Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні види джерел історичного дослідження




Існує 6 основних видів історичних джерел: речові, прикладні, етнографічні, лінгвістичні, усні та писані.

1) Серед речових джерел або пам’яток матеріальної культури особливе значення мають пам’ятки археологічні, вивчення і дослідження яких може дати історикам новий, важливий матеріал.

Це стосується не лише історії первісного суспільства, для якої археологічні пам’ятки становлять головний і вирішальний вид джерел, а й більш пізніх епох.

Різні ритуальні, господарські й побутові речі, що відносяться до речових пам’яток, дають важливий матеріал для вивчення економічного, політичного і культурного розвитку, економічних і культурних зв’язків населення України з народами інших країн.

Вивчення архітектурних пам’яток також дає історикам можливість говорити про великі культурно-історичні явища.

2) З речовими джерелами тісно пов’язані прикладні (написи на каменях чи інших матеріалах, твори прикладного мистецтва).

3) Джерела етнографічні мають велике значення для розуміння соціальних і культурних відносин в минулому. До цієї категорії історичних джерел можна віднести пережитки, які є у виробництві, побуті, праві, моралі, установах суспільства. Значна кількість цих пережитків відображається у народних сказаннях, піснях, прислів’ях, тобто у т. зв. фольклорному матеріалі.

Завданням дослідника, який використовує цю групу джерел є перевірка вірогідності існування пережитків у минулому як історичного факту.

Для цього слід розкласти факти, зафіксовані у різних джерелах в генетичний ряд. Сума фактів у такому генетичному ряді має зростати у міру віддалення від сучасності вглиб історії. Констатуючи це явище, дослідник має право зробити висновок, що помічений ним факт є пережитком того явища, яке існувало колись у повному своєму вигляді.

4) Під лінгвістичними джерелами ми розуміємо слова і словосполучення, які змінювалися в процесі історії і відбили соціально-економічний, політичний і культурний розвиток народу. Розкриваючи історичний зміст слів і словосполучень, наука, з одного боку спирається на загальноісторичні дані, а з другого – дістає додатковий матеріал для вивчення історії. Для вивчення слів і словосполучень, що змінилися в процесі історії, треба користуватися різноманітними відомостями: історією народу, матеріалами з історії виробництва, даними географії, іноземними мовами та іншим. З лінгвістичних джерел на першому місці стоїть топоніміка (т. зв. „мова землі”).

5) Усні джерела. Усна традиція в тій чи іншій формі в певний момент могла бути записана. До історика усна традиція потрапляє безпосередньо з усної мови народу або у вигляді кимсь зробленого запису.

Усна словесність (розповідь, билини, пісні, прислів’я, інше) є найдавнішою формою передачі історичних відомостей про події пережиті сучасниками й свідками цих подій. При усній передачі окремі подробиці гинуть або перекручуються, оскільки лише найважливіше й істотне можна запам’ятати. Пісні часто змінюються самими співаками і таким чином виникають нові варіанти. Записана усна традиція, усна передача зберігає риси часу їх запису.

6) Історична наука спирається, головним чином, на писані джерела, які мають великі переваги порівняно з іншими видами пам’яток. Саме їх вивченням і займається джерелознавство.

На ранньому етапі історії з’являються розповіді про окремі події і певних героїв. Початковою формою історичного оповідання були літописи, а пізніше хронографи. З XVI – XVII ст. дедалі більше місце починають займати джерела, що складаються з документації численних державних установ, статистичних матеріалів, документів приватного походження – різні листи, спогади, а також матеріалів преси та інше.

Писемні джерела різних історичних періодів класифікуються за окремими групами і категоріями, за різними характерними для них ознаками.

Писемні джерела поділяються на: 1) актові матеріали, 2) оповідні.

Актові матеріали, історичні акти – це різноманітні офіційні документи. Оповідні – літературні пам’ятки (літописи, хроніки, записки, мемуари, публіцистика, політичні твори тощо), – є лише опосередкованим відбиттям історичних подій, фактів, дат.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1139. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия