Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Періодизація грошового обігу України




Періодизація грошового обігу України має свої особливості, обумовлені низкою економічних і політичних факторів (хоч в цілому вона відповідає основним параметрам загальноєвропейської періодизації грошового обігу). В дослідженні історії грошового обігу на території України виокремлюються кілька галузей нумізматичної науки: антична, середньовічної Європи, східна, візантійська, російська, нової і новітньої Європи, радянська.

Історія використання грошей та їх власний випуск визначають періодизацію, котра набуває такого вигляду:

1. До X ст. основу грошового обігу становлять монети римські, візантійські та інші західноєвропейські та арабські.

2. X – XI ст. – початок власного карбування монет та їх використання разом із зарубіжними.

3. XII – XIV ст. – ,,безмонетний період”, використання вагових одиниць срібла та ювелірних виробів й інших грошових замінників.

4. XIV – XVII ст. – поновлення власного карбування монет і пожвавлення товарно-грошових відносин. Використання монет інших держав.

5. XVIII – поч. XX ст. – регулярне карбування монет та емісії паперових грошей, які використовувались на землях України.

6. 1917–1920 рр. – грошовий обіг в УНР та УРСР, використовування монет і бонів різних урядів та держав. Місцевих грошей.

7. 1921–1990 рр. – монети і бони СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Німеччини, в тому числі в період Другої світової війни та під час окупації.

8. З 1991р. – випуск купоно-карбованців і запровадження гривень та копійок з 1996 р. незалежною державою Україною та використання грошових знаків інших держав у товарно-грошових відносинах.

Отже, періодизація грошового рахунку і грошового обігу України бере початок із часу використання західноєвропейських динаріїв та інших монет, а також арабських дирхемів (диргемів), які мали обіг на території Київської держави у час її становлення та на початку державності. Цей перший період слід вважати західноєвропейським та арабським.

Грошовий обіг та грошовий рахунок з монетами власного карбування розпочався практично з часу появи златників та срібляників Володимира Святославовича у X ст., а також монет Ярослава Мудрого в XI ст.. і деяких інших.

 

У другому періоді монети карбувалися в основному внаслідок двох причин. По-перше, не вистачало зарубіжних, зокрема арабських монет, і, по-друге, відчувалася необхідність пропагандистських кроків на утвердження самостійного існування давньоруської держави. Отже, власні монети не були основою грошового рахунку, оскільки вони не карбувались у достатній кількості.

Остаточне припинення надходжень зарубіжних монет – західноєвропейських та арабських – через зовнішньополітичні та геополітичні зміни з XII ст.. визначило третій період грошового обігу та нумізматики, який в історії одержав назву ,,безмонетний” і тривав до кінця XIV ст.. В основі цього грошового обігу замість монет на землях колишньої Київської Русі використовували для різних торговельних операцій вагове срібло у вигляді зливків – гривень, перснів, браслетів, бус та інших прикрас. Гривні, які лежали в основі грошового рахунку, були трьох видів: київська, московська і новгородська, а з XIV ст.. використовується ще й західноруський (литовський) вид. Київські гривні були шестикутними зливками срібла, які мали вагу 160 г.

Новгородські були витягнутими паличками вагою близько 200 г, а московські – становили половину новгородських, отже – 100 г. Литовські гривні – палички були такими ж за вагою і формою, як і новгородські, але мали більш м’які обриси та поперечні або навскісні насічки-вм’ятини.

Оскільки землі Київської Русі були під впливом різних держав, тому різними шляхами завершувався ,,безмонетний” період. Галичина, Волинь, а згодом Київщина, Чернігівщина і Полісся опинились під владою Польщі і на цих землях у першій половині XIV ст.. був поширений празький гріш, а також використовувалися руські та галицькі півгроші. Так починався четвертий період грошового обігу в Україні, що співпав з утворенням централізованих держав у Центральній та Східній Європі. Зміцнення товарно-грошових відносин зумовило необхідність великої кількості монет і власного карбування в окремих центрах. Перші монети на українських землях власного карбування з явилися у 1351–1354 роках у Львові. Згодом у 60-х роках XIV ст., відновлюється карбування монет у Києві за Володимира Ольгердовича. XIV ст. характерне тим, що разом із монетами використовувалось вагове срібло (вагові гривні), а для великих торговельних операцій – золоті монети італійського та угорського виробництва. Лише у XV ст.. на ринку починають панувати гроші.

Четвертий період містить цікаві сторінки XVI–XVII ст., які характеризуються певним асортиментом монет. Лише на Волині у цей час були в ужитку золоті червінці, таляри, гроші-основні а також півгроші та динарії. Основними рахунковими одиницями стали копа в Галичині та рубль – на литовських землях, також у Східній Волині та Чернігово-Сіверщині користувалися російськими грішми. В той же час з початку з початку карбування з 1518 р. у Богемії таляра, який поступово стає основною грошовою одиницею в Європі, він поширюється і на східнослов’янські землі. Його курс був досить стійким на українських і білоруських землях і складав 90 грошів. У скарбах XVI–XVII ст.. зустрічається значна кількість талярів і монет різних номіналів з монетних дворів Польщі, Чехії, Росії, Німеччини, Італії, Угорщини та інших, а саме: таляри, левкові таляри, орлики з орлом і «погонею», орти, копійки, денги, полушки, гроші та інші. Причому серед них зустрічається значна кількість фальшивих монет.

XVIII ст. стало початком п’ятого періоду грошового обігу і пов’язане з систематичним карбуванням монет та емісією паперових грошей. Грошовий рахунок, таким чином, набуває нового вигляду. Крім того, більшість держав забороняють використовувати іноземну валюту в своїх межах, що впорядковує його і робить більш чітким і визначеним у кожній державі. У цьому ж періоді значну роль відіграють грошові системи великих імперій, криза і руйнування яких завершується в ході Першої світової війни та революцій, що спричиняється до значних змін та хаосу у фінансово-грошовій системі Європи і світу.

Наступний, шостий період тривав з 1917 року по 1920 роки, коли на українських землях були в обігу гроші збанкрутілих держав та урядів, гроші та їх сурогати окремих банків та військових урядів. У той же час уряд УНР, згодом уряди Гетьманату і Директорії випускають свої грошові знаки карбованці і гривні, що було певною спробою утвердження економічної незалежності. Випускають гроші й окремі міста.

В Україні з 1920 р. аж до 1991 р. панують у грошовому обігу монети і паперові гроші спочатку РРФСР. А потім (з 1922р.) –СРСР. А на землях, які належали Румунії, Чехословаччині та Польщі, ходили гроші цих держав до 1939–1945 років, а в часи фашистської окупації використовувались окупаційні гроші фашистських держав. Таким був строкатим сьомий період, який можна виділити в історії грошей в Україні.

Останній період історії грошей на українських землях почався з 1991 р., з часу проголошення нею незалежності і випуску купоно-карбованців номіналом 1,2,3,5,10,25,50,100,200 і 500 карбованців, які у зв’язку з інфляцією були швидко вилучені з обігу, а залишились знаки 1000, 2000, 5000, 10000, 20000, 50000, 100000, 200000, 500000,1000000 карбованців. Розладнана грошова система і господарська криза не дозволили запровадити справжні власні гроші – гривні та монети. Здійснено було спочатку випуск лише двох пам’ятних монет з шести запланованих Національним банком, присвячених 50-річчю Перемоги над фашизмом і 400-літтю від дня народження гетьмана України, полководця і політика Богдана Хмельницького. Всі гроші 1995 р. номіналом 200000 крб., а потім з’явились ще чотири монети, присвячені містам-героям Києву, Одесі, Севастополю, Керчі, а згодом дві, присвячені Лесі Українці та Організації Об’єднаних Націй. З 1996 р. за новою грошовою реформою запроваджено гривні номіналом 1,2,5,10,20,50,100 гривень та монети номіналом 1,2,5,10,25,50 копійок, 1 гривня.

Періодизація дає можливість у певній мірі використати нумізматичні та боністичні матеріали для поглибленого вивчення історії України, добре ілюструє разом з іншими джерелами політичне, економічне та соціальне становище українських земель та їх населення у складі різних держав. Наявність грошей, монет і бон вказує на стан господарства, певну економічну і політичну залежність чи незалежність держави або окремих українських земель.

Періодизація грошового обігу на українських землях є досить умовною. Річ у тому, що монети і бони в Україні в усі часи поєднувалися з грошовими системами інших держав. Існують ще європейська і світова періодизації, які сприяють вивченню і дослідженню монет, монетних та грошових систем від часу появи перших грошей. Окремі держави і навіть регіони можуть мати свою історичну періодизацію, яку вимагає їх історія. Особливо це стосується тих народів, які не так давно звільнилися від колоніальної та інших форм залежності.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 975. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия