Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА




 

 

Методичний посібник з предмету «Основи прикладної антропології і біомеханіки» присвячений вивченню розмірної і морфологічної характеристик тіла людини. Він розкриває морфологічні особливості тіла людини та розглядає їх на різних стадіях його росту і розвитку. Крім цього курс лекцій містить теми, що розкривають методи вивчення розмірної характеристики тіла людини і практичних прийомів проведення вимірів.

Знання та навички, отримані студентами в результаті вивчення даного курсу, є вихідними базисними для освоєння таких основних спеціальних дисциплін як «Малюнок», «Основи конструювання виробів», «Художнє проектування виробів», «Конструювання спеціальних видів виробів», «Проектування пластичного одягу».

Глибокі знання курсу дозволять студентам комплексно та раціонально вирішувати конкретні завдання пов'язані із проектуванням костюма, як у процесі навчання так і в подальшій професійній діяльності.

В методичному посібнику наведені основи анатомії, розкрито будова окремих частин скелета та їх впливу на зовнішню форму тіла. Крім того, розкриті питання вікової морфології, приведена характеристика основних морфологічних ознак, що визначають зовнішню форму людини різних тіпорозміроростовочних груп споживачів.

Багато уваги приділено питанням антропометрії з використанням традиційних вимірювальних засобів і техніки, а також питанням фотометрії для отримання розмірних ознак безконтактним способом. Розглянуто питання динамічної антропології та використання її результатів при проектуванні одягу. Наведено теоретичні основи побудови розмірної типології населення, розмірноростовочні стандарти, шкала процентного розподілу типових фігур для промислового виробництва одягу.

Лекція №1

Тема:«Вступ»

План:

1.Основні цілі, завдання й зміст курсу предмету «Основи прикладної антропології та біомеханіки»

2.Розмірна типологія

3.Основні принципи розробки розмірних стандартів.

Мета: - ознайомлення з курсом предмету;

- відображення ролі предмета в підготовці фахівців швейного виробництва.

 

Ключові слова: антропологія, морфологія, анатомія, морфологічні ознаки, тотальні ознаки, пропорції тіла, доліхоморфний, мезоморфний, брахиморфний, статура, постава, лордоз, кіфоз, антропометрія, сагиттальна, фронтальна та трансверстальна площини, типорозмірозріст, інтервал байдужності.

 

Кількість годин: 2

 

Література:

1. Дунаевская Т.Н. Размерная типология населения с основами анатомии и морфологии: учебник для высших учебных заведений легкой промышленности / Т.Н.Дунаевская и др. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Легкая индустрия, 1980.

2. Пармон Ф.М., Кондратенко Т.П. Рисунок и графика костюма, – М.: Легпромбытиздат, 1987

Антропологія - наука про походження і еволюцію людини, утворенні рас і про нормальні варіації фізичної будови людини. Містить три основних роздягнула: морфологія, вчення про антропогенез (походженні людини) і расознавство.

Морфологія (від грецького morphe - форма, logos - навчання) - наука, що вивчає закономірності інсмідуальної мінливості людського організму, вікові зміни розмірів і пропорцій тіла та окремих його частин.

Анатомія(від грецького anatome - розсічення, розчленовування) - наука про форму і будову окремих органів, систем та організму в цілому. Анатомія є складовою частиною морфології людини.

До основних морфологічних ознак, що визначають форму тіла людини, ставляться: тотальні або загальні ознаки, пропорції тіла, статура та постава.

До тотальних ознак ставляться найбільш великі антропометричні ознаки, що відображають зовнішню форму тіла людини і є найбільш важливими ознаками фізичного розвитку: довжина тіла (ріст); периметр (обхват) грудей; маса.

Пропорціями тіла людини називають співвідношення розмірів його окремих частин (маються на увазі так звані проекційні розміри тіла). Пропорції тіла змінюються залежно від віку, підлоги; вони різні в людей навіть у межах однієї статтєвовікової групи. Виділяють три основних типи пропорцій тіла, що досить часто зустрічаються як серед чоловіків, так і жінок:

доліхоморфний, що характеризується відносно довгими кінцівками і вузьким коротким тулубом;

мезоморфний середній тип;

брахиморфний, з відносно короткими кінцівками і довгим широким тулубом.

Статура визначається сполученням ряду ознак і, насамперед, ступеня розвитку мускулатури й жировідкладень, мінливість яких спричиняє зміна інших ознак: форми грудної клітини й грудної області, форми живота й спини. Розрізняють наступні варіанти цих ознак.

Ступінь розвитку мускулатури. В антропології й медицині її визначають на п'яти ділянках: плечовому поясі, грудях, спині, руці й нозі. Для кожної із цих ділянок розрізняють три ступені розвитку: слабке, середнє, сильне.

Ступінь розвитку жировідкладень. Розвиток підшкірної жирової клітковини характеризують величиною семи жирових складок: на внутрішній стороні плеча й передпліччя, на стегні, гомілці, під лопаткою, на груди (на рівні десятого ребра), на животі (на рівні пупочній точки). Ступінь розвитку жировідкладень може бути слабкої, середньої й рясної.

Форма грудної області визначається в основному формою грудної клітини, для якої розрізняють плоскі, циліндричну й конічну різновиди.

Форма живота. Розрізняють три форми живота: впалий, прямій і округлено-опуклий.

Форма спини. Вона може бути нормальна (з помірними вигинами всіх відділів хребта), сутула (зі збільшеним грудним кіфозом) і пряма (зі згладженими вигинами всіх відділів хребта).

Всі перераховані ознаки статури визначають візуально (на око). Різні сполучення цих ознак утворять зовнішню форму тіла людини. Відповідно до цього виділяють типи статури.

Під поставоюварто розуміти інсмідуальні особливості конфігурації тіла людини при природному («спокійному») вертикальному стоянні, що вимагає мінімальної витрати м'язової енергії для підтримки тіла в рівновазі. У швейній промисловості прийнята класифікація постави, запропонована Л.П. Ніколаєвим, відповідно до якої виділяються п'ять типів постави: нормальна, випрямлена, сутулувата, лордотична і кифотична, але звичайно використовують лише три перших. Відповідно до даної класифікації нормальна постава характеризується рівномірним розвитком всіх вигинів хребетного стовпа. Випрямлена постава характеризується слабкими вигинами всіх відділів хребта. Сутулувата постава відрізняється різким посиленням шийного лордозу при трохи нахиленій уперед шиї та зменшенням поперекового лордозу («кругла спина»).

Для інженера, що працює у швейній галузі, важливо не тільки знати особливості морфологічної будови тіла людини, але і уміти досліджувати його для одержання даних, що дозволяють спроектувати конструкцію одягу. Для цього необхідно знать один з основних методів антропологічного дослідження, що складає у вимірі тіла людини і його частин. Він зветься антропометрії (від грец. anthropos - людина, metreo - вимірюю). Антропометрія займається дослідженням розмаїтості морфологічних ознак у конкретних групах людей (територіальних, вікових, соціальних, професійних і т.п.), що входять до складу всього населення.

Всі виміри виробляються у вертикальних і горизонтальних площинах.

· Вертикальну площину, який подумки розділяють тіло людини на праву і ліву частини, називають сагиттальною.

· Вертикальні площини, що проходять перпендикулярно до сагиттальною, називаються фронтальними, вони ділять тіло на передню і задню частини.

· Горизонтальні площини проходять перпендикулярно сагиттальною і фронтальної площинам і називаються трансверсальними, вони розділяють тіло на верхню і нижню частини.

Розмірна характеристика тіла людини дається у вигляді ряду окремих вимірів, називаних розмірними ознаками. Окремі виміри тіла людини, що дають у цілому розмірну характеристику тіла людини, називаються розмірними ознаками (см. схему 1).

Масове виробництво одягу виключає можливість безпосереднього виміру кожного споживача. Однак промисловість зацікавлена в тім, щоб населення було максимально задоволене одягом, що випускається. Це може бути досягнуто лише в тому випадку, якщо вся розмаїтість фігур буде представлено оптимальним для промисловості кількістю типів, обраних з таким розрахунком, щоб більшість людей змогло підібрати собі одяг підходящого розміру. Система таких типів фігур зветься розмірної типології.

Численними спостереженнями встановлено, що найчастіше зустрічаються люди середніх ростів. Люди ж дуже великого або дуже малого росту зустрічаються порівняно рідко. Можна помітити також, що людей вище за середнє і нижче середнього росту приблизно те саме кількість. Те ж можна сказати і про інші розмірні ознаки. Це свідчить про наявність певної закономірності в розподілі розмірних ознак тіла людини. Спостережувані закономірності дозволяють побудувати розмірну типологію.

Розмірними антропологічними стандартами називаються середні значення розмірних ознак для кожного типу фігур, розраховані від одного, двох або більше ведучих ознак, занесені в спеціальні таблиці.

Схема 1 - Види антропологічних вимірів тіла людини

Провідними розмірними ознаками вважають ті, які беруться за основу при виділенні розмірних типів фігур і визначають розбивку виробів на номери та підномери. Тип фігури, якому можна охарактеризувати обраними провідними ознаками, називають типовою фігурою. Всі інші розмірні ознаки тіла, що визначають детальну розмірну характеристику кожної типової фігури, називаються підлеглими.

Масове промислове виробництво швейних виробів можливо лише за умови їхнього виготовлення на певне, обмежене число типових фігур. Для досягнення досить високої задоволеності населення одягом необхідно, щоб число типів фігур було оптимальним. При рішенні цього завдання важливо знати не тільки типи фігур, на які варто виготовляти одяг у масовому виробництві, але і їх необхідне процентне співвідношення. Процентне співвідношення типів фігур і відповідно номерів одягу називається розмірно-ростовочними асортиментамиі визначається шкалою типорозмірозростів.

Під задоволеністю населення існуючою системою типових фігур розуміється відносна або абсолютна чисельність людей, яким підходить одяг, виготовлена на ці типові фігури.

У якості двох провідних розмірних ознак у швейному виробництві прийняті тотальні ознаки довжина тіла (ріст) і обхват грудей третій. Однак два ведучі ознаки не забезпечують достатню задоволеність населення, тому що при постійному (фіксованому) значенні обхвату груди ще великі самостійна мінливість обхватів талії й стегон, незважаючи на високий ступінь кореляції їх з обхватом грудей. Обхвати талії і стегон з обліком виступу живота щонайкраще відбивають вікову мінливість фігур дорослого населення, тому вони також були виділені як провідні ознаки, що характеризують тип дорослої людини по повноті.

Послідовне написання головних розмірних ознак тіла людини (Р - Огш - Ост або От) складається в торговельне маркування виробу (ріст - розмір - повнота) виробу.

Необхідною умовою масового виробництва є також наявність інтервалу байдужності - проміжку, усередині якого різниця між розмірами виробів не має значення для споживачів. Якщо інтервал байдужності близький до нуля, масове виробництво предметів особистого користування робиться неможливим (наприклад, зубні протези).

У швейній промисловості нашої країни міжрозмірний інтервал по обхватах грудей, талії й стегон прийнятий рівним 4 см (±2 см). Міжповнотний інтервал по обхваті стегон також прийнятий рівним 4 см (±2 см), а по обхваті талії - 6 см (±3 см). Величина інтервалу байдужності по росту встановлюється, виходячи з оцінки зовнішнього вигляду людини, і залежить від виду одягу і її призначення. Стосовно до конструювання верхнього одягу та жіночого плаття інтервал по росту прийнятий 6 см, для конструювання чоловічих і дитячих сорочок він розширений до 10 см, а для білизняних трикотажних виробів - до 12 см. Межростовая різниця по довжині рукава (довгого) установлюється для всіх видів одягу однакової, рівної 2 см.

Контрольні запитання:

 

1.Що вивчає наука антропологія?

2.Що вивчає наука морфологія?

3.Що вивчає наука анатомія?

4.Які основні морфологічні ознаки ви знаєте?

5.Які тотальні ознаки ви знаєте?

6.Що відноситься до загальних ознак морфології?

7.На які пропорційні співвідношення розподіляються фігури людей?

8.Що називається статурою? Які види Ви знаєте?

9.Що називається поставою? Які види ви знаєте?

Лекція №2

Тема:«Елементи анатомії будови тіла людини та основи фізіології»

План:

1.Форма і будова кісток

2.Форма і будова суглобів

3.Будова скелету

Мета: - ознайомлення із будовою скелету людини;

- відображення ролі, що виконують кістки і суглоби в організмі людини

 

Ключові стова: кісткова система, кістяк людини, пояс вехніх кінцівок, пояс нижніх кінцівок, хребет, грудина, грудна клітина.

 

Кількість годин: 2

 

Література:

1. Дунаевская Т.Н. Размерная типология населения с основами анатомии и морфологии: учебник для высших учебных заведений легкой промышленности / Т.Н.Дунаевская и др. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Легкая индустрия, 1980.

2. Пармон Ф.М., Кондратенко Т.П. Рисунок и графика костюма, – М.: Легпромбытиздат, 1987

Кісткова система підтримує людське тіло й одночасно виконує захисну функцію стосовно внутрішніх органів. Усього є двісті шість костей, більшість із яких - парні.


Кістяклюдини можна розділити на дві частини: кістки торса і кістки кінцівок. Кістки торса утворять центральну вісь тіла й грудну область. Кістки кінцівок становлять ту частину кістяка, що надає руху руки і ногам.

У кожної кості втримуються всі види тканин, але переважає кісткова, що представляє різновид сполучної тканини. До складу кістки входять органічні й неорганічні речовини. Неорганічні речовини (65 - 70 % сухої маси кістки) - це в основному фосфор і кальцій. Органічні (30 - 35 %) - це клітини кістки, колагенові волокна.


Еластичність, пружність костей залежить від наявності в них органічних речовин, а твердість забезпечується мінеральними солями. Кістки дітей більше еластичні й пружні - у них переважають органічні речовини, кістки ж людей похилого віку більше тендітні - вони містять велику кількість неорганічних речовин.

На ріст і формування костей істотний вплив роблять соціально-економічні фактори: харчування, навколишнє середовище й т.д. Дефіцит живильних речовин, солей або порушення обмінних процесів, пов'язаних із синтезом білка, негайно відбиваються на росту костей. Недолік вітамінів С, D, кальцію або фосфору порушує природний процес синтезу білка в костях, робить їх більше тендітними. На зміну костей впливають і фізичні навантаження. При систематичному виконанні значних по обсязі й інтенсивності статичних і динамічних вправ кістки стають більше масивними, у місцях прикріплення м'язів формуються добре виражені стовщення - кісткові виступи, бугри і гребені. Відбувається внутрішня перебудова компактної кісткової речовини, збільшуються кількість і розміри кісткових клітин, кості стають значно міцні. Правильно організоване фізичне навантаження при виконанні силових і швидкісно-силових вправ сприяє вповільненню процесу старіння костей.

 

ПОЯС ВЕРХНІХ КІНЦІВОК

Плечова кістка розміщена між плечовим і ліктьовим суглобом і є самою довгою й самою потужною кісткою верхньої кінцівки. Ця кістка відповідає стегновій кістці нижньої кінцівки. Також стегнова кістка, плечова - це типова трубчаста кістка, що складається з діафізу і двох суглобних кінців. Правда, вона тонше та коротше стегнової кістки.

Передпліччя складається із двох більше дрібних костей, вони не помітні ззовні, і з них променева кістка більше пряма.

Ліктьова кістка - це кістка, на яку доводиться вага верхньої частини тулуба, коли людина опирається на лікоть. Друга латинська назва цієї кістки нагадує про звичай римлян, які опираються на лікоть під час трапези.

Ліктьова кістка - внутрішня із двох паралельних довгих і трубчастих костей, які становлять передпліччя, розміщена між ліктьовим і променєп’ясним суглобом небагато позаду від променевої кістки передпліччя. Локтьова кістка довше променевої і у місці ліктьового суглоба її кінець перебуває вище, ніж кінець променевої кістки.

Зворотна ситуація в місці променєзап’ясного суглоба - там ліктьова кістка не досягає суглобної поверхні. Навпроти, променева кістка вже у своїй верхній частині, а нижній її кінець є найширшою частиною цієї кістки. Верхній кінець ліктьової кістки головним чином формує у своїй нижній частині променєзап’язтний суглоб. Причому променева кістка зовсім не стосується суглобної поверхні зап'ястя. На нозі ж обидві кості гомілки беруть участь у формуванні гомілковостопного суглоба, а от колінний суглоб формується тільки за участю великої гомілкової кістки. Променева кістка дуже складно з'єднується з ліктьовий. Це з'єднання забезпечує вільне обертання променів біля його поздовжньої осі й навколо ліктьової кістки.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1203. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия