Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Побудова поздовжнього профілю




Ціль роботи. Навчити студентів виконувати обробку матеріалів технічного нівелювання траси лінійних споруд, а також будувати профілі.

 

1. Загальні положення

 

Основною задачею геодезичних робіт при вишукуваннях і проектуванні споруд лінійного типу є визначення на місцевості положення вісі споруди як у плані, так і по висоті.

При польовому трасуванні вздовж вісі по всій довжині траси розбивають пікетаж, де відкладають відрізки довжиною 100 м, вимірюючи їх у прямому та оберненому напрямках. Кінці відрізків на місцевості закріплюють кілочками, що є пікетами. Початок траси позначають ПКО.

Крім пікетів вздовж вісі закріплюють “плюсові” точки перегину, де ухил змінює знак на протилежний. Позначають “плюсові” точки номером попереднього пікету плюс відстань від нього, яка виражена у метрах (ПК1+22).

Для характеристики ділянки місцевості у напрямку, який перпендикулярний вісі траси, розбивають поперечники. Їх крайні точки також закріплюють на місцевості. Позначають поперечники черговим номером з вказівкою місцеположення точки поперечника і відстань від вісі, яка виражена в метрах.

При розбивці пікетажу вздовж вісі траси ведуть пікетажний журнал (рис.1.1), де положення траси показано прямою лінією, на якій відображені пікети, початкові і кінцеві репери, поперечники і вершини кутів повороту траси стрілкою в залежності від направлення, а також елементи ситуації.

В пікетажному журналі також розраховують значення елементів кругових кривих та їх позначення з виконанням контролю.

 

2. Методика побудови поздовжнього профілю

 

2.1. Розрахунок елементів кривих

 

В місцях повороту траси окремі її ділянки повинні сполучатися кривими заданого радіусу. Розбивка кругової кривої виконується в головних її точках: початок кривої (НК), середина кривої (СК) та кінець кривої (КК) (рис. 2.1).

Вихідними даними для розбивки кругової кривої є радіус та кут повороту траси – це кут між продовженнями направлень вісі траси

θ = 180˚ - β. (2.1)

 

 

Рисунок 1.1.- Зразок оформлення пікетажного журналу.

 

Рисунок 2.1.- Схема визначення положення головних точок кривої та

розрахунку елементів кривої.

 

Перед початку польових робіт розраховують такі елементи кривої (див. рис. 2.1); Т – тангенс, К – довжина кривої, Б – бісектриса, Д – домір – це довжина на яку необхідно перенести кожний послідовний пікет за вершиною кута повороту, в зв`язку з тим, що довжина кривої завжди менше сумарної довжини ламаної лінії. Розрахунок елементів ведуть за такими виразами;

, (2.2)

, (2.3)

(2.4)

. (2.5)

Після виносу осі траси в натуру виконують технічне нівелювання згідно програми і вимогам. При цьому пікети нівелюють як зв`язуючі точки, а “плюсові” та точки поперечників як проміжні.

 

2.2. Обробка результатів та побудова профілів

 

Камеральну обробку результатів технічного нівелювання виконують за методикою, що викладена в практичної роботі № 4.

Побудову профілів за результатами нівелювання виконують на масштабно-координатному папері за даними пікетажного журналу та журналу нівелювання в двох масштабах – вертикальному і горизонтальному.

Поздовжній профіль будують на основі профільної сітки. Роботу починають з проведення лінії умовного горизонту з таким розрахунком, щоб найнижча точка майбутнього профілю не опускалась нижче, аніж на 4 см від цієї лінії. Під лінією умовного горизонту будують профільну сітку (рис.3.1).

Рисунок 2.2.- Побудова профільної сітки.

 

Заповнення профільної сітки починають з графи 6 куди заносять відстань в цілих метрах між пікетами і плюсовими точками в горизонтальному масштабі побудови.

В графу 5 напроти відповідних перпендикулярів з польового журналу нівелювання виписують відмітки землі вздовж осі траси, що округлені до 0,01 м.

В графі 1 за даними пікетажного журналу будують план траси у вигляді прямої лінії з вказівкою вершин кутів повороту траси, направленням та чисельним значенням кутів повороту. Тут також вказують ситуацію.

В графі 2 указують ґрунти вздовж осі траси.

В графі 7 будують криві, відкладаючи у масштабі побудови пікетні позначення початку і кінця кривих

ПК НК = ПК ВУ – Т, (2.6)

ПК КК = ПК ВУ + Т. (2.7)

Знайдені значення НК и КК відкладають у графі 7, опускаючи перпендикуляр під відповідним пікетом довжиною 15 мм.

Криву зображують умовним знаком висотою 5 мм: опуклістю доверху, коли кут повороту правий; опуклістю донизу, коли кут повороту лівий.

У середині або біля умовного позначення виписують значення елементів кривої.

Вище лінії УГ на відповідних перпендикулярах відкладають у вертикальному масштабі побудови відрізки, які дорівнюють різниці фактичних відміток землі і відмітки лінії УГ. З’єднують знайдені точки прямими лініями і отримують профіль.

Поперечний профіль будують по лінії поперечника в одному масштабі.

 

3. Проектування на профілі

 

Проектування на профілі полягає в нанесенні проектної (червоної) лінії, керуючись обчисленими значеннями проектних ухилів і відміток конкретно для даної споруди.

Проектну лінію наносять по ділянках, визначаючи у межах її проекції ухили

, (4.1)

де h – перевищення між кінцевими точками на даній ділянці; d0 – довжина ділянки.

Знайдене значення проектних ухилів заносять у графу 3 над лінією, яка проведена в залежності від знака ухилу.

Далі обчислюють проектні відмітки послідовно, починаючи від початкової

(4.2)

Проектні відмітки записують у графу 4 червоними чорнилами. Потім обчислюють робочі відмітки

h p = H np – H ф, (4.3)

де H np , H фвідповідної проектна і фактична відмітки.

Робочі відмітки виписують на профіль синім кольором: для насипу – над проектною лінією; для виїмки – під проектною лінією.

 

Завдання:

- за даними журналу нівелювання побудувати поздовжній профіль траси каналу зрощувальної системи. При цьому прийняти: кут повороту траси θ, який дорівнює дирекційному куту а РГР № 1, пікетне позначення вершини кута повороту ПК ВУ № 1 = ПК З + 22; радіус кривої R за номером списку групи, збільшеним в 10 разів;

- провести проектну лінію виходячи з мінімального об`єму земляних робіт, призначавши самостійно.

Практичні роботи №4 і №10 складають РГР №2.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

Основна

 

1. Баканова В.В. Крупномасштабные топографические съемки./ В.В. Баканова. – М.: Недра, 1983. -182 с.

2. Дубов С.Д. Геодезия./ С.Д.Дубов, А.Н.Поляков. – М.: Агропромиздат,

1988. – 237 с.

3. Дубов С.Д. Практикум по геодезии./ С.Д.Дубов, А.Н.Поляков. – М.: Агропромиздат, 1990. – 223 с.

4.Инженерная геодезия./ [Г.В. Багратуни, В.Н. Ганьшин, Б.Б. Данилевич и др.] – М.: Недра, 1984. – 344 с.

5. Инженерная геодезия:учебн. для вузов/[ Е.Б.Клюшин., М.И. Киселев., Д.Ш. Михелев., В.Д.Фельдман. ];под. ред. Д.Ш. Михелева.- М.: Высш. шк.,2001.-464 с.

6. Инструкция по нивелированию I,II,III и IV классов. – М.: Недра, 1990. – 167 с.

7.Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000. 1:500. ГКНТА – 2.04-02-98 (видання офіційне, виправлене та доповнене) – К.: ГУГКК, 1999. – 156 с.

8.Курс инженерной геодезии /[В.Е. Новак, В.Ф. Лукьянов, В.В. Бут и др.] под ред. В.Е. Новака. – М.: Недра, 1989. – 430 с.

9. Маслов А.В. Геодезия./ А.В. Маслов., А.В. Гордеев., Ю.Г. Батраков. – М: Недра, 1980. – 616 с.

10.Неумывакин Ю.К. Практикум по геодезии./ Ю.К. Неумывакин., А.С. Смирнов.– М.: Недра, 1985. – 200 с.

11.Порицький Г.О. Геодезія./ Г.О. Порицкий., В.І. Новак., Л.П.Рафальська. – К.: Арістей, 2007. – 260с.

12.Практикум по инженерной геодезии./[Б.Б. Данилевич, В.Ф. Лукьянов, Б.С. Хейфиц и др.]; под ред. В.Е. Новака. – М.: Недра, 1987. – 334 с.

13.Решетняк М.П. Інженерна геодезія./М.П. Решетняк.–К.:Урожай, 1996. – 223 с.

14.Условные знаки для топографических планов масштабов 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. – М.: Недра, 1989. – 286 с.

 

Додаткова

 

15. Маслов А.В. Геодезические работы при землеустройстве./ А.В. Маслов, А.Г. Юнусов, Г.И. Горохов – М.: Недра, 1990. – 215 с.

16.Парамонова Е.Г., Геодезические работы в мелиоративном строительстве./ Е.Г. Парамонова, А.Г. Юнусов.– М.: Недра, 1990. – 203 с.

17.Учебное пособие по геодезической практике./[ В.Ф. Лукьянов, В.Е. Новак, В.Г. Ладонников и др.] – М.: Недра, 1986. – 236 с.

18.Сборник инструкций по производству поверок геодезических приборов. – М.: Недра, 1988. – 77 с.

19.Федоров В.И. Инженерная аэрогеодезия./ В.И. Федоров. – М.: Недра, 1988. – 212 с.

20.Шрифты для проектов, планов и карт./[А.С. Шулейкин., М.В. Федорченко., В.П. Раклов и др. ] – М.: Недра, 1987. – 64 с.

21.СниП 3.01.03-84. Геодезические работы в строительстве. ЦНИИОМПТ (Перелік чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва) – Київ: Будтехнормування, 1999. – 125 с.

22.ДСТУ 2402-94 «Правила геодезичні. Терміни та визначення».

23.ДСТУ 2757-94 «Картографія. Терміни та визначення»

24.ДСТУ 3008-95. Документация. Отчеты в сфере науки и техники. Структура и правила оформления.-К.: Госстандарт Украины,1995.-37с.

25.ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003,IDT).-К.: Держстандарт України, 2006.-8с.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1045. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия