Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Наголос




У процесі мовлення не всі склади вимовляються з однако­вою силою. Вимова одного зі складів із більшою силою на­зивається наголосом:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі/ на/ д ви/ шнями гуду/ ть,

Плугатарі/ з плуга/ ми йду/ ть,

Співа/ ють ідучи/ дівча/ та,

А матері/ вече/ рять жду/ ть.

(Г. Шевченко)

Голосний звук і склад, на який падає наголос, називається наголошеним, усі інші голосні і склади — ненаголош е н и м и.

Український наголос характеризується такими особливос­тями:

1) він силовий, або динамічний. Це означає, що наголошений склад вимовляється з більшою силою, ніж усі інші;

2) він вільний, тобто, наголошеними можуть бути різні за порядком склади: сі-но, ка-за-ти, бу-ду-ва-ти;

3) наголос в українській мові рухомий, тобто він може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні його форми: ру/ ки — руки / (із закінчення на основу), жи/ то — жита/, лови/ ти — ловлю/ (з основи на закінчення).

Така зміна наголосу може відбуватись і при словотворенні: мо­лоди/ й — мо/ лодь (із закінчення на основу), висо/ кий — ви/ соко (із суфікса на корінь), молоти/ ти — молотьба/ (із суфікса на закінчення).

За допомогою наголосу іноді розрізняються лексичні значення слів (замо/ к — за/ мок, мука/ — му/ ка) та їхні граматич­ні форми (стіни/ (род. відм. одн.) і сті/ ни (наз. відм. множ.), вихо/ дити (недок. вид дієслова) і ви/ ходити (док. вид. діє­слова), дя/ дьків (присвійний прикметник) і дядькі/ в (род. відм. множ, іменника).

Більшість слів в українській мові мають один наголос, але складні слова можуть мати два наголоси й більше: ви/ соко­продукти/ вний, ви/ сокошано/ вний, а/ віаескадри/ лья,а/ віамото/ робудува/ ння,бага/ томільйо/ нний,

гі/ дроеле/ ктроста/ нція. Один з наголосів у таких словах є завжди основним, а інші — побічними. Окремі слова мають подвійний наголос: алфаві/ т і алфа/ віт, Анастасі/ я і Анаста/ сія, про/ стий і прости/ й, про/ стору і просто/ ру, хустки/, але дві ху/ стки, професори/, але два профе/ сори, си/ віти і сиві/ ти.

Вимова одного із слів чи словосполучення (для смислового виділення) з посиленням голосу називається логічним наго­лосом.

Наприклад: Ми посадили вчора явір коло дороги (не хтось інший, а ми). Ми посадили вчора явір коло дороги (посадили, а не виконали якусь іншу дію). Ми посадили вчо­ра явір коло дороги (не сьогодні, а вчора). Ми посадили вчо­ра явір коло дороги (не щось інше, а явір). Ми посадили вчора явір коло дороги (коло дороги, а не в іншому місці).

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

9.Прочитайте слова, вкажіть наголошені склади.

Примітка. При виконанні вправи скористайтеся «Орфоепіч­ним словником української мови» М. І. Погрібного (К., 1984) та «Слов­ником іншомовних слів» за ред. О. С. Мельничука (К., 2000).

Адрес, адреса, адресат, адресант, акцент, алфавіт, альма-ма­тер, аналіз, альманах, альтернатива, альтруїзм, анапест, анафо­ра, анахронізм, антистрофа, акростих, антитеза, антологія, ан­тоніми, аншлаг, апелювати, апостроф, апофеоз, апріорі, апробація, арго, ареал, архаїзм, архіваріус, асиміляція, асинде­тон, асистент, асонанс, аспект, атавізм, аташе, атлант, атлас, ат­ракціон, атрибут, аудиторія, аудієнція, афект, афоризм, афри­ката, альянс, астрономія, афонічний, ацетилен.

 

10.Перепишіть слова, поставте в них наголос. У разі потреби звертайтеся до «Орфоепічного словника української мови» М. І. Пог­рібного.

Адже, але, видання, випадок, виразний, вірші, вісімдесят, гур­тожиток, демократія, дефіс, договір, епілог, завдання, завжди, знаменник, ім'я, інструмент, квартал, кілометр, лише, літопис, монолог, м'який, ненависть, ненавидіти, одинадцять, ознака, олень, питання, пізнання, поверх, порядковий, предмет, розпо­відний, рукопис, сантиметр, сімдесят, статуя, страйковий, тем­рява, урочисто, феномен, хутро, хутряний, цегляний, чарівний, черговий, чисельник, чорнозем, чотирнадцять, шофер, щелепа, щілина, щодоби, юрист, юхтовий, ялинковий, як-не-як, ясновель­можний

 

11.Випишіть з «Орфоепічного словника української мови» М. І. Погрібного чи зі словника-довідника «Українська літературна вимова і наголос» (К., 1973) вісім—десять слів із подвійним наголосом.

 

12.У поданих словах визначте основний і побічний наголоси

Автобіографія, автострада, автокефальний, автомеханічний, агропропаганда, аеропошта, аеровокзал, антидемократичний, ба­гатогранний, багаторічний, багатоярусний, бібліотекознав­ство, бозна-де, бозна-куди,

борошномельний, взаємовідносини, вза­ємодопомога, видозмінення, високооплачуваний, високосортний, водомагістраль, водоплавний, гідрогеологія, гідротехніка, ґрун­тозахисний, далекосяжний, довготривалий, другокласник, дріб­нозернистий, електропровід, єдиноборство, жарознижувальний, жовтогарячий, жовто-зелений, законодавство, зовнішньополітич­ний, іконостас, інфрачервоний, кінематографічний.

 

13.Поставте наголоси у парах слів, поясніть їхнє значення. Складіть з ними речення.

Мука — мука, адрес — адреса, колос — колос, бігом — бігом, виносити — виносити, виходити — виходити, тріска — тріска, переговори — переговори.

 

14.Поставте іменники у родовому відмінку однини та у називному множини. Вкажіть, яка особливість українського наголосу при цьому виявляється і яке граматичне значення він має.

Перо, книжка, нога, голова, відро, рядно, жито, весна, ціна,

руда, річка, миска, полотно, зірка, гора, волокно.

 

15.Визначте слова, на які падає логічний наголос. Поміняй­те логічні наголоси у реченнях і простежте, як це впливає на зміст речення.

 

Доля

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

І в школу хлопця одвела

Мене, маленького, за руку

До п'яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

(Т. Шевченко)

Правила переносу слів

В українській мові розрізняють загальні й технічні прави­ла переносу слів з рядка в рядок.

Загальні правила переносу

1. Слова з рядка в рядок переносяться за складами: во-ди-ти, га-йок, край-ній, слав-ний, чор-но, каз-ка, кіль-ка. Якщо склад відповідає одній букві, то вона

одна в рядку не зали­шається і не переноситься: озе-ро, на-дія (не можна перено­сити о-зе-ро, на-ді-я).

2. Не розриваються букви дж і дз, якщо вони позначають один звук: хо-джу, їж-джу, за-дзво-нити (але: під-живи-ти, над-земний — належать до різних частин слова і позна­чають два різних звуки).

3. Якщо дві однакові букви з'явилися внаслідок збігу, то одна з них залишається в одному рядку, а інша переносить­ся: письмен-ник, картин-ний, рослин-ний. У словах на зра­зок життя, рілля, знання, узлісся допускається двоякий перенос: жит-тя і жи-ття, ріл-ля і рі-лля, узліс-ся і узлі­сся.

4. Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня не розриваються: роз-міняти (а не ро-зміняти), під-садити (а не пі-дсадити), най-кращий (а не на-йкра-щий).

5. Від кореня не відривається одна літера і не переносить­ся разом із префіксом, якщо вона не є окремим складом: за­йменник(а не зай-менник), при-йменник (а не прий-мен-ник), при-слівник (а не прис-лівник), за-ступитися (а не зас-тупитися), по-клонитися (а не пок-лонитися).

6. Не відривається й від попередньої літери, що позначає голосний звук: бай-ка (а не ба-йка), лій-ка (а не лі-йка), свій-ський (а не сві-йський).

7. Сполучення літер йо, ьо не розриваються: ра-йон, буль­-йон, ранньо-го, давньо-го.

8. М'який знак і апостроф не відокремлюються від попе­редньої літери: біль-ше, кіль-кість, пі-р'ям, Де-м'ян.

9. У складних словах не відриваються перші літери від другої основи: земле-знавство (а не землез—навство), ста­ро-слов'янська (а не старос-лов'янська).

10. Не можна розривати ініціальні абревіатури і відокрем­лювати від них цифри: ООЯ,

ЛАЗ-105.

Технічні правила переносу

1. Не можна переносити в наступний рядок прізвища, а ініці­али чи інші скорочення залишати в попередньому:./. П. Кот­ляревський (а не І.П Котляревський), проф. Зодорожній (а не проф. / Задорожній). Якщо ім'я і по батькові подаються повністю, то переносити можна довільно: Олена / Іванівна Дмитрук, Олена Іванівна / Дмитрук.

2. Не можна відривати скорочення від цифр, яких вони стосуються: 100 г, 5 ц, 1992 р., 12 км, XIX ст.

3. Не можна розривати умовні графічні скорочення вид-во (видавництво), ф-т (факультет), т-во (товариство) та ін.

4. Не можна переносити приєднані дефісом до цифр за­кінчення: 1-й, 2-га, 3-му.

 

16.Переписуючи слова, позначте перший можливий перенос з рядка в рядок; поясніть його:

I. Орел, їжджу, цього, перехід, око, підземний, знайомий, розі­гнати, міддю, саджу, подзвонити, зайшов, підживлення, зайчик, авіація, майже, зів'янути, мрія, зближення, кінний, каяття, інсти­тут, застрахувати, сестра, вістря, мовознавство, кілька, сильний.

II. Тов. Денисюк, О. П. Довженко, Панас Мирний, 9 бере­зня 1814 р., 42 га, 300 г, ін-т, 20 кв. м, 8-й.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1973. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия