Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Словотворчі норми української мови




Словотвір – розділ граматики, що вивчає закони утворення похідних слів та їх будову.

Усі слова нашої мови можна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються інші слова) та слова з похідними основами. Основою називається частина слова без закінчення, тобто слово, що має нульове закінчення (колір□). Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, похідні – ще хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, постфікс). До слів з непохідними основами належать, наприклад: ліс, сад, море, літо, синій, п’ю; до слів з похідними основами – перелісок, працівник, закордонний, літній, дописати тощо.

Префікси, корені, суфікси, закінчення (флексії) та постфікси називаються значущими частинами слова, або морфемами.

Префікс – значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів чи нових форм (казати – сказати, накати, переказати, підказати, вказати; сумнівний – безсумнівний; миліший – наймиліший).

Корінь – це спільна частина споріднених слів. Наприклад, для споріднених слів ходити, заходити, перехід, вхід, вихід, входини спільною є частина хід- (ход- у відкритому складі).

Суфікс – значуща частина слова, яка стоїть після кореня і служить для творення нових слів чи нових форм (годинник, звітність, вищий, виконавець). Суфікси допомагають розрізняти частини мови. Для дієслів типовими є суфікси -ува-, -а-, -і-, -ну-; іменників - -ість-,-ств-о-, -от-а-, -ин-а, -ник-, -ик-; прикметників - -н-, -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ов-, -ан- . Наприклад, іменникові суфікси -ник-, -івник-, -к- розрізняють назви осіб за професією, посадою, званням та ін., як правило, утворюють паралельні форми чоловічого і жіночого роду: учитель – учителька, робітник – робітниця, працівник – працівниця.

Закінчення – це змінна морфема, яка стоїть після суфікса чи після кореня (у непохідних основах) і служить для зв’язку злів між собою: студента, студенту (-ові), студентом, (на) студенті.

Постфікс – значуща частина, що стоїть після закінчення і служить для творення нових слів чи форм: бити – битися, скажи – скажи-но.

Словниковий склад української мови безперервно змінюється, поповнюється новими словами. Вирішальну роль у розвитку і збагаченні лексичного складу мови відіграє утворення нових слів на базі вже існуючих. Слово, від якого утворюється нове, називається твірним. Наприклад, для іменника правдивість твірним словом є прикметник правдивий, а для нього –іменник правда.

Твірною основою є частина слова, від якої утворюється нове (похідне) слово (при цьому флексія до уваги не береться). Наприклад: вік → вічний → вічність; чорний → чорніти → почорніти → почорніння; газета → газетяр → газетярство. Ряд спільнокореневих слів, розташованих відповідно до послідовності їх творення називається словотворчим гніздом.

Словотворення в цілому тісно пов’язане з морфологією (розділом граматики, в якому вивчаються граматичні властивості слів). Взаємозв’язок двох суміжних мовних рівнів виявляється, зокрема, в тому, що кожна частина мови характеризується своїми власними словотворчими засобами, які, утворюючи нове слово, виконують виразну граматичну (класифікаційну) функцію. Словотворчі функції виконують префікси, суфікси і постфікси.

В українській мові виділяють морфологічні й неморфологічні способи творення слів. Морфологічний спосіб є основним. До морфологічного способу творення слів належать такі типи творення: афіксальний (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, постфіксальний), безафіксний, осново- та словоскладання, абревіація.

1. Префіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса: порядок – безпорядок, хто – ніхто, добрий – предобрий, дід – прадід, скільки – аніскільки, питати – запитати. Доконаний вид дієслів у ділових текстах ширше, ніж у будь-яких інших, твориться за рахунок префіксації: актувати – заактувати; візувати – завізувати; проектувати – запроектувати, дебетувати – задебетувати). Такі новоутворені слова не повинні розглядатися як порушення норм літературної мови (якщо це не жаргонні слова типу залозунгувати).

2. Суфіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи суфікса: добрий – доброта, читати – читання, молодий – молодість, вітер – вітерець.

3. Суфіксально-префіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса і суфікса: свічка – підсвічник, звук – надзвуковий, межа – безмежний, тиша – затишок, при дорозі – придорожній.

4. Постфіксальний спосіб – це утворення нового слова додаванням до твірної основи постфікса: додержувати – додержуватися, вчити – вчитися.

5. Безафіксний спосіб – це утворення нового слова від твірної основи без додавання суфіксів і префіксів: відходити – відхід, зелений – зелень, великий – велич, бігти – біг. Тобто відбувається усічення твірного слова.

6. Основоскладання – це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основи об’єднуються в одне слово: ощадбанк, виконком, синьо-жовтий. Твірні основи можуть бути повними (сонцесяйний) і скороченими (мінфін). Повні основи можуть поєднуватися за допомогою сполучних голосних о (після твердих приголосних), е (після м’яких приголосних) та є (якщо основа закінчується на й): світогляд, праворуч, зорепад, землеустрій, краєвид, боєздатність.

7. Абревіація – спосіб творення, що є різновидом складних слів, тобто абревіатури – це складноскорочені слова: медсестра, нардеп, УТН, ДЕК, облвно, СУ-15.

У процесі словотворення можуть поєднуватися декілька способів одночасно, наприклад, складання основ і суфіксація – справочинство, діловодство.

До неморфологічних способів творення належать:

1. Утворення нового слова шляхом набуття ним нового значення: супутник (людина) – супутник (літальний апарат); корінь (частина рослини) – корінь (у математиці, мовознавстві).

2. Утворення нового слова шляхом злиття цілого словосполучення: сьогодні (цього дня), нісенітниця (ні се ні те), добраніч (добра ніч).

3. Утворення нового слова внаслідок переходу однієї частини мови в іншу: операційна (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

При словотворенні на стику частин слова можуть відбуватися зміни приголосних, також можливі чергування голосних (про це див. у Темі 7).

При словотворенні може відбуватися подвоєння букв на позначення подовження і збігу приголосних. Такі процеси спостерігаються на межі префікса й кореня (інновація, беззахисний), кореня або основи і суфіксів (ранній, щоденник), основи дієслова і постфікса -ся ( пронісся, розрісся), у прикметникових суфіксах -енн-, -анн-, а також у похідних іменниках із суфіксом -ість- і прислівниках (непримиренний, непримиренність, непримиренно, старанний, старанність, старанно), у складноскорочених словах (заввідділом, військкомат).

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1769. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия