Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Причорноморський економічний район




 

Економіко-географічне положення. Площа району – 113,4 тис. км2 (18,6% території України). За площею він посідає перше місце в країні. Цей район розташований у південній і південно-західній частині України, займаючи територію рівнинної Причорноморської низовини та Кримський півострів, має вихід до Чорного і Азовського морів. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та м. Севастополь. Район має зручне географічне положення, бо він розміщений на перетині державних і міжнародних шляхів Азово-Чорноморського басейну. Саме його приморське положення сприяє розвиткові портового і рекреаційного господарств. Окрім того, через територію Причорноморського району, прокладені важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, що з'єднують економічні райони України з багатьма іноземними державами.

Природні умови і ресурси. Рельєф району – переважно хвиляста рівнина, яка поступово понижується на південь, до узбережжя морів, а на Кримському півострові підвищується на південь, до Кримських гір. Гори займають 5% території району.

Клімат помірно теплий у степовому Криму і Причорноморській низовині (липень – +21-23°С, січень – -1-5°С). На Південному березі Криму середземноморський клімат з м’якою та теплою зимою і жарким літом. Опадів випадає від 450мм на півночі району до 300 мм у степовому Криму.

Незважаючи на те, що через територію району протікають такі великі судноплавні річки, як Дунай, Дністер і Дніпро, водні ресурси його недостатні (особливо у Криму), тому для ведення сільськогосподарського виробництва прокладені зрошувальні канали. Багато лиманів і солоних озер. Солоних озер багато у степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокракське). У плавневій частині Дунаю є великі прісноводні озера (Китай, Катлабух, Кугурлай, Ялпуг та ін.)

У районі значні родовища корисних копалин – основа для розвитку промисловості. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сиваша, різні види будівельних матеріалів (граніт, мармур, вапняки, мергель та ін.).

Найбільше значення мають залізні руди Керченського залізорудного басейну, запаси якого складають 2,8 млрд. т (майже 14% промислових запасів руди України). Хоча ці руди бідні на вміст заліза, проте вони мають цінні домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку. Розробляються найбільш багаті на залізо Ельтиген-Ортельська і Комиш-Бурунська мульди. З іншої рудної сировини у Криму розвідані ртутні руди (кіновар) у родовищах Малосалгірському, Альмінському і Лозівському. Крім того, Сиваш багатий на різноманітну металеву сировину, серед якої виділяються магній, натрій, титан.

У районі зосереджено більше половини запасів флюсових вапняків в Україні. Основні їх родовища у Криму – Балаклавське і Старокримське (сотні мільйонів тонн). Крім того флюсові вапняки виявлено в Нижньому Придніпров’ї. У районі щороку видобувають близько 6 млн т флюсів, які відправляють на металургійні заводи Донбасу і Придніпров’я.

Серед паливних ресурсів є невеликі поклади бурого вугілля залягають в Єланецькому районі Миколаївської області та біля міст Рені і Болград на Одещині. Торф трапляється в Херсонській та Миколаївській областях. На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу. В АР Крим на Керченському і Тарханкутському півостровах виявлено родовища нафти і газу. Найбільшими газовими родовищами є Глібівське, Джанкойське, Стрілківське, Голіцінське (акваторія Чорного моря). Перспективним щодо видобутку нафти і газу є й шельф Чорного і Азовського морів.

Причорноморський район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії – різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, мергелем, каоліном, гравій, гіпс тощо. Будівельні матеріали мають повсюдне поширення, але найбільше вони зосереджені в Одеській області.

Численні озера та лимани є цінною сировиною для хімічної промисловості, оскільки у них зосереджені значні запаси солей натрію, хлору, брому, йоду, магнію. Окрім того, у цих водоймах Причорноморського району наявні ще й лікувальні ресурси – грязі, ропа, термальні води та мінеральні джерела. Найбагатші на них Куяльницький і Хаджибейський лимани Одеської області. Найкращі лікувальні грязі знаходяться у Сакському озері (АР Крим).

Природним багатством регіону є чорноземні ґрунти: на північному заході – опідзолені чорноземи, а на півночі степової зони – малогумусні чорноземи, півдні – темно-каштанові грунти (степова зона).

Чорне й Азовське моря багаті на промислову рибу (кефаль, скумбрію, пеламіду, камбалу, осетрові, осетрові, оселедці, бички), водорості та ніші морепродукти. Зокрема, у північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується у харчовій промисловості.

Населення і трудові ресурси. Чисельність населення – 7,3 млн. осіб (2005 р.), що становить 15,1% загальної кількості у країні (четверте місце). Найбільш заселеною є Одеська область, кількість населення якої (2448,2 тис. осіб) що майже відповідає сумарній кількості населення Миколаївської та Херсонської областей (2412,9 тис. осіб). Середня густота населення у районі становить 64,5 осіб/км2 (в Україні 83 особи/км2). Густота населення по областях також є меншою від цього рівня (в Одеській області – на 7,8%, у Миколаївській – на 36,8%, у Херсонській – на 49%). Чисельність населення АР Крим становила 2396,9 тис. осіб (друге місце у районі). Середня густота населення – 88,8 осіб/км2, що є більше (на 11,1 %) від середньої у країні.

Густота сільського населення сягає 19,9 осіб/км2 (на Одещині вона найбільша – 25,1 осіб/км2, а на Херсонщині найменша – 16,2 осіб/ км2), що є менше, ніж в Україні (26,0 осіб/км2). Середня чисельність сільського поселення в районі перевищує 637 осіб, що на 89 осіб більше від середнього розміру села в Україні. Причому, як в Одеській, так і в Херсонській областях (відповідно, 734 і 702) вона є значно більшою від середнього рівня у країні і тільки в Миколаївській області (1467) дещо йому поступається. В АР Крим густота сільського населення сягає 28,7 осіб/км2, що більше на 11% від середнього показника в Україні. Середня чисельність сільського населеного пункту досить велика – 786 осіб і перевищує розмір села в Україні більше ніж на 43%.

У Причорноморському економічному районі у містах і містечках мешкає 4,6 млн осіб, або 64,4% загальної чисельності населення. Тут знаходиться 54 міста, 137 містечок, із яких найбільше розташовано в АР Крим (75), Одещині (33). На Миколаївщині середні розміри міських поселень є більшими, ніж на Одещині (відповідно, 31973 і 31008 осіб), а на Херсонщині вони є одними з найменших в Україні (17928 осіб). Найбільші міста областей Одеса, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл, Первомайськ, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Нова Каховка, Криму – Севастополь, Сімферополь, Керч, Євпаторія, Ялта, Феодосія.

Працездатне населення становить 59,2% (на 1,4% вище середнього рівня у країні), молодь – 19,8% (на 0,2% більше), особи похилого віку – 21,7% (на 1,6% менше). На 1000 осіб населення району припадало 283 пенсіонера, що на 6,0% менше від середнього рівня.

У статевій структурі людності жінки кількісно переважають осіб чоловічої статі. Так, на 1000 жінок випадало 867 чоловіків (в Україні 862).

У межах Причорноморського економічного району за національним різноманіттям можна виокремити три регіони – Одеську область та Миколаївську із Херсонською області. Одеська область багатонаціональна із переважанням українців (62,8% усієї людності). Частка росіян тут складає 20,7%. З інших національностей кількісно найбільшими є болгари (6,1%) та молдовани (5,0%). Мешкають на теренах Одещини ще такі національні меншини: євреї – 0,5%, гагаузи – 1,1% та білоруси – 0,5%.

Значно менше національних груп спостерігається в Миколаївській і Херсонській областях. Тут частка українців у загальній людності доволі істотна (біля 82%), а питома вага росіян – менша і сягає меж 14,1 %. Водночас на Миколаївщині багато білорусів (0,7%), молдован (1,0%), менше – євреїв (0,3%) і болгар (0,4%), а на Херсонщині – білорусів (0,7%), вірмен (0,4%) і татар (0,5%), молдован (0,4%) і турків (0,3%).

За національним складом АР Крим один різноманітніших регіонів України. Тут мешкають представники 110 народів. Найбільша етнічна група у Криму – росіяни, яких нараховується 60,4%. Частка українців становить 24,0%. На інші національності (кримські татари, вірмени, греки, болгари, євреї, білоруси, кримчаки, караїми тощо) припадає 15,6%. До регіону повертаються кримські татари, депортовані у 1944 р. у східні райони Росії та республіки Середньої Азії. Постає проблема їхнього облаштування та залучення до суспільного, економічного і політичного життя республіки й України.

Територіально-галузева структура економіки.Сучасна спеціалізація господарства Причорноморського економічного району склалася переважно відповідно до природних та економічних умов. Провідні галузі господарства – машинобудування, галузі важкої, харчової та легкої промисловості, морських транспорт. курортно-туристичне господарство, у сільському господарстві зернові та технічні культури, садівництво і виноградарство.

Питома вага Причорноморського району в валовому внутрішньому продукті України становить 14%, в обсязі сільськогосподар­ської продукції – 17%. Значно вища його частка в вироб­ництві зерна (20%), соняшнику (23%), овочів (24%). У районі вирощують переважну частину винограду. Регіон лідирує у виробництві кукурудзозбиральних ком­байнів, плугів, джутових тканин, суднобудуванні, рибаль­стві, виробництві рибних консервів.

Промисловість. За вартістю продукції на першому місці харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому – легка.

Паливно-енергетичний комплекс є основою промисловості. Недавно біля Каркінітського півостріва (Крим) на шельфі Чорного моря відкрито потужне родовище газу. Крим через кілька років зможе повністю забезпечити себе власним газом. В електроенергетиці провідну роль відіграє Каховська ГЕС (352 тис. кВт). Теплові електростанції споруджено у Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі. У Миколаївській області розташована Південно-Українська АЕС. Одеський і Херсонський нафтопереробні заводи виробляють моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо.

Чорна металургія представлена гірничодобувними підприємствами – Комиш-Бурунським гірничо-збагачувальним комбінатом (Керченський залізорудний басейн), звідки залізна руда і марганець транспортуються на заводи Маріуполя. У Керчі працює залізорудний комбінат і металургійний завод. У Одесі знаходиться сталедротовий завод, а окремі ливарні цехи є на інших підприємствах Одеси, Херсона, Миколаєва. Кольорова металургія представлена Миколаївським глиноземним заводом. Вироби з алюмінію виробляють на Севастопольському механічному заводі.

Географічне положення району наклало відбиток на особливості спеціалізації машинобудування, провідні ролі в якому посідає суднобудування. Суднобудівні підприємства розміщені в Миколаєві (три об’єднання – "Океан", "Чорноморське", "ім. 61 Комунара"), що випускають різні океанські і морські судна – танкери та суховантажні судна. В Херсоні два суднобудівних заводи випускають різни типи океанських, морських і річкових суден, доки і портальні крани. Крім того, працюють Керченський суднобудівний завод "Затока" та Севастопольський морський завод. В портах знаходяться судноремонтні підприємства (Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Кілія, Феодосія). До великих підприємств сільськогосподарського машинобудування належать Херсонський комбайновий завод, Одеський, Сімферопольський і Джанкойський, Первомайський (Миколаївська обл.) заводи сільськогосподарських машин. Верстатобудування розвинуте в Одесі. У Миколаєві випускають шляхово-будівельні машини, піднімально-транспортне устаткування. Одеса є центром великого кранобудування. Підприємства електротехнічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апаратуру, знаходяться в Херсоні, Новій Каховці, Первомайську, Одесі. Набули розвитку приладобудування (Сімферополь, Севастополь), радіоелектроніка (ВО "Фотон" у Сімферополі). Одеса – центр виробництва кіноапаратури і поліграфічного машинобудування.

Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, лаків, фарб, сірчаної кислоти, соди. Найбільшим центром є Одеса (суперфосфатний, хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи). Хімічна промисловість Криму працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів). Найбільшими підприємствами є Сімферопольський завод пластмас, Сакський хімічний завод, Кримський содовий і Кримський двоокису титану заводи, Перекопський бромний завод, Севастопольський завод "Хімпром", Південносиваський магнезитовий завод (порошок для чорної металургії).

Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Цюрупинську та Ізмаїлі, яка спочатку була орієнтована на власну сировину (очерет), а нині працює переважно на привізній сировині.

Промисловість будівельних матеріалів розвинута недостатньо. Тут варто виділити виробництво цементу (Миколаїв, Ольшанське), силікатних виробів (Миколаїв, Білгород-Дністровський), скла (Одеса, Херсон), скловиробів (Керч), керамзиту і термозиту (Одеса). В Одесі працюють лінолеумний завод і комбінат покрівельних матеріалів.

У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Підприємства легкої промисловості району виготовляють близько 20% тканин у країні. Найбільшим із них є Херсонський бавовняний комбінат. Вовняні фабрики працюють в Одесі і Татарбунарах. В Одесі знаходиться відома конопле-джутова фабрика (єдине в Україні підприємство). Є трикотажні комбінати в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Взуття виготовляють в Одесі, Миколаєві, Сімферополі. У Криму помітним центром є Сімферополь (шкіргалантерейна фабрика).

Агропромисловий комплекс. Потужний АПК, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві і має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненими садівництвом і виноградарством. Рівень освоєння земель дуже високий. Питома вага рослинництва в районі більша, ніж тваринництва і становить понад 52%. Майже половина посівних площ зайняти зерновими культурами (найбільша частка в Україні), 35% – кормовими, 10,5% – технічними, 4,4% – картоплею та овочами.

Провідну роль у землеробстві відіграє зернове виробництво. Основна зернова культура – озима пшениця (1/3 від збору в Україні), за нею йдуть кукурудза, ячмінь, просо, рис (на поливних землях).

Серед технічних культур на першому місці соняшник, який вирощують повсюдно (30% його посівів в Україні). Тут вирощують також цукрові буряки (у північній частині), сою, льон-кучерявець, рицину, тютюн, кунжут, гірчицю, арахіс, ефіроолійні й лікарські рослини, овочево-баштанні культури (томати, баклажани, перець, кабачки, огірки, кавуни, дині).

У Причорномор'ї багато садів, виноградників. Найбільше плодів збирають в АР Крим та Одеській області. Вирощують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яблука, груші.

У тваринництві домінують молочно-м'ясне скотарство, свинарство м'ясного напрямку, птахівництво і вівчарство. В АР Крим найвищого рівня набуло м’ясне птахівництво, а на заході та сході регіону – вівчарство.

За спеціалізацією сільського господарства окремих регіонів в Причорноморському районі виділяються сільськогосподарські зони:

– виноградарсько-зерново-олійна із садівництвом та молочно-м'ясним тваринництвом – південні райони областей і Степовий Крим;

– зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом – північні райони областей;

– овоче-молочна приміського типу – навколо Одеси, Миколаєва, Херсона;

– виноградарсько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарство) – передгір’я та Південний берег Криму.

Потужна харчова промисловість базується місцевій сировині і дає майже половину продукції промисловості району. На основі зернового виробництва працює добре розвинена борошномельно-круп'яна промисловість (Миколаїв, Херсон, Одеса). Переробка технічних культур представлена підприємствами олійної, олійно-жирової, ефіроолійної, цукрової та тютюново-ферментаційної промисловості. З-поміж багатьох підприємств виділяються Одеський олійно-екстрактовий (з кісточок фруктів) завод та цукрові заводи у Первомайському, Вознесенському й Одеському районах. Плодоовочеконсервна промисловість представлена у Херсоні, Ізмаїлі, Одесі, Сімферополі. Виноробна галузь району, поряд із Кримом, найрозвиненіша в державі, а її центри –Ялта, Алушта, Судак, Сімферополь, Феодосія, Старий Крим, Одеса, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Херсон тощо.

На базі переробки тваринницької сировини у Причорноморському районі розвинуті м'ясна, маслоробна, сироварна, рибоконсервна тощо. М'ясна представлена м'ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Первомайську, Вознесенську, Сімферополі й Керчі. Такі галузі, як маслоробна, молочна, сироварна розташовані рівномірно по всій території регіону. Рибоконсервні заводи є в Генічеську, Кілії, Білгород-Дністровському, в АР Крим рибопереробка представлена виробничими об'єднаннями "Атлантика", "Керчрибпром", "Південьриба".

Курортно-рекреаційне господарство є галуззю спеціалізації району. Тільки у Криму зосереджено 36% санаторіїв курортного фонду України, понад 30% будинків і пансіонатів відпочинку, майже 20% туристських закладів. На базі джерел мінеральних вод функціонують санаторії в Євпаторії, Саках, Феодосії. Практичне значення мають термальні води Тарханкутського півострова, лікувальні грязі численних солоних озер. У Криму курортно-лікувально-рекреаційна структура об'єднується у Ялтинський, Євпаторійський і Феодосійський рекреаційний райони.

Виділяються й Одеська, Миколаївська, Херсонська курортно-оздоровчі зони. Найбільшими курортами першими є Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз-Затока, Куяльник тощо. У межах Миколаївської зони заклади відпочинку зосереджуються довкола Очакова та Миколаєва. У Херсонській області курортно-рекреаційні території приурочуються до долин Дніпра, Інгульця, узбережжя Каховської водойми, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів. Функціонують курорти Гола Пристань, Скадовськ.

Причорноморський район – один із найбільших центрів туризму міжнародного значення. Численні пам'ятки історії, архітектури, археології, екзотичні природні об'єкти, м'який клімат зумовлюють розвиток пішохідного, автомобільного, водного та інших видів туризму.

Транспортний комплекс. В районі розвинуті різні види транспорту. Протяжність залізничних магістралей загального користування становить понад 3640 км. Найбільшими залізничними вузлами є Одеса, Іллічівськ, Херсон, Каховка, Миколаїв, Вознесенськ, Сімферополь і Джанкой.

Загальна довжина автомобільних шляхів із твердим покриттям – більше 23 тис. кілометрів. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення: Миколаїв – Одеса – Кишинів, Миколаїв – Херсон – Сімферополь, Миколаїв – Кіровоград, Рені – Ростов-на-Дону.

Морський транспорт в основному забезпечує каботажні перевезення, має державне та міжнародне значення (порти – Одеса, Херсон, Генічеськ, Скадовськ, Миколаїв, Очаків, Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія). Діє морська міжнародна залізнична поромна переправа Іллічівськ-Варна (Болгарія), а поромна переправа через Керчинську протоку, яка з’єднує Крим із Північним Кавказом. Євразійський транспортний коридор включає Іллічівський морськи торговий флот.

Судноплавство здійснюється Дніпром (річкові порти: Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), а також Південним Бугом, Інгулом та Інгульцем (порти: Миколаїв, Вознесенськ)

Територією Причорноморського економічного району прокладені траси нафтопроводів Кременчук – Херсон, Снігурівка – Одеса; газопровіду Шебелинка – Одеса; аміакопроводу Тольятті – Одеса.

Аеропорти державного та міжнародного значення знаходяться в Одесі (два), Сімферополі, Миколаєві та Херсоні.

Регіональні промислово-економічні вузли.У районі сформувалися такі промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Сімферопольський, Севастопольський, Керченський і Саксько-Євпаторійський.

Одеський промисловий вузол – найбільший у Причорноморському економічному районі його утворюють Одеса, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Котовськ, Олександрівка тощо. Його провідна галузь – машинобудування і металообробка. Головні підприємства галузі – виробничі об'єднання "Продмаш", верстатобудівне, важкого кранобудування, "Одесахолодмаш", "Одесагрунтомаш" та науково-виробничі об'єднання "Кисеньмаш" і "Харчопромавтоматика". Крім того, тут працюють заводи "Епсилон", "Кінап", "Нептун", судноремонтний.

В Одесі є практично всі галузі харчової промисловості: борошномельна, цукрова, м'ясна, молочна, рибна, консервна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська тощо. В Іллічівську знаходиться Чорноморське ВО рибної промисловості "Антарктика" з морським рибним портом, а у Білгород-Дністровську діє філія цього виробничого об'єднання. З-поміж інших найбільших підприємств харчової промисловості виділяються цукрорафінадний завод, рибопереробний, консервний, шампанських вин, винно-коньячний, а також фабрики – чаєрозважувальна і харчових концентратів (усі в Одесі).

Легка промисловість представлена виробничим швейним об'єднанням і такими фабриками, як хутрова, суконна, взуттєва та технічних тканин (усі в Одесі), швейно-галантерейною фабрикою (Ізмаїл), швейною фабрикою (Білгород-Дністровський), фабрикою пір'яно-пухових виробів (Котовськ).

Розвинуті також хімічна і нафтохімічна галузі: припортовий хімічний, нафтопереробний і суперфосфатний заводи. Працюють лінолеумний завод і виробниче хіміко-фармацевтичне об'єднання. До будіндустрії належать ВО "Одесабудматеріали", цементний завод тощо. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової, скляної, ювелірної галузей. Медична промисловість представлена медико-інструментальним заводом та заводом медичних виробів із полімерних матеріалів (Білгород-Дністровський). Одеса — великий транспортний вузол і курортний центр.

Миколаївський промисловий вузол складають Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ тощо. Тут домінує машинобудування. Серед машинобудівних заводів на першому місці підприємства суднобудування: ВО "Чорноморський суднобудівний завод", заводи "Океан", Миколаївський судноремонтний та ін. Є також заводи "Пдрореммаш", "Дормашина", "Млинмаш", "Поліграфмаш", дослідний технологічної оснастки, дослідний мастильних систем. У Первомайську діє завод "Фрегат", що випускає дощувальні установки, а у Вознесенську — завод гідропресів та інструментальний

Легка промисловість представлена трикотажною, швейною, шкіряною, взуттєвою і швейно-галантерейною галузями. Харчову промисловість складають м'ясний та хлібний комбінати, соків "Нектар", лікеро-горілчаний заводи, кондитерська і макаронна фабрики (усі знаходяться у Миколаєві) молочно-консервний, м'ясний та овочеконсервний комбінати (усі у Первомайську), сироробний комбінат у Вознесенську. Тут працюють відомий парфюмерно-косметичний комбінат "Червоні вітрила", а також кілька підприємств будівельної індустрії (ВО будівельних матеріалів та "Миколаївзалізобетон", завод силікатних стінових виробів).

Ядром Херсонського промислового вузла є Херсон. Тут добре розвинуті машинобудування (заводи суднобудування і судноремонтний, комбайнобудування, карданних валів, "Прибій", електромашинобудівний), хімічна промисловість (заводи нафтопереробний, "Дельта", гумотехнічних виробів). Серед підприємств легкої промисловості діють об'єднання бавовняне, обласне виробничо-торгове, взуттєве; фабрики швейна і спортвиробів. Функціонують також багато підприємств харчової промисловості (консервний, рибний і м'ясний комбінати, кондитерська, харчова та макаронна фабрики), працюють підприємства будівельної індустрії, скляної та керамічної промисловості.

До Каховсько-Бериславського промислового вузла входять Каховка, Нова Каховка, Берислав, Дніпряни, Козацьке та ін. Провідні галузі – машинобудування, харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Найбільший промисловий центр вузла – Нова Каховка. У місті знаходиться Каховська ГЕС. У Каховці є підприємства, що виробляють спортивні товари та меблі, а у Бериславі – дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування.

Промислові вузли АР Крим – Сімферопольський, Севастопольський, Керченський і Саксько-Євпаторійський.

Провідною галуззю Сімферопольського промислового вузла є машинобудування і металообробка (заводи "Сільгоспдеталь", "Сантехпром", електромашинобудівний, а також виробничі об'єднання "Кримпродмаш", "Пневматика", "Фотон"). Серед підприємств легкої промисловості – швейне, трикотажне та взуттєве об'єднання, шкіряно-галантерейна фабрика та текстильно-художніх виробів. Харчова промисловість представляють науково-виробниче об'єднання "Ефіролія", два консервних заводи, кондитерська і макаронна фабрики, тютюново-ферментаційний комбінат тощо. Є підприємства хімічної промисловості (заводи побутової хімії і пластмас). Розвинута будівельна індустрія (виробничі об'єднання "Кримбудматеріали", "Кримнерудпром" та ін).

Провідною галуззю Севастопольського промислового вузла є харчова промисловість, у тому числі рибна і рибоконсервна. Найбільші підприємства цієї галузі – ВО "Атлантика", м'ясо- і хлібокомбінати, молочний завод, безалкогольних напоїв тощо. З машинобудівних підприємств відомі ВО "Севастопольський морський завод", приладобудівний завод та ін. Легка промисловість представлена такими фабриками, як трикотажна, швейна, спортивних виробів. Розвинуті деревообробна та будівельна промисловість.

Центром Керченського промислового вузла і портом на сході Криму є Керч. Провідні підприємства міста – залізорудний комбінат (гірничорудна промисловість), завод "Затока" (суднобудування), завод імені П.Л. Войкова (чорна металургія) і ВО "Керчрибпром". Значного розвитку досягла промисловість будівельних матеріалів (заводи Азовський, Кіровський і Приморський будівельних матеріалів, залізобетонних виробів; склоробний комбінат "Кварц"). Працює кілька підприємств легкої і харчової промисловості.

До Саксько-Євпаторійського промислового вузла входять Євпаторія і Саки. Домінуючими галузями є курортне господарство з санаторіями, будинками відпочинку, пансіонатами тощо та харчова промисловість. У Саках знаходиться хімічний завод. У вузлі функціонують також підприємства легкої промисловості та будівельної індустрії.

Значними багатогалузевими промисловими центрами Криму є Ялта і Феодосія.

Економічні зв’язки. У Причорноморський район за обсягами перевезень ввозиться продукції більше, ніж вивозиться. Зокрема в район надходять кам'яне вугілля, нафта, ліс, лісоматеріали, чорні та кольорові метали. За межі регіону відвантажують машини, металеві вироби, металургійну сировину, мінеральні добрива, продукти нафтопереробки, будівельні матеріали, устаткування для харчової промисловості, сільськогосподарські машини.

На характер зв'язків Криму з іншими економічними районами країни накладає відбиток недостатня його забезпеченість багатьма видами природних ресурсів. Тому сюди надходять електроенергія, вугілля, лісоматеріали, а також машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості тощо.

Із Криму до інших районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову й лавандову олію, устаткування для харчової промисловості, рибу, рибні консерви тощо.

Проблеми і перспективи удосконалення еконо­міки району. Найгостріше у Причорноморському районі постають проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. В умовах посушливого Причорномор'я вода є важливим чинником активізації сільського господарства. Тим більше, що у районі відсутні необхідні джерела власних водних ресурсів. Воду доводиться постачати каналами, що призводить до її великих втрат. Окрім того, на зрошуваних землях розвивається вторинне засолювання, підтоплення і заболочування. Простежується також активізація ерозії ґрунтів, прискорене лінійне розмивання та площинне змивання. Спостерігається замулювання водойм, а узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів тощо. У горах Криму постійною є небезпека проходження селей.

Бездумна експлуатація природних ресурсів району вже призвела до фактичної втрати знаменитої сакської грязі, лікувальне значення якої велике. Досі не розв'язаною проблемою є видобування гальки на пляжах і вапняків у кар'єрах Криму, що також негативно позначається на природі курортного району, не сприяє нормальним умовам відпочинку.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує вирішення важливих питань розвитку морського транспорту. Для цього необхідно забезпечити зростання вантажообігу морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень Дунаєм.

Є проблеми з використанням території району з рекреаційною метою. Тут увійшли в суперечність розміщення і розвиток важкої промисловості та створення великого портового господарства з рекреаційною цінністю земель. Розміщення великих військово-повітряних і морських баз у курортних містах, шумове забруднення, що в десятки разів перевищує допустимі норми, унеможливлюють лікування в Криму нервових захворювань, гіпертонії, хвороб шлунка тощо.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1388. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.022 сек.) русская версия | украинская версия