Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Робота командира відділення по організації оборони




Підготовку до бою командир відділення починає ще до одержання бойової задачі. Вона полягає насамперед в організації технічного обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), поповненні запасів матеріальних засобів. При технічному обслуго­вуванні в першу чергу позаправляється пальним і поповнюється боєприпасами бойова машина піхоти (бронетранспортер), потім проводиться перевірка технічного стану й усунення виявлених несправностей.

З одержанням бойової задачі командир відділення приступає до організації бою.

Робота командира відділення по організації оборони включає:

- з'ясування отриманої бойової задачі;

- виведення відділення на зазначену позицію;

- організацію спостереження;

- визначення основної і запасної вогневих позицій для бойової машини піхоти (бронетранспортера), вогневих позицій кулеметнику, гранатометнику і місць автоматникам;

- віддачу бойового наказу;

- організацію інженерного обладнання і маскування позиції;

- визначення відстаней до орієнтирів, підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі;

- складання карти вогню.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

- орієнтири;

- склад, розташування і характер дій противника;

- задачу взводу;

- задачу відділення, позицію, лінію вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземним і повітряним цілям; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких необхідно вести вогонь відділенням;

- задачі сусідів;

- задачі особовому складу: навіднику-оператору (навіднику кулемета), механіку-водію (водію), кулеметнику і гранатометнику – основні і запасні вогневі позиції; автоматникам – місця для стрільби, послідовність їхнього обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору (навіднику кулемета) і кулеметнику, крім того, – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;

- сигнали оповіщення, керування, взаємодії і порядок дій за ними;

- час готовності до оборони і заступника.

 

БОЙОВИЙ НАКАЗ КОМАНДИРА ВІДДІЛЕННЯ НА ОБОРОНУ

(варіант)

 

1. Орієнтири: перший – курган, другий – камені, третій роздоріжжя, четвертий – чагарник «Рідкий», п'ятий – жовтий бугор.

2. Противник підрозділами, які відступили, обороняється на рубежі курган, чагарник і одночасно висуває резерви для переходу в наступ. Підхід його передових підрозділів можливий завтра з ранку, а дія розвідки – у будь-який час.

3. 2 мв переходить до оборони опорного пункту вис. «Груша», яма, (викл) Іванівка з задачею не допустити прориву танків і піхоти противника в напрямку Озерця, Іванівка. Лінія вогню: праворуч – окремий кущ, ор. 1; ліворуч яма, ор. 3. Додатковий сектор обстрілу – вправо (вліво) в напрямку будинку з жовтим дахом. Ділянка зосередженого вогню взводу – ор. 2. окреме дерево.

4. 1 м.відд обороняє позицію кущі, вигин траншеї, не допускає прориву противника в напрямку окреме дерево, Іванівка. Лінія вогню: праворуч – кущі, сарай; ліворуч – вигин траншеї, ор. 3. Додатковий сектор обстрілу – вправо (вліво), в напрямку ор. 1. Ділянка зосередженого вогню відділення – руїни, окреме дерево.

Особовому складу стежити за наземним і повітряним противником. Низьколітаючі повітряні цілі противника знищувати зосередженим вогнем за моєю командою. Вогонь БМП по атакуючому противнику відкривати з виходом його на рубіж ор. 5, Озерця. З виходом танків і піхоти противника на рубіж ор. 1, перехрестя доріг знищувати його вогнем усіх засобів.

При виході противника на фланг і тил позиції відділення знищувати його вогнем БМП, кулемета, гранатомета з запасних вогневих позицій.

5. Праворуч 2м.відд обороняє позицію вис. «Груша», окремий кущ із задачею не допустити прориву противника в напрямку ор. 1, Іванівка, Лінія вогню: ліворуч – окремий кущ, ор. 2.

Ліворуч 3м.відд обороняє позицію бугор, яма з задачею не допустити прориву противника в напрямку ор. 3, Ивановка. Лінія вогню: праворуч – бугор, ор. 2. Основна вогнева позиція БМП – лівіше куща 50 м.

6. Рядовому Кличковському (навіднику-оператору). Основна ВП – біля куща. Сектори обстрілу: основний ор. 4, ор. 3; додатковий – у напрямку окремого будинку. Запасна вогнева позиція – біля каменю. Сектори обстрілу: основний – стовп, дорога; додатковий у напрямку кургану.

Рядовому Вовк (механіку-водію) вести спостереження в додаткових секторах обстрілу і коректувати вогонь.

Рядовому Поліщуку (кулеметнику) основна вогнева позиція – правіше рову. Сектори обстрілу: основний – ор. 2, окреме дерево; додатковий – вліво (вправо) в напрямку роздоріжжя. Запасна вогнева позиція – на правому фланзі відділення. Сектори обстрілу: основний – окремий будинок, ор. 1; додатковий – вправо (вліво), у напрямку кущів.

Рядовому Бойченко (гранатометнику) основна вогнева позиція біля жовтого куща. Сектори обстрілу: основний – ор. 3, міст; додатковий – вправо (вліво) в напрямку ор. 1. Запасна вогнева позиція – у ході сполучення в КСП командира взводу. Сектори обстрілу: основний ор. 1, чагарник; додатковий – вліво, у напрямку гаю «Круглий».

Рядовому Іваненко (помічнику гранатометника) місце для стрільби – лівіше жовтого куща, вогонь підготувати в напрямку чагарник, ор. 2.

Рядовому Сидорову (стрільцю) місце для стрільби – біля рову, вогонь підготувати в напрямку рів, ор. 2.

Рядовому Максимюку (старшому стрільцю) місце для стрільби – праворуч від дороги, вогонь підготувати в напрямку дорога, ор. 2.

Відриття одиночних окопів і основної вогневої позиції для БМП закінчити до 13.00. Готовність окопу на відділення – 20.00.

7. Сигнали:

– оповіщення: про повітряного противника – голосом «Повітря», по радіо - «555», про радіоактивне зараження – голосом «Радіаційна небезпека», по радіо – «666», про хімічне і бактеріологічне (біологічне) зараження – сигнальний патрон СХТ, голосом «Хімічна тривога», по радіо – «777»;

– управління і взаємодії: бойова тривога – сигнальний патрон червоного вогню, голосом «До бою», по радіо «111». Відкрити вогонь по ділянці зосередженого вогню взводу – голосом «Веселка», по радіо – «222», перехід на запасну вогневу позицію – голосом «Перевал», по радіо – «333».

8. Готовність до оборони – 7.30. Заступник-рядовий Глущенко (кулеметник).

 

13.2.2. Інженерне обладнання позиції відділення

Інженерне обладнання позиції полягає у відритті окопів, ходів сполучення, перекритої щілини для особового складу, окопів і укриттів для БМП (БТР).

Інженерне обладнання позиції організовується на основі отриманої задачі і вказівок командира взводу. У першу чергу на позиції відділення відриваються одиночні (парні) окопи для автоматників, кулеметника, гранатометника і окоп для БМП (БТР). В другу чергу окремі окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, що доводиться до повного профілю, відриваються окопи на запасних вогневих позиціях для БМП (БТР), а також хід сполучення від окопу на відділення до основної вогневої позиції БМП (БТР), обладнується перекрита щілина для особового складу. Пізніше відривається хід сполучення в глибину опорного пункту взводу. Усі ходи сполучення повинні обладнуватися чарунками для стрільби з метою проведення маневру силами і вогнем.

Командир відділення повинен передбачити і призначити необхідну кількість особового складу для обладнання на позиції тупика чи розширеної частини траншеї (для переносу поранених і можливості одночасного пересування особового складу в протилежних напрямках), ніші для боєприпасів і господарських потреб, відхожого місця, вогневої позиції БМП (БТР). Щоб зменшити ураження особового складу осколками й ударною хвилею, прямолінійні ділянки траншей (фаси) повинні бути не більше 15–20 м, а вигини між фасами повинні розташовуватися під кутом 120–160°. При організації оборони важливим є забезпечення особового складу необхідною кількістю шанцевого інструменту.

Командир відділення повинен знати час, необхідний для спорудження фортифікаційних об'єктів (табл. 13.3).


Таблиця 13.3. Час, необхідний для обладнання фортифікаційних споруд

Найменування фортифікаційної споруди На обладнання необхідно (чол.-год.)
піхотною лопатою саперною лопатою
Окоп для стрільби з автомату 2,5 1,5
Окоп для стрільби з кулемету 4,0 2,5
Окоп для стрільби з ручного протитанкового гранатомету 2,5 1,5
Перекрита щілина
Окоп для БМП З використанням ПЗМ-2 — 0,3 маш.-год. і 8 чол.-год. (без щілини, бліндажу)
Окоп для БТР З використанням ПЗМ-2 — 0,6 маш.-год. і 12 чол.-год. (без щілини, бліндажу)
Окоп для танка За допомогою танка з бульдозерним обладнаням 0,6 маш.-год. і 5 чол.-год. (без бліндажу)

 

Усього на спорудження окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200–300 чол.- год., саперною лопатою — 100–150 чол.-год.

Роботи першої черги (відриття одиночних окопів для особового складу й окопу для БМП) проводяться за (37,5 : 6 = 6) 6 год. На виконання всього обсягу роботи з інженерного обладнання позиції відділення, якщо залучити 70% особового складу відділення, тобто 6 чоловік, буде потрібно в середньому

(200–300):6=(33–50) при вириванні піхотною лопатою 41 год., саперною —
(100–150):6=(16–25) 20 год.

Інженерне обладнання і система вогню відділення при організації оборони можуть бути розкриті противником по демаскуючих ознаках. Тому з метою введення противника в оману щодо відкритого розташування і дій підрозділів організовується маскування.

Маскування досягається збереженням військової таємниці, потайним розміщенням і переміщенням підрозділів з використанням маскувальних властивостей місцевості і умов обмеженої видимості, застосуванням різних маскувальних засобів.

У відділенні охорона здійснюється виділенням чергових вогневих засобів. У нічний час не менше половини особового складу відділення знаходиться на позиції в готовності до відбиття атаки противника.

Організувавши оборону, командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить:

- орієнтири, їх номера, найменування і відстані до них;

- положення противника;

- позицію відділення;

- лінію вогню і додатковий сектор обстрілу;

- основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), кулеметів, гранатометів і установок протитанкових керованих ракет, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета);

- позиції сусідів і границі їхніх смуг вогню на флангах відділення;

- ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких вести вогонь відділенням;

- загородження, які розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються вогнем.

Рис. 13.1. Картка вогню командира відділення

 

При складанні картки вогню командир відділення спочатку наносить точку свого положення, визначає сторону горизонту (північ чи південь) і наносить самий далекий орієнтир, для того щоб у наступному використовувати його як вихідний орієнтир. Відкладена до нього відстань може служити масштабом при нанесенні інших орієнтирів, місцевих предметів і цілей. Потім командир підписує орієнтири і визначає дальність до них, наносить розташування противника, визначає позицію відділення по місцевих предметах, наносить смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню. Сектор обстрілу кулемета наноситься в границях смуги вогню відділення на дальності його дійсного вогню, а додатковий сектор може виходити і за границю смуги вогню відділення.


13.2.3. Ведення оборонного бою. Особливості оборони вночі

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несуть службу спостерігач і черговий кулеметник чи автоматник, що розташовуються, як правило, на тимчасовій чи запасній вогневій позиції і знаходяться в постійній готовності до відбиття раптового нападу противника, а також до знищення його дрібних груп, що ведуть розвідку чи намагаються проробляти проходи в загородженнях. Інший особовий склад у залежності від обстановки робить інженерне дообладнування позиції, надає допомогу механіку-водію в технічному обслуговуванні бойової машини піхоти (БТР) чи відпочиває.

Якщо від відділення виділена чергова бойова машина піхоти (БТР), то вона зазвичай розташовується на тимчасовій чи запасній вогневій позиції. В ній знаходяться механік-водій і навідник-оператор (навідник кулемета) у готовності до негайного відкриття вогню.

Під час вогневої підготовки спостерігач продовжує вести спостереження за про­тивником, а інший особовий склад відділення знаходиться в укритті, бліндажі (сховищі) чи в бойовій машині піхоти і знаходиться в готовності по команді командира швидко зайняти свої місця на позиції відділення. Якщо противник застосовує отруйні речовини, усі швидко надягають засоби індивідуального захисту.

При переході противника в атаку по команді командира відділення особовий склад швидко займає свої місця на позиції і знаходиться в готовності до відкриття вогню.

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зі стрілецької зброї 400–600 м, з бойових машин піхоти — 1000–1300 м, з танків — 1800–2500 м. Танки й інші броньовані цілі противника знищуються вогнем БМП і протитанковими гранатами, а піхота — вогнем автоматів і кулеметів. Спочатку вогонь по противнику ведеться по команді командира відділення, а з приближенням його в зону дійсного вогню зброї відділення — самостійно.

З наближенням противника до позиції відділення на відстань 30–40 м відділення знищує його гранатами і вогнем стрілецької зброї. Противника, який прорвався на позицію відділення, знищують вогнем впритул, гранатами чи в рукопашному бою.

Якщо противник прорвався в глибину оборони, то відділення, залишаючись на своїх позиціях, продовжує його знищення. У тих випадках, коли противник атакує одночасно позицію відділення з фронту і частиною сил прорвався в глибину, відділення знищує противника перед фронтом, а противника, який прорвався в глибину знищують підрозділи, які обороняються в глибині.

Просування окремих танків через позицію відділення не означає, що противник прорвав оборону. Якщо танк знищити не вдалося, відділення приховується в траншеї, а потім кидає ручні протитанкові гранати в кормову частину танка.

Командир відділення в ході відбиття атаки противника безупинно керує боєм і вогнем відділення шляхом подачі команд голосом і сигнальними засобами.

У випадку обходу противником позиції відділення командир організовує кругову оборону, уточнює задачі вогневим засобам, частина з них повинна бути націлена на прикриття підступів до позиції відділення з флангів і з тилу. Особовий склад відділення, який опинився в результаті обходу противником позиції в оточенні, повинен проявити самоконтроль і стійкість. Виявляючи стійкість і завзятість при бої в оточенні, особовий склад відділення може притягнути до себе значні сили противника, сповільнити його просування в глибину, що буде сприяти проведенню контратаки старшим командиром наявними в його розпорядженні силами і засобами.

В оборонному бої може скластися така обстановка, коли відділенню буде необхідно залишити свою позицію і перейти на іншу позицію, більш вигідну для даної бойової обстановки чи для перекидання на ділянку, де противнику удалося вклинитися в позицію відділення що обороняється, для відновлення положення. Виконується цей маневр тільки за наказом старшого командира. Однак, навіть одержавши наказ на залишення позиції, командир відділення повинен завжди пам'ятати, що маневр по виконанню відділенням нової задачі є дуже складним і відповідальним моментом. Перш ніж залишити позицію, потрібно зупинити противника вогнем і змусити його залягти чи відступити і, вибравши прихований від спостереження противника шлях відходу, якщо він не був зазначений командиром, точно в зазначений час, відійти в пункт збору відділення або зайняти нову позицію на вигідному рубежі.

Якщо перед фронтом відділення атака противника буде відбита, командир відділення переносить вогонь на піхоту противника, що атакує сусідні відділення, частина вогневих засобів виділяється для знищення противника, що заліг чи відходить перед фронтом відділення.

Після відбиття атаки противника командир відділення дає вказівки на відновлення системи вогню і зруйнованих оборонних споруд. При необхідності з дозволу командира взводу виконується зміна вогневих позицій БМП (БТР), вогневих засобів і поповнюються боєприпаси.

Успішне виконання бойової задачі багато в чому залежить від уміння командира керувати відділенням у бою. Роль командира відділення в бою визначається тим, що він, знаходячись безпосередньо на позиції відділення, впливає на своїх підлеглих. Його упевнені і вмілі дії вселяють у підлеглих віру в командира й в успішне виконання бойової задачі.

Особливості оборони вночі.Успіх нічного бою багато в чому залежить від того, наскільки ретельно він був підготовлений у період організації оборони у світлий час. Уночі важливо вчасно виявити дії розвідки противника і перехід його в наступ, для того щоб підготуватися до відбиття і виключити несподіваність. Для цього з настанням темряви за допомогою приладів нічного бачення ведеться ретельне спостереження за підступами до позиції відділення, а також підслуховування.

Командир відділення протягом ночі повинен неодноразово перевіряти пильність чергових вогневих засобів і солдат, виставлених для спостереження і підслуховування. Місцевість перед позицією відділення періодично повинна освітлюватися. З наближенням противника до переднього краю оборони освітлення місцевості повинне посилюватися. Знищення солдат противника, що ведуть розвідку чи намагаються проробити проходи в загородженнях, треба здійснювати вогнем чергових вогневих засобів з використанням приладів нічного бачення. Противник, що атакує, повинен знищуватися вогнем усіх вогневих засобів відділення, що ведуть вогонь по спалахах пострілів противника, по силуетах, що проектується на фоні неба.

При веденні бою вночі, щоб уникнути тимчасового осліплення, не слід спостерігати за засобами, що освітлюють місцевість.

 

14. Механізоване відділення в наступі

14.1. Відділення в наступі

14.1.1. Основи наступу

Сучасний загальновійськовий бій — організоване озброєне зіткнення підрозділів, частин і з’єднань сторін, що воюють для досягнення перемоги, основна форма тактичних дій військ, авіації і флоту. Він являє собою узгоджені по меті, місцю і часу удари, вогонь і маневр з метою розгрому (знищення) противника і виконання інших тактичних задач в певному районі на протязі короткого часу.

Загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх залучених в ньому військ. Він характеризується рішучістю, високою маневреністю, напругою і швидкоплинністю, швидкими і різкими змінами обстановки і розмаїтістю способів його ведення, що застосовуються. Видами загальновійськового бою являються оборона і наступ.

Наступ є одним з основних видів бою. Він проводиться з метою розгрому противника й оволодіння важливими об'єктами, районами місцевості. Наступ полягає в ураженні противника всіма наявними способами, рішучою і стрімкою атакою на всю глибину його оборони, знищенням чи полоном живої сили, захопленням зброї, військової техніки і намічених об'єктів місцевості.

Особовий склад відділення (танка) і взводу, використовуючи результати вогневої поразки противника, повинний вести наступ з повною напругою сил, безупинно вдень і вночі, у будь-яку погоду й у тісній взаємодії з іншими підрозділами знищувати противника, що обороняється.

У залежності від обстановки і поставлених задач наступ може вестися на противника, що обороняється, наступаючого противника, або на противника який відходить.

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, здійснюється шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним здійснюється в заздалегідь створеному бойовому порядку після необхідного перегрупування. Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи завчасно і потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки й ударів авіації переходять в атаку. При такому способі переходу в наступ дається можливість краще вивчити оборону противника і місцевість, детально підготувати наступ у всіх ланках, надійно придушити оборону вогнем усіх засобів, а також досягти одночасного переходу танків і піхоти в атаку.

Для заняття вихідного положення використовуються наявні траншеї, окопи й укриття або обладнаються нові. Вихідне положення займається по схованих шляхах і ходам сполучення, як правило, у нічний час або в інших умовах обмеженої видимості, щоб противник не виявив підготовки до наступу.

Вихідне положення звичайно займається в ніч перед атакою або за добу до її початку.

Наступ з ходу, як правило,може здійснюватися з вихідного району, з маршу, або в ході розвитку бойових дій. Він найбільшою мірою забезпечує скритність підготування, раптовість дій і найменшу уразливість від вогню противника. У той же час він вимагає: вмілої організації наступу; чіткої взаємодії під час висування до оборони противника і розгортання для організованого переходу в атаку; додаткової витрати сил особового складу, підвищеної витрати пального і моторесурсів ще до початку бою.

Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи в призначений час під прикриттям вогню артилерії, ударів авіації висуваються з вихідного або інших районів, послідовно розгортаються з похідного в передбойовий і бойовий порядки і з ходу у встановлений час «Ч» атакують передній край оборони противника.

Артилерія і міномети, що беруть участь у вогневій підготовці, займають вогневі позиції з таким розрахунком, щоб бути готовими до ведення вогню до її початку. Завчасно висуваються також підрозділи протитанкових, зенітних засобів і спостережний пункт.

Вихідний район — призначається для підготовки підрозділів до наступу. Знаходиться на віддаленні 20–40 км від переднього краю оборони противника.

З метою забезпечення організованого виходу підрозділів до переднього краю оборони противника, їх своєчасного розгортання в передбойовий і бойовий порядки, для зручності управління ними в ході висування — на маршруті руху призначаються вихідний пункт, рубежі розгортання в ротні і взводні колони, рубежі спішування і переходу в атаку.

Вихідний пункт знаходиться на віддаленні 5–10 км від вихідного району. Призначається для своєчасного початку висування з вихідного району, повинен забезпечити побудову і витягування похідної колони батальйону і досягнення встановленої швидкості руху.


Рубіж розгортання в ротні колони (4–6 км від переднього краю оборони противника) в залежності від умов місцевості призначається на видаленні, що забезпечує безпеку підрозділів від поразки їх вогнем прямою наводкою гармат, танків і ПТКР противника.

Рубіж розгортання у взводні колони (2–3 км від переднього краю оборони противника) призначається по можливості за складками місцевості поза досяжністю вогню протитанкових засобів ближнього бою.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього механізованих і танкових підрозділів відбувалося потай, а видалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї і дозволяло підрозділам неспинно на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника в зазначений час («Ч»). Він може призначатися на видаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді і більше. Його мінімальне віддалення повинно виключати поразку підрозділів, що атакують, уламками від розривів снарядів своєї артилерії. З підходом до рубежу переходу в атаку підрозділи розгортаються в бойовий порядок.

При атаці в пішому порядку призначається рубіж спішування. Він призначається якнайближче до переднього краю оборони противника, звичайно в місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою.

Атака полягає в стрімкому і нестримному русі танкових і механізованих підрозділів у бойовому порядку в сполученні з інтенсивним вогнем танків, БТР (БМП), а в міру зближення із противником і з інших видів зброї з метою його знищення (розгрому).

Рубіж безпечного віддалення від вибухів своїх снарядів — до 200 м для танків, до 300 м для БТР (БМП) та до 400 м для піхоти, що спішена.

Досвід бойових дій та навчань свідчить, що чим більш стрімка атака, тим більше розгубленість противника. Чим швидше підрозділи зблизяться з ним, тим менше втрат, тим ближче успіх. Атака — це найнапруженіший момент бою.

Атака на противника, що обороняється, може здійснюватися в пішому порядку або на БТР (БМП). Атака в пішому порядку здійснюється в тому випадку, коли оборона противника подавлена ненадійно. Атака на БТР (БМП) проводиться у випадках, коли противник надійно подавлений і не здатний зробити значного опору. Частіше усього вона проводиться в глибині оборони противника і можлива на відкритої місцевості.

Розгром противника, що протистоїть, здійснюється, як правило, шляхом послідовного вогневого ураження його підрозділів першого ешелону, другого ешелону, резервів і рішучого наступу механізованих (танкових) підрозділів на своєму фронті наступу і оволодінні вказаним районом (рубежем).

Наступ повинен проводитися в високому темпі, без зупинок, вдень і вночі, з швидким переносом зусиль в глибину, з широким застосуванням обхватів і обходів противника, нанесенням йому одночасних ударів з фронту, тилу і з повітря, розчленовуванням і знищенням противника по частинам.

Для успішного досягнення мети наступу на напрямку зосередження основних зусиль створюється і постійно підтримується перевага в силах і засобах над противником. В рішучі моменти бою здійснюється маневр, масується вогонь артилерії і інших засобів ураження, а також застосовуються тактичні повітряні десанти, другі ешелони і резерви.

В сучасних умовах одночасне вогневе ураження противника на всю глибину його бойового порядку, надійне придушення його протитанкової оборони і стрімкі дії механізованих і танкових підрозділів, повітряних десантів при підтримці авіації і вогню артилерії ускладнюють організований опір противника, забезпечують високі темпи наступу, сприяють завершенню розгрому противника, захопленню його озброєння, бойової техніки і оволодінні важливими районами (рубежами) місцевості.


Наступ на противника, що обороняється починається звичайно з прориву його оборони.

Сутність прориву полягає у зломі оборони противника ударами всіх видів озброєння і рішучою атакою механізованих і танкових підрозділів на вузькій ділянці, в створенні пролому в обороні і наступному його розширенні в сторони флангів і в глибину.

Розвиток засобів збройної боротьби і оснащення загальновійськових підрозділів більш потужною артилерією, значною кількістю танків, БМП і БТР оказали істотний вплив на способи дій військ при прориві оборони противника.

В операціях Другої Світової війни для прориву оборони наступаючий зосереджував на вузьких ділянках фронту, в умовах безпосереднього зіткнення з противником, великі маси артилерії, танків і піхоти, створюючи тактичні щільності 200–300 гармат і мінометів, 25–30 танків і САУ, 3–4 стрілецьких батальйони на один кілометр ділянки прориву. Протягом першого дня наступу стрілкові підрозділи, посилені танками і артилерією, послідовно знищували противника, що протистоїть і створювали порівняно вузький пролом в його обороні глибиною 6–8, а інколи 12–16 км. Для розвитку успіху, що вони досягли в прорив вводилися рухомі групи військ, які частіше всього завершували прорив, а потім розвивали наступ в глибину.

В сучасних умовах прорив може здійснюватися механізованими і танковими підрозділами першого ешелону з висуванням із глибини з розгортанням підрозділів в бойовий порядок для атаки з ходу, на більш широкій ділянці, а в ряді випадків і у всій смузі наступу при менших, чим раніше щільностях сил і засобів, що сприяє досягненню раптових ударів військ.

Прорив буде рішуче розвиватися підрозділами першого (другого) ешелону як в глибину, так і в сторони флангів при широкому застосуванні тактичних повітряних десантів і рейдових загонів. Дії підрозділів будуть носити ярко виражений маневрений характер.

Для досягнення мети наступу в короткі терміни підрозділи повинні діяти рішуче і сміливо по напрямках без зупинок, щоб не дати можливості противнику закріпитися і організувати оборону на проміжних рубежах. У випадку відходу противника наступаючі підрозділи самостійно, без затримки переходять до переслідування з метою його повного розгрому.

У визначенні способів досягнення мети наступу особливе значення має мистецтво командирів і штабів по підготовці бою, нанесенні раптових потужних ударів, підтримці переваги над противником в вирішальних місцях і в потрібний час, в здійсненні сміливого маневру підрозділами і вогнем, випередженні противника в нарощуванні зусиль, оточенні і знищенні його військ по частинам.

 

14.1.2. Механізоване відділення в наступі

Наступ відділення може вести на противника який наступає, який відходить і противника, який обороняється.

Особовий склад механізованого відділення повинен вести наступ з повним використанням своїх сил, вогнем і рішучою атакою в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищувати противника, що обороняється.

Наступ відділення на противника, що обороняється, здійснюється з ходу чи з положення безпосереднього зіткнення з ним.

Наступ з ходу забезпечує скритність підготовки наступу, раптовість дій, меншу уразливість військ від зброї масового ураження. До переходу в наступ відділення в складі взводу розташовується у вихідному районі і знаходиться поза досяжністю наземних засобів радіолокаційної розвідки, вогню далеко­бійної артилерії. Механізоване відділення розташовується в зазначеному командиром взводу місці на відстані 25–50 м від сусідніх відділень (у місці, зручному для виходу на маршрут висування).

Особовий склад відділення розміщується поблизу бойової машини піхоти (БТР). При наявності часу для особового складу, а потім для БМП (БТР) відриваються щілини й окоп, що по можливості перекриваються і ретельно маскуються.

Відділення знаходиться в постійній готовності до відбиття нападу наземного, повітряного противника і знищенню його диверсійно-розвідувальних груп.

При переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником вихідним положенням для наступу, як правило, буде траншея (окоп).

Відділення в складі взводу виходить у вихідне положення напередодні наступу, займає траншею на позиції військ, що обороняються, чи спеціально відриту для цього траншею (окоп). Бойова машина піхоти відділення, що обороняється, до початку наступу залишається у своєму окопі, а бойова машина піхоти відділення, яке займає вихідне положення напередодні наступу, займає вогневу позицію за своїм відділенням у складках місцевості і за природними укриттями.

У вихідному положенні для наступу відділення повинне бути в постійній готовності до відбиття можливого наступу противника. Як тільки відділення займе вихідне положення, командир відділення організовує спостереження за противником і ставить задачу на відбиття можливого наступу противника.

При необхідності командир відділення організовує роботу з дообладнування траншеї у вихідному положенні для наступу і підготовку її до оборони. Траншея, де відділення зайняло вихідне положення для наступу, буде одночасно і рубежем переходу в атаку.

Бойовий порядок відділення в наступі. Для ведення бою підрозділи приймають визначене шикування, яке прийнято називати бойовим порядком.

Побудова бойового порядку залежить від отриманої бойової задачі, дій противника, наявності сил і засобів, і характеру місцевості.

 

Бойовий порядок відділення, що діє в пішому порядку складається з цепу, БМП (БТР) і засобів підсилення. Інтервали між солдатами повинні бути 6–8 м (8–12 кроків), а між відділеннями — до 50 м. Бойовий порядок відділення, що діє на БМП (БТР) складається з бойової лінії машин та засобів підсилення.

В залежності від задачі яка виконується, характеру місцевості й інших умов обстановки відділення (взвод) може діяти в пішому порядку (узимку — на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і десантом на танках.

Бойова задача відділення у наступі. Відділенню у наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок подальшого наступу. Іноді, особливо при постановці бойової задачі по радіо, відділенню може бути указаний тільки напрямок атаки. Виходячи з бойових можливостей відділення об'єктом атаки є противник у окопах чи інших фортифікаційних спорудах опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети й інші вогневі засоби противника.

Напрямок подальшого наступу механізованого відділення визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання задачі взводу.

Командир відділення до початку наступу готує відділення (танк) до майбутнього бою, а з одержанням бойової задачі організовує бій.


14.1.3. Бойові можливості відділення в наступі

Бойові можливості відділення в наступі — це показники, що характеризують можливість відділення виконувати визначені бойові задачі за встановлений час у конкретних умовах обстановки. Складовими бойових можливостей є вогнева міць і маневреність.

Вогнева міць — це можливості відділення по нанесенню втрат противнику вогнем протитанкових засобів, БМП (БТР) і стрілецької зброї.

Маневреність — це можливості відділення здійснювати маневр, долати зони радіоактивного зараження і райони руйнувань, робити марші, які визначаються тимчасовими показниками.

Вогнева міць механізованого відділення складається з його можливостей по боротьбі з танками й іншими броньованими об'єктами противника, а також з можливостей відділення по ураженню противника вогнем стрілецької зброї.

Методика розрахунку можливостей відділення по боротьбі з танками, БМП і БТР противника ґрунтується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності протитанкових засобів, танків, БМП.

 

Таблиця 14.1. Умовні коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів в наступі

Назва протитанкових засобів При наступі на підготовлену оборону При наступі на поспішно зайняту оборону При відбитті контратак
РПГ-7   0,2   0,2   0,2  
СПГ-9   0,5   0,8   1,0  
БМП-1   1,0   1,3   1,5  
ПТКР   1,0   1,3   1,5  
Танк   0,5   0,8   2,0  

Примітка. Коефіцієнти збільшуються в 1,5 рази при веденні вогню по БМП противника і в 2 рази при веденні вогню по бронетранспортерах.

Під коефіцієнтом бойової ефективності протитанкового засобу розуміється число, що показує середні можливості цього засобу по знищенню танків противника у ході бою. Для БМП він дорівнює 1 і РПГ-7 — 0,2 при наступі на підготовану оборону.

Таким чином, відділення в наступі здатне знищити до (1 БМП×1 + 1 РПГ-7×0,2 = 1,2) одного танка.

Основним показником можливостей відділення по ураженню противника вогнем стрілецької зброї являється математичне очікування втрат, які наноситься його живій силі.

Методика розрахунку заснована на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, що виражається кількістю куль на 1 м фронту в хвилину. Бойова швидкострільність стрілецької зброї відділення складає: АК-74 — 100, РКК-74 — 150 і ПКТ — 250 пострілів у хвилину.

Підраховано, що укомплектоване на 100% відділення, маючи 6 одиниць автоматичної зброї, здатне випустити перед своїм фронтом біля (4 АК×100 + 1 РПК×150 + 1 ПКТ×250 = 800) 800 куль за хвилину. Виходить, що наступаючи на фронті до 50 м, воно здатне випустити (800 ÷ 50 = 16) 16 куль за хвилину на 1 м фронту. При втратах 20% щільність вогню відділення складе 10–12 куль на 1 м фронту.

Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що стрілецьке відділення в атаці може знищити в середньому близько 3–4 цілей противника, а щільність 10–12 куль забезпечує виконання бойової задачі.

Таблиця 14.2. Втрати сторін від вогню стрілецької зброї

Час доби Темп наступу км/год Сторони Втрати сторін при співвідношенні, %
1:1 2:1 3:1 4:1 5:1 6:1
День Що наступає Що обороняється  
Що наступає Що обороняється  
Ніч Що наступає Що обороняється  
Що наступає Що обороняється  

Примітки: 1. Дані отримані аналітичним шляхом на ЕОМ з допомогою математичної моделі, що використовує метод “динаміки середніх”.

2. Втрати розраховані на момент виходу атакуючих до переднього краю противника.

 

Таблиця 14.3. Маневрені можливості взводу

Характер дій Показник
Рух в колоні 25–30 км/год  
Бойові швидкості атаки: В пішому порядку На БТР, БМП, танках   4–5 км/год 8–12 км/год
Розгортання з передбойового порядку в бойовий: При діях на машинах При діях в пішому порядку   40/30 с 20 с
Розгортання танкового взводу з передбойового порядку в бойовий 35 с  
Атака переднього краю оборони противника в пішому порядку (віддаленість 450-500 м) 4,5 хв  
Захоплення рубежу для відбиття контратаки противника: Без спішування 3і спішуванням   1 хв 35 с/1 хв 5 с 2 хв40 с/2 хв 10 с
Відхилення танків від ПТКР противника (здійснення маневру):   Екіпажу Взводу       11 с 15 с

Примітки: 1. Дані таблиці складені на підставі “Сбірника нормативів з бойової підготовки СВ”.

2. В чисельнику поданий час для підрозділів на БТР, в знаменнику — на БМП.

Розрахунковим шляхом установлено, що при співвідношенні щільностей вогню (4:1) при темпі наступу 5 км/год втрати противника, що обороняється складають 84% .


Ударна сила реалізується в ближньому бою, результатом якого є розгром визначеного противника й оволодіння важливими районами місцевості. Тому одним з основних показників ударної сили є втрати, яки наносяться у ближньому бою.

По досвіду бойових дій та навчань встановлено, що успіх наступу можливий при 2–3-кратній перевазі над противником. Отже, відділення, маючи у своєму складі 8 чоловік, здатне успішно наступати на фронті місцевості, що обороняється 3–4 солдатами противника.

Маневрені можливості відділення визначаються швидкістю пересування БМП (БТР), що може бути максимальна (БМП — 50–60 км/год, БТР — 60–80 км/год), середня (БМП —
25–35 км/год, БТР — 30–40 км/год), а також здатністю відділення робити пересування і розгортання: перешикування в передбойовий порядок — 10–15 с, розгортання в бойовий порядок — 10–15 с, посадка відділення в БМП (БТР) у ході наступу за 1 хв 15 с.

Темп атаки при діях у пішому порядку може бути 4–5 км/год, на бойовій машині піхоти (бронетранспортері) — 8–12 км/год.

 

14.2. Підготовка до наступу. Ведення наступу

14.2.1. Робота командира відділення при підготовці до наступу

Наступ ведеться з метою розгрому противника і оволодіння важливими рубежами (районами). У залежності від обстановки він може вестися на противника, що наступає, противника, що відходить і на противника, який обороняється.

Наступ на противника, що обороняється звичайно починається з прориву, який полягає у зламі оборони ударами авіації, вогнем артилерії і рішучою атакою механізованих і танкових підрозділів з подальшим просуванням в глибину і сторону флангів.

Наступ на противника, що наступає ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить здійснюється головним чином шляхом його переслідування.

У залежності від обстановки наступ може здійснюватися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з противником.

При підготовці до бою й у ході його ведення командир відділення зобов'язаний:

- підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість підрозділу в бою;

- знати обстановку на полі бою і вчасно приймати рішення, ставити задачі підлеглим і добиватися неухильного їх виконання;

- постійно спостерігати за ходом бою;

- вести розвідку противника перед фронтом наступу відділення і на флангах,

- вміло використовувати усі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника;

- бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості, ініціативності, особливо у важкі хвилини бою;

- вчасно організовувати технічне обслуговування бойової техніки й озброєння, а у випадку їх ушкодження доповісти командиру взводу і організувати ремонт;

- стежити за витратою боєприпасів і пального, вживати заходів до їх поповнення; недоторканий запас матеріальних засобів витрачати тільки з дозволу командира взводу; при витраченні 0,5 і 0,75 запасу боєприпасів і пального доповідати командиру взводу.

Командир відділення свою роботу з організації бою здійснює, як правило, на місцевості. Це дозволяє йому більш ретельно вивчити обстановку, виробити доцільне в даних умовах рішення, поставити підлеглим конкретні бойові задачі, організувати взаємодію і всебічне забезпечення бою.

Рішення на наступ з ходу командир механізованого відділення приймає зазвичай в ході рекогносцировки, яка проводиться командиром взводу. При підготовці наступу з ходу, тобто коли противник знаходиться на достатній відстані від взводу або, якщо обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу (відділення) приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті чи на макеті місцевості. Але при першій можливості, командир взводу (відділення) виїжджає на місцевість і уточнює своє рішення й інші питання організації бою. При відсутності такої можливості задачі підлеглим командир відділення уточнює на місцевості в період висування їх до рубежу переходу в атаку.

При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником вся робота з організації бою проводиться на місцевості.

Одержавши бойову задачу, командир відділення усвідомлює її. При цьому він повинен зрозуміти задачу взводу, відділення, а також задачі сусідів; визначити час готовності до виконання задачі, порядок і терміни її виконання; оцінюючи обстановку, вияснити, де противник і що він робить, а також місця розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; визначити задачі особовому складу, після чого він повинен віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

- орієнтири;

- склад, розташування і характер дій противника, накреслення переднього краю оборони, місця розташування вогневих засобів;

- задачу взводу (об'єкт атаки і напрямок подальшого наступу);

- задачу відділення (об'єкт атаки і напрямок подальшого наступу);

- задачі сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (розпізнавальний знак);

- задачі особовому складу: навіднику-оператору (навіднику кулемета), кулеметнику і гранатометнику й іншому особовому складу — цілі для ураження і порядок ведення вогню; механіку-водію (водію) — напрямок, порядок руху в атаку, подолання загороджень; всьому особовому складу — номер (пізнавальний знак) танка, за яким буде діяти відділення, порядок взаємодії з ним, а також порядок використання вогню артилерії й інших вогневих засобів; при атаці в пішому порядку всьому особовому складу, крім того, указуються місце кожного солдата в цепу відділення, місце і порядок спішування, порядок подолання перешкод і загороджень;

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

- час готовності до наступу і заступника.

 

14.2.2. Ведення наступу. Особливості організації і ведення наступу вночі

Ведення наступу. Безпосередньо перед посадкою в БМП (БТР) особовий склад під керівництвом командира відділення готує гранати до бою (вкручує запал, укладає заряджені гранати в сумку).

По команді (сигналу) «По місцях» відділення швидко займає свої місця в БМП, БТР (мал. 14.1а).

З вихідного району до розгортання взводу в бойовий порядок відділення висувається в колоні взводу. У ході висування командир відділення стежить за тим, щоб механік-водій строю витримував установлену швидкість руху і дистанцію, і спостерігає за сигналами командира взводу.

З початком розгортання взводу в бойовий порядок командир відділення виводить бойову машину піхоти (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору і механіку-водію об'єкт атаки (цілі), напрямок подальшого наступу, місце проходу в загородженнях.

При атаці на бойовій машині піхоти (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком чи самостійно продовжує висування до переднього краю оборони противника, знищуючи виявлені протитанкові й інші вогневі засоби вогнем зі зброї, встановленої на машині, і зі стрілецької зброї через бійниці.

 

Рис. 14.1 б
Рис. 14.1 а

Мінне поле можна подолати з використанням трала, що є на бойовій машині піхоти, а при відсутності тралу — по проробленому проході в порядку, зазначеному командиром взводу, у тісній взаємодії з танками і сусідніми БМП (БТР).

Після подолання мінно-вибухових загороджень відділення знову займає своє місце в бойовій лінії, стрімко уривається на передній край оборони противника і знищує його.

У тих випадках, коли атака здійснюється в пішому порядку, по сигналу командира взводу відділення спішується і продовжує атаку.

При атаці в пішому порядку призначається рубіж спішування. Він вибирається якнайближче до переднього краю оборони противника і повинен бути прикритий від вогню кулеметів противника і протитанкових засобів ближнього бою. Наближаючись до рубежу спішування, командир відділення подає команду механіку-водію прискорити рух, наздогнати танки і продовжувати рух разом з ними, а відділенню — «Відділення, приготувати­ся до спішування». По цій команді особовий склад відділення ставить зброю на запобіжник, виймає її з бійниць і готується до виходу з машини. По команді командира взводу «Взвод – до машини» механік-водій сповільнює рух машини, а якщо на шляху руху є укриття, робить коротку зупинку. Відділення по команді командира «До машини» спішується з десантного відділення машини, на ходу розгортається в бойовий порядок і безперервно прискореним кроком чи бігом по команді командира «Відділення, у напрямку такого-то предмета, направляючий — такий-то — до бою, уперед» чи «Відділення, за мною — до бою», ведучи вогонь на ходу, продовжує атаку.


Рис. 14.2. Бойовий порядок механізованого відділення, що наступає в пішому порядку.

 

Командир відділення, пересуваючись в цепу, на ходу уточнює об'єкт атаки відділення, порядок подолання загороджень і ставить (уточнює) задачі кулеметнику, гранатометнику й автоматникам.

Під час атаки відділення йде за танком, за розривами снарядів своєї артилерії, своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, у першу чергу протитанкові, і вчасно вказує танку найбільш небезпечні цілі, що заважають просуванню.

Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях чи по проробленому проході бігом (зазвичай в складі взводу). Командир відділення подає команду «Направляючий – кулеметник Петренко; відділення, у прохід, у колону по одному, бігом – руш».

Подолавши загородження, відділення по команді командира відділення «Відділення, на такий-то предмет (на такий-то рубіж) — до бою, уперед» негайно розгортається в цеп і, ведучи інтенсивний вогонь із усіх засобів, стрімко наближається до переднього краю оборони противника.

Наблизившись до переднього краю оборони противника на 25–30 м, відділення по команді «Гранатами — вогонь» закидує траншею противника ручними гранатами і з криком «ура» слідом за танком стрімко уривається на позицію противника, знищує його вогневі засоби і живу силу. БМП (БТР), просуваючись за своїм відділенням від укриття до укриття, підтримує відділення вогнем.

Після подолання першої траншеї противника механізоване відділення слідом за танком неспинно продовжує атаку в зазначеному напрямку, долаючи другу і наступні траншеї.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед у міру ослаблення опору противника, по команді (сигналу) командира взводу робить посадку в БМП (БТР, десантом на танк) і продовжує переслідування в зазначеному напрямку. Під час атаки десантом на танку відділення розміщується головним чином в його кормовій частині над силовим відділенням. Командир відділення займає місце справа біля башти і входить у зв'язок з командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник — в центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці — справа і зліва від башти; гранатометник розташовується поряд з командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження та природні перешкоди, які знаходяться попереду.

При атаці на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком чи самостійно продовжує висування до переднього краю оборони, знищуючи протитанкові й інші вогневі засоби, які залишились вогнем з озброєння, встановленого на БМП (БТР), і зі стрілецької зброї через бійниці.

Бій у глибині оборони противника є безпосереднім продовженням і розвитком атаки. Під час бою в глибині оборони противника механізоване відділення так само, як і під час атаки, повинно рішуче і стрімко просуватися вперед. Однак способи пересування при атаці і при веденні бою в глибині оборони неоднакові.

У залежності від вогню противника потрібно використовувати складки місцевості для скритого висування на фланг і в тил противника, який чинить опір, з метою його знищення. Рух здійснюється під прикриттям вогню своєї зброї, а також вогню артилерії і мінометів.

Механік-водій (водій) у глибині оборони веде бойову машину піхоти (БТР) стрибками, від одного укриття до іншого, приховуючи її від вогню противника і створюючи найкращі умови навіднику-оператору для підтримки свого відділення вогнем.

Знищивши противника в глибині оборони, відділення, не затримуючись, просувається на БМП (БТР) вперед. Не відхиляючись від напрямку наступу і дотримуючись свого місця в бойовому порядку взводу, відділення, використовуючи складки місцевості, здійснює маневр, швидко виходить у фланг чи тил вогневим засобам і опорним групам противника і знищує їх. Діючи на машині, а іноді і десантом на танку, відділення продовжує виконувати задачу.

Рис. 14.2. Атака на БМП.

Якщо противник чинить завзятий опір і наступ на БМП (БТР) неможливий, то відділення по команді командира швидко спішується і розгортається в цеп, прискореним кроком чи бігом продовжує наступ, продовжуючи ведення вогню з ходу.

Мінно-вибухові загородження, завали й інші важкопрохідні ділянки в глибині оборони противника відділення за наказом командира взводу обходить чи долає по проробленому проходу.

Ділянки місцевості, заражені радіоактивними і отруйними речовинами, відділення зазвичай долає на БМП (БТР) з використанням засобів індивідуального захисту чи обходить по напрямку, зазначеному командиром взводу. При діях у пішому порядку відділення обходить заражену ділянку, а при неможливості її обійти долає в засобах індивідуального захисту.

Прагнучи відновити втрачені позиції, противник буде проводити контратаки. Контратаку противника відділення відбиває вогнем з місця чи з ходу, а потім самостійно чи у взаємодії з іншими відділеннями стрімкою і сміливою атакою завершує знищення ворога. Якщо противник контратакує значними силами, відбивати контратаку доцільно вогнем з місця з вигідного рубежу, попередньо спішившись. При відбитті контратаки з місця командир відділення управління здійснює шляхом подачі команд, наприклад: «Відділення, прямо контратакуюча піхота Вогонь», «Гранатометнику, праворуч танки, по лівому, у середину вогонь».

Відбивши контратаку противника, відділення продовжує наступ в зазначеному напрямку.

Якщо противник почне відступати, відділення стрімко переслідує його, знищуючи вогнем усіх засобів.

Наступ відділення з положення безпосереднього зіткнення із противником. Порядок роботи командира відділення по організації бою залишається такий же, як і при наступі з ходу.

 

БОЙОВИЙ НАКАЗ

КОМАНДИРА ВІДДІЛЕННЯ НА НАСТУП З ПОЛОЖЕННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ЗІТКНЕННЯ З ПРОТИВНИКОМ

(ВАРІАНТ)

1. Орієнтири: перший — окреме дерево, другий — курган, третій — сарай (він же основний), четвертий — півд. узлісся гаю «Болотний».

2. Противник обороняє вис. «Плоска» з переднім краєм по рубежі ор. 1, півд. схили вис. «Плоска», чагарник. Вогневі засоби виявлені: ор. 1, далі 200танк в окопі; ор. 2, вправо 30, ближче 100кулемет і група піхоти в окопі; ор. 2, вліво 20, ближче 50ПТКР. Перед переднім краєм — мінно-вибухові загородження.

3. 2мв із вихідного положення дорога, яма атакою в пішому порядку знищує живу силу, кулемет, танк і ПТКР противника на вис. «Плоска», далі наступає в напрямку вис. «Плоска», ор. 3.

4. 1м.відд з вихідного положення стовп, дорога у взаємодії з танком 444 атакує і знищує групу піхоти і кулемет противника, далі наступає в напрямку вис. «Плоска», ор. 3.

5. Праворуч 2м.відд з вихідного положення дорога, вигин траншеї атакує і знищує групу піхоти і танк в окопі, далі наступає в напрямку ор. 1, гай «Болотний».

Ліворуч 3м.відд з вихідного положення дорога, яма атакує і знищує групу піхоти в окопі і ПТКР, потім наступає в напрямку кущі, окреме дерево.

Перед фронтом відділення наступає танк 444, розпізнавальний знакбіла смуга на башті атакує і знищує ПТКР в окопі, далі наступає в напрямку вис. «Плоска», ор. 3.

6. Рядовому Сидоренко (навіднику кулемета) у період артилерійської підготовки атаки знищити кулемет противника, ор. 2, вправо 30, ближче 100. Прикрити вогнем подолання мінного поля відділенням. При бою в глибині бути в готовності до знищення раптово виявлених цілей противника і забезпечити безперервну підтримку вогнем.

Рядовому Заяц (кулеметнику) у ході атаки наступати ліворуч від мене, вогнем кулемета придушити групу піхоти в окопі, знищувати виявлені цілі і забезпечити подолання мінного поля противника.

Рядовому Петріву (гранатометнику) у ході атаки наступати на правому фланзі відділення, бути в готовності вести вогонь по броньованих цілях ворога.

Старшому солдату Поліщуку (старшому стрільцю) наступати праворуч від мене, у ході атаки знищувати піхоту противника в окопі, вогонь вести по моїй команді і самостійно.

Рядовому Немирову (стрільцю) наступати на лівому фланзі відділення. У ході атаки знищувати піхоту противника, вогонь вести по моїй команді і самостійно.

Рядовому Горобець (помічнику гранатометника) наступати ліворуч від гранато­метника, знищувати живу силу противника по моїй команді і самостійно.

Рядовому Іванченко (водію) у ході атаки рухатися за цепом відділення. Мінне поле противника долати по проходу 3 за відділенням і просуватися в напрямку вис. «Плоска», ор. 3.

Відділенню під час артилерійської підготовки атаки по моїй команді зосередженим вогнем знищити кулемет і групу піхоти в окопі, витрата боєприпасів: на автомат — 15, на кулемет — 50 патронів. Атакувати противника за танком № 444, вогнем забезпечити йому подолання мінного поля. Мінне поле долати слідом за танком по його слідах.

7. Сигнали:

- оповіщення: про повітряного противника — голосом «Повітря», по радіо — «555», про радіоактивне зараження — голосом «Радіаційна небезпека», по радіо — «666», про хімічне і бактеріологічне (біологічне) зараження — сигнальний патрон СХТ, голосом «Хімічна тривога», по радіо — «777»;

- управління і взаємодії: атака — сигнальний патрон червоного вогню, голосом «Буря», по радіо «111», зміна напрямку наступу — сигнальний патрон трьохзіркового зеленого вогню в напрямку наступу.

- цілевказівки: від стрільців до танка — реактивний освітлювальний сигнальний патрон, черга трасуючих куль убік цілі, від танків до стрільців — трасуючий снаряд у напрямку цілі.


Готовність до наступу 4:50. Мій заступник — старший солдат Лебедєв (старший стрілець).

Віддавши бойовий наказ, командир відділення перевіряє засвоєння солдатами бойової задачі, знання ними встановлених сигналів, готовність озброєння і техніки до бою, наявність боєприпасів.

Про готовність до наступу командир відділення доповідає командиру взводу.

Атака з положення безпосереднього зіткнення із противником здійснюється, як правило, у пішому порядку, а при сприятливих умовах обстановки, коли противник на передньому краї надійно подавлений, — на БМП (БТР).

У встановлений час починається вогнева підготовка, під час якої командир відділення спостерігає за її результатами, ставить задачі вогневим засобам на знищення тих, хто залишився і виявлених кулеметів, ПТРК і інших вогневих засобів, а також живої сили противника.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 4638. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.04 сек.) русская версия | украинская версия