Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ведення розвідки в особливих умовах. Особливості дій підрозділів у розвідці




При організації і проведенні розвідки вночі або вумовах обмеженої видимості необхідно постійно враховувати деякі її особливості.

Вночі ускладнюється взаємне впізнання, у зв'язку з цим на кормі бойових машин наносяться білі пізнавальні знаки (установлюються світлові чи знаки цифри, що включаються періодично по команді), для відмінності своїх солдатів кожному надівається біла нарукавна чи пов'язка нашивається встановлений білий знак на спину.

Світломаскувальні пристрої бойових машин на період дій взводу в розвідці переводяться в режим повного затемнення, при підготовці взводу до розвідки вночі особлива увага приділяється справності і надійності приладів нічного бачення, нічних прицілів, гіронапівкомпасів і навігаційної апаратури в зв'язку з ускладненням орієнтування на місцевості.

Зростає роль застосування пристосувань безшумної стрільби до стрілецької зброї, виключається, як правило, застосування патронів із трасуючою кулею і трасуючих снарядів.

При використанні приладів внутрішнього освітлення в бойових машинах необхідно приймати міри до світломаскування оглядових щілин, амбразур і бійниць. Освітлення місцевості світловими засобами виключається, тому що це може привести до виявлення противником.

Вночі форма й обриси різних об'єктів сприймаються нечітко, а фарбування їх не розрізняється, тому при виборі орієнтирів потрібно мати на увазі, що деякі з них, добре видимі вдень, уночі можуть виявитися невидимими.

При діях у розвідці не доцільне використання приладів нічного бачення, що мають інфрачервоне підсвічування, тому що вони можуть бути легко виявлені противником.

При діях розвідувальних органів вночі чи в умовах обмеженої видимості інтервали і дистанції між машинами і пішими розвідниками різко скорочуються, не допускається рух по гребенях висот на тлі неба, а також проведення складних маневрів підрозділами, машинами й окремими солдатами.

У зв'язку зі збільшенням ролі підслуховування в ході ведення розвідки в нічних умовах при зупинках машин двигуни негайно повинні бути заглушені.

Командир взводу, що веде розвідку в нічних умовах, повинний пам'ятати, що в цих умовах різко зростає значення раптових і зухвалих дій особового складу.

При веденні розвідки в населеному пункті командир взводу повинний враховувати наступні особливості.

Основні сили взводу не повинні входити в населений чи пункт квартал міста доти, поки не буде довершений їхній огляд окремими парними дозорними й обстановка повідомлена командиру взводу.

Дозорні повинні входити в населений пункт потай, з боку городів, садів і тильної частини житлових будинків. При підході до дрібного населеного пункту взвод розгортається в укриттях на його підступах, у районі ближньої окраїни в готовності до відкриття вогню і для огляду населеного пункту висилаються дозорні. У випадку відсутності противника взвод проходить населений пункт по головній вулиці з максимальною швидкістю і, забравши дозорних, продовжує рух уперед.

При наявності противника в населеному пункті дозорні встановлюють силу і склад противника, а головні сили взводу прагнуть потай обійти населений пункт і, забравши дозорних у встановленому місці, продовжують розвідку в зазначеному напрямку.

Рух у пішому порядку в населеному пункті необхідно здійснювати ближче до стін будинків. Перш ніж ввійти в будинок, підвал, кімнату, необхідно прислухатися, чи немає там противника, а потім швидко ввійти, маючи зброю напоготові. Просуваючи в пішому порядку уздовж вулиці великого населеного пункту в ході розвідки, взвод діє колонами відділень на дистанціях від 100 до 300 м по обидва боки вулиці стрибками відділень у готовності підтримати вогнем один одного, ведучи вогонь по протилежних сторонах. Спостерігачів і спостережливі пости найбільш доцільно розташовувати в руїнах будинків, що менше привертають увагу противника. У зв'язку з обмеженістю спостереження воно ведеться не по секторах, а за окремими об'єктами (будинками, вулицями, кварталами, площами). Ця обставина змушує командира взводу збільшувати кількість спостерігачів. Для спостереження за вулицями і площами спостерігачів варто роз­ташовувати в кутових будинках, а для перегляду глибини розташування на горищах і верхніх поверхах найбільш високих будинків і споруджень, використовуючи не вікна і двері, а переважно пробоїни від снарядів і мін.

При діях у будинку необхідно звертати особлива увага на можливу наявність мін-сюрпризів, забороняється користатися предметами і продуктами, залишеними противником. Наявність підземних споруджень і комунікацій (підвалів, каналізації і т.п.) дає можливість розвідникам проникати в тил противника і вести розвідку його найближчих резервів.

При діях у великому місті у випадку короткочасної зупинки чи відпочинку необхідно вибирати найбільш міцні кам'яні будівлі зі справними сход і підвалами, маючи на випадок обвалу не менш двох окремих виходів, що повинні постійно охоронятися.

У ході розвідки населеного пункту усі виходи з найближчих підземних споруджень і комунікацій беруться розвідниками під постійне спостереження щоб уникнути використання їх противником для потайливого виходу до розвідувального органа.

При розвідці вогневих засобів противника в місті потрібно мати на увазі, що вони будуть постійно потай змінювати свої вогневі позиції і, як правило, розташовуватися в напівпідвальних приміщеннях, на перших поверхах, а в дерев'яних будинках — в амбразурах, випиляних у стінах.

Ведення розвідки в особливих умовах. Особливості дій при веденні розвідки в горах командир взводу повинний враховувати наступні особливості.

Система спостереження в гірських умовах відрізняється тим, що вона організується багатоярусної (ешелонується по висоті), а також у ряді випадків встановлюється окреме спостереження за далекими, ближніми чи підступами однією лощиною (ущелиною, гірським проходом). Орієнтири в горах призначаються трохи інакше, чим на рівнинній місцевості, вони повинні розташовуватися по фронті, у глибину і по висоті, тобто розділятися на ближні і далекі, верхні і нижні.

На кожному спостережному пості (пункті) у гірських умовах доцільно мати схему полів невидимості. Не завжди себе виправдує прагнення займати для спостереження найвищі крапки місцевості, тому що вершини і хребти зливаються в одне ціле і створюють облудне враження суцільної видимості, у той час як за хребтами і вершинами можуть мати місце великі поля невидимості.

Найбільш широке застосування в горах будуть мати вертольоти, спостереження з яких буде найбільш ефективним у сучасних умовах.

Практика показує, що з найбільше вдало обраної крапки спостереження в гірських умовах можна переглянути не більш 35–40% місцевості. При розвідці в гірській місцевості спостереженням кількість сил і засобів розвідки збільшується в 2–3 рази в порівнянні з рівнинною місцевістю.

Низька хмарність, сильні тумани, а також глибокі лощини й ущелини, що сильно скрадають відстані, різко впливають на спостереження за противником. У нічний час у горах система спостереження підсилюється шляхом висилки (виставляння) додаткових спостерігачів (посад, пунктів) у долинах, ущелинах, тому що спостереження знизу нагору на тлі неба дає найкращі результати.

При організації і веденні підслуховування в гірській місцевості звуки в горах підсилюються при наявності тумана, сніжного покриву, уночі, після дощу, у рання ранкова годинник, коли вологість повітря підвищена (гірська луна в ряді випадків може ввести в оману щодо місця розташування джерела звуку).

Досвід локальних конфліктів і післявоєнних тактичних навчань показав, що в гірських умовах пошуки, як правило, проводяться на світанку, у туман чи смерки і дуже рідко уночі, тому що орієнтування в горах ускладнено. При проведенні пошуку в гірських умовах розвідувальні підрозділи краще створювати невеликого складу (8–10 чоловік), тому що при великій чисельності цих груп утрудняється керування ними, ускладнюється їхнє пересування на важких ділянках місцевості, а також великі групи легше можуть бути виявлені противником, що може привести до невиправданих утрат. Напад на об'єкт, що підлягає захопленню, у гірській місцевості, як правило, робити з тилу і зверху вниз, тому що це сприяє більш стрімкому захопленню об'єкта.

У гірській місцевості обмежена кількість доріг і троп полегшує вибір місця для засідки, тому що змушує противника рухатися по них. При діях у горах, коли доставка полоненого в розташування наших військ утруднена, у складі розвідувальних органів необхідно мати розвідника, що знає мову противника, і допит полоненого робити на місці після його доставки в безпечне місце.

Для огляду гірських районів, недоступних для ведення розвідки на машинах, виділяються піші чи дозорні дозори, оснащені альпіністським спорядженням для подолання гірських перешкод. При сильно пересіченій гірській місцевості, коли дозори не можуть підтримувати зоровий зв'язок з ос­новними силами розвідки, рекомендується виділяти додаткових (проміжних) дозорних. Тіснини, ущелини і лощини піддаються особливо ретельному огляду, тому що в цих місцях найбільш ймовірні засідки противника.

Рухатися по ущелині ОРД (РД, БРД) може тільки в тому випадку, коли дозорні, що йдуть по схилі хребту чи на уступі попереду, докладуть командиру розвідувального органа про відсутність противника. Якщо в ході руху зустрінуться ущелини (тіснини, лощини), що відходять убік від напрямку руху, то туди посилаються додаткові піші дозори для їхнього огляду. Після одержання від них доповіді про відсутність противника розвідувальний орган продовжує рух по маршруті. Огляд невеликих висот може здійснюватися шляхом руху по їхніх чи схилах у їхньої підошви в обхід, огляд великих висот здійснюється рухом через їхній топографічний гребінь, особливу увагу звертається на зворотні схили, лощини, яри, гаї, чагарники, брили каменів і т.п., тому що в цих місцях можливі засідки противника.

Гірські умови ускладнюють поширення електромагнітних радіохвиль, поглинаючи і відбиваючи їх, тому радіостанції, що знаходяться в розвідці, при їхній роботі необхідно розташовувати по можливості на чи вершинах по одну (із прийомною радіостанцією) сторону гірського хребта, чи в зрізів води гірських рік і струмків, уздовж яких полегшується встановлення стійкого радіозв'язку.

Супротивник може влаштовувати різні інженерні загородження і перешкоди, особливо на перевалах, тому розвідники повинні уміти виявляти, знешкоджувати мінно-вибухові загородження і перешкоди.

У результаті частих дощів, танення снігу в горах висохлі струмки, лощинки можуть зненацька перетворитися у вируючі потоки.

Різкі зміни температури в гірській місцевості змушують навіть улітку влаштовувати місця для обігріву розвідників, використовуючи для цього печери чи ущелини.

У ясну сонячну погоду в горах можливі опіки відкритих частин тіла, а також тимчасове осліплення, що жадає від командира і всього особового складу відповідних запобіжних заходів. При наближенні грозової хмари приймаються міри проти грозовому захисту.

Дії розвідки в зимових умовах також мають свої особливості, що повинний враховувати кожен командир, призначений для виконання розвідувальних задач.

Техніка, озброєння офарблюються в білий колір, піші розвідники діють тільки в білих маскувальних халатах. Особовий склад підрозділу повинний уміти діяти узимку як на лижах, так і без лиж, а також мати відповідні навички і загартування, строго дотримувати правила запобігання від обморожень.

Тривалість дії підрозділу в розвідці узимку залежить від поставленої задачі, погоди, температури повітря, характеру місцевості, товщини і стану сніжного покриву, але, як правило, не повинна перевищувати однієї доби.

Крім виконання своїх основних задач у зимових умовах розвідувальні органи встановлюють стан і прохідність зимових доріг, товщину і щільність снігу поза дорогами, прохідність замерзлих рік і боліт, а також наявність підручних матеріалів для будівлі мостів, посилення льоду і т.п.

При розвідці шляхів руху поза дорогами (колонних шляхів) уздовж розвіданого маршруту розвідники установлюють віхи.

Піша розвідка узимку, як правило, діє на лижах, причому по глибокому і пухкому снігу дозорні йдуть по одній лижні на дистанції до 30 м, а при гарному стані насту вони можуть рухатися ланцюгом з інтервалом до 50 м. Розвідникам узимку категорично забороняється йти по чужій лижні, тому що на ній можуть бути встановлені протипіхотні міни.

При діях розвідки на лижах замикаючі повинні замітати сліди від лиж, особливо при поверненні з розвідки; при цьому не рекомендується користатися маршрутом виходу в розвідку, необхідно вибирати новий шлях для повернення.

Холод змушує війська противника розташовуватися ближче до населених пунктів, у лісах, гаях і місцях, укритих від вітру, тому ці райони повинні узимку розвідуватися найбільш ретельно.

Замерзлі ріки й озера можуть бути використані противником як злітно-посадочні площадки (аеродромів) для вертольотів (літаків) зв'язку поблизу розташування штабів і пунктів керування.

Ріки, озера і болота узимку сковуються льодом і стають прохідними для гусеничної і колісної бойової техніки, що полегшує їхній маневр і рух, тому розвідка повинна установити вантажопідйомність льоду.

Сніговий покрив утрудняє визначення відстаней, мети здаються ближче, чим вони знаходяться в дійсності. Об'єкти розвідки, що мають біле фарбування, у зимових умовах розрізняються тільки на близьких відстанях. Наприклад, солдата в звичайному об­мундируванні добре видний на видаленні 2000 м, у білому ж маскувальному костюмі далі 600 м, а при гарному застосуванні до місцевості далі 300 м.

У яскраві сонячні дні сніг сильно відбиває промені сонця, викликаючи в розвідників сльозотеча і навіть тимчасове осліплення. Щоб уникнути цього, весь особовий склад повинний мати окуляри з затемненими стеклами, а оптичні прилади повинні мати на окулярах світлофільтри, а на об’єктивах — бленди.

Скла оптичних приладів спостереження узимку періодично протираються чи замшею фланеллю щоб уникнути утворення на них крижаної кірки. Прилади необхідно оберігати від різких коливань температури навколишнього повітря, просушувати їх випливає поступово в теплому приміщенні, якщо це необхідно.

При веденні розвідки в лісі командир взводу повинний враховувати особливості.

Ліс не тільки обмежує огляд, але і створює найкращі умови для схованого розташування живої сили, вогневих засобів і бойової техніки противника, звідси — найбільше ретельно розвідуються великі лісові масиви. Вечірні смерки і нічна темрява в лісі настають набагато раніш, а ранковий світанок — пізніше. Варто завжди пам'ятати, що в лісі ударна хвиля з найбільшою силою уражає на просіках, вирубках і галявинах. «Звукові обмани» у лісі відчуваються найбільше сильно, іноді дуже важко визначити, з якого напрямку веде вогонь супротивник, а також спотворюється у велику сторону кількість стріляючих солдатів противника.

Кількість спостерігачів при діях розвідки в лісі збільшується, сектори їхнього спостереження звужуються, рухливі спостерігачі (посади) застосовуються значно частіше, ніж на відкритій місцевості.

У рідкому лісі спостереження, як правило, ведеться з землі, у густому ж лісі доцільно вести спостереження з дерев, що прикриваються вогнем із землі. Розвідка лісового масиву починається зі спостереження за ближньою опушкою з укритого місця.

Ознаками наявності противника в лісі можуть бути сліди гусеничних і колісних машин, що ведуть у ліс, тривожний зліт птахів, поламані гілки й обдерта кора на стовбурах дерев, дим від багать, блиск стекол оптичних приладів, стукіт сокир, шум пив і т.п.

Якщо ліс невеликий, то дозорні, знаходячись на інтервалах зорового зв'язку, прочісують його, а основні сили розвідки обходять ліс уздовж опушки. Великий ліс оглядається дозорцями по головному напрямку, а дороги, тропи і просіки, що відходять убік, оглядаються дозорцями на трохи стільник метрів доти, поки основні сили не пройдуть цей район (просунуться вперед).

Основні сили розвідки в лісі просуваються тільки слідом за дозорцями на скороченій дистанції, при цьому рух відбувається неспинно з максимально припустимою швидкістю, усі вогневі засоби знаходяться в готовності до негайного відкриття вогню (у патроннику, у руці).

Перш ніж вийти з лісу (за трохи стільник метрів до опушки), розвідка робить коротку зупинку й уважно оглядається і прислуховується протягом декількох хвилин, щоб не потрапити на засідку противника при виході з лісу. Перед виходом з лісу дозорні з опушки уважно оглядають належну місцевість, при відсутності противника основні сили розвідки залишають ліс. При діях у лісі весь особовий склад розвідувального органа повинний бути ретельно замаскований великою кількістю гілок, заткнутих за спорядження і сітку, надягнуту на каску.

При діях розвідки в густому лісі кожен розвідник повинний уміти швидко і правильно орієнтуватися на місцевості і уміти витримувати заданий напрямок руху по азимуті за допомогою компаса, небесних світил і місцевих предметів.

Розвідник у лісі повинний намагатися просуватися безшумно, обережно розсовувати гілки кущів і дерев.

Піші дозори в лісі обов'язково повинні призначатися в складі не менш двох солдатів. У лісі звуки розносяться далі, ніж на відкритій місцевості, тому розмовляти необхідно пошепки, а команди подавати жестами.

При нападі на противника і захопленнях полонених у лісі, як правило, уникають атаки з фронту, завжди в цих випадках потрібно прагнути до ударів з чи флангу тилу.

Подолання в лісі доріг, просік, галявин, вирубок і перелісків рекомендується робити стрімкими кидками (перебіжками) одночасно усім відділенням (групою) чи по одному, інші повинні бути в готовності до вогневого прикриття.

При діях розвідки в пустелі командир повинний враховувати ряд особливостей, що випливають зі специфіки цієї місцевості.

Пустеля утрудняє маскування військ. При гарній погоді вона дає можливість вести спостереження і ведення розвідки на велику глибину, але при сильних піщаних бурах спостереження може бути узагалі виключено.

Зростає роль вертольотів для ведення розвідки спостереженням. Недолік, а іноді і відсутність орієнтирів (місцевих предметів) змушує визначати напрямку розвідки, сектора спостереження по азимуті, бусолі, стереотрубі і компасу.

Жарке літо, різкі добові коливання температури змушують розвідувальні підрозділи мати підвищені запаси води і палива. Наявність сипучих пісків і солончаків, складність руху по них змушують командира мати в підрозділі розвідки засобу підвищення прохідності і буксирування техніки. Наявність отрутних змій і комах, а також часом несприятливі санітарно-епідемічні умови змушують перед виходом у розвідку проводити запобіжні щеплення і мати в підрозділі засобу першої медичної допомоги.

На дії особового складу, що веде розвідку в пустелі, будуть впливати відсутність надійних укриттів від ядерної зброї противника, а також тривале зараження повітря і місцевості радіоактивними і хімічними речовинами, розповсюджуваними разом з масами піску, що переміщаються, і пилу.

Крім особливостей дій розвідувальних органів у різних умовах місцевості, часу року і доби, що розглянуті вище, існують особливості дій, для усіх підрозділів, що ведуть розвідку, у яких би умовах вони ні знаходилися.

Ці особливості полягають у наступному. Особовий склад, що діє в розвідці, повинний знати, що багато цінних зведень про противника і місцевість (особливо які підлягають перевірці) можна одержати шляхом опитування місцевих жителів, полонених і перебіжчиків. Доцільно робити опитування відразу ж після захоплення (затримки), тому що це більш вигідно з психологічного боку. Людина при захопленні (затримці) випробує сильне нервове потрясіння, воля його подавлена і як правило він скаже усе, що знає.

Обов’язкові питання, які необхідно задаватизатриманому місцевому жителю:


- місце проживання;

- відкіля і куди направлявся;

- що бачив і чув про противника;

- у яких районах бачив війська, особливо танки і ракетні установки;

- де передові частини противника;

- куди проходили війська, глибина і склад їхніх колон (з.-д. ешелонів);

- де розташовуються офіцери, штаби, радіостанції;

- напрямку телефонних польових ліній зв'язку;

- які знаки (емблеми) на машинах, указівках, на формі одягу офіцерів і солдат;

- де бачив склади й аеродроми;

- де і які йдуть інженерні роботи силами військ і місцевого населення;

- де велися бої місцевого значення, чи багато убитих і поранених, знищені техніки і т.п.

У полонених (перебіжчиків) відбираються всі наявні документи, листи, фотографії й усе, що мається в них при собі.

Опитування необхідно проводити поодинці, зіставляючи відповіді на ті самі питання:

- якої частини (підрозділу) належить;

- хто командир;

- укомплектованість (скільки людей, танків, знарядь і т.п.);

- чи багато хворих, поранених і убитих;

- що частина (підрозділ) робить і робила останні 2–3 доби;

- що знає про майбутні діях і задачах свого підрозділу;

- настрій солдатів і офіцерів, у чому випробують утруднення в даний час;

- скільки людей і зброї в роті (взводі);

- чи багато молодих солдатів у роті (взводі), коли одержували поповнення й у якій кількості.

Солдати і сержанти в ході ведення розвідки повинні доповідати своїм командирам тільки факти з указівкою точного, звіреного заздалегідь часу, не роблячи ніяких висновків, чи узагальнень висновків. Робити висновки і їх доповідати по команді дозволяється тільки офіцерам.

У доповідях, як правило, указується:

- який противник розвіданий, його сила, склад і нумерація;

- коли і де виявлений противник, при яких обставинах;

- характер дій противника;

- де і що робить розвідувальний орган;

- що командир розвідувального органа вирішив.

Періодично, не очікуючи команди, командир розвідувального органа зобов'язаний доповідати про свої втрати в особовому складі, озброєнні і бойовій техніці.

При веденні робочої карти в розвідці командир взводу зобов'язаний дотримувати наступні правила:

- наносити тільки положення і дії військ противника, а також зведення, що стосуються противника;

- категорично заборонено наносити на карту які-небудь зведення про свої війська взагалі;

- наносити нумерацію і найменування частин і підрозділів противника і писати пояснювальні написи;

- дані про противника наносити встановленими умовними знаками, не затемнюючи топографічну карту і написи на ній;

- умовні знаки військ противника, його вогневих засобів, бойовий і інший техніки наносити на карту відповідно до дійсного положення їхньої на-місцевості і розташовувати по напрямку чи дій ведення вогню;

- усередині чи поруч з умовними знаками вогневих засобів, бойовий і інший техніки противника при необхідності вказувати кількість (цифрами) і тип цих засобів;

- джерела одержання даних про противника позначати початковими буквами найменування джерел, наприклад: нагляд — «Н», показання полонених — «П», документи противника — «ДП», військова розвідка — «ВР», повітряна розвідка — «А»;

- дату і час, до яких відносяться дані про противника, підписувати під позначенням джерела одержання даних у рядок;

- зведення про противника, що вимагають перевірки, відзначати знаком питання «?»;

- другорядні дані на карту не наносяться, а записуються на полях чи обороті карти;

- запасні райони зосередження противника і його запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром), але з буквою «З» усередині знака чи поруч з ним;

- хибні райони розташування військ противника і хибні об'єкти позначати переривчастою лінією (пунктиром), але з буквою «Х» усередині знаку чи поруч з ним;

- при нанесенні на карту декількох положень противника до різного часу умовні знаки дозволяється доповнювати штрихами, пунктирними лініями, чи крапками підтушовувати різними кольорами;

- час, до якого відноситься те чи інше положення противника, указувати під найменуванням його підрозділу (частини) чи під найменуванням джерела одержання даних про противника. Ці написи в окремих випадках можуть бути зроблені на вільному місці карти зі стрілкою від напису до умовного знака.

Від офіцера, що знаходиться в розвідці, завжди вимагаються особлива точність і акуратність у веденні робочої карти.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1449. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия