Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

C. Реле часу КТ2.




 

10. Який пристрій використовується для автоматичного вмикання електроприводу бункерів-дозаторів кормороздавача комплекту обладнання КБН?

A. Реле часу КТ.

B. Кінцеві вимикачі SQ1, SQ2.

C. Фотореле BL.

 

2.3.2. Автоматизація напування тварин і птахів

 

На тваринницьких фермах, на пасовищах і при табірних умовах утримання тварин використовують різні способи напування тварин. Залежно від способу утримання тварин та кількості поголів’я, що обслуговується, використовують індивідуальні і групові напувалки. За принципом дії розрізняють напувалки автоматичні і напівавтоматичні, за наявністю додаткових пристроїв – з електричним підігрівом води або без підігріву.

Одночашкова стаціонарна автоматична поїлка АП-1 (рис. 2.3.16) призначена для напування ВРХ при прив’язному утримані тварин і розрахована для обслуговування двох тварин. Напувалка АП-1 складається з чаші 9, клапана 3 і важеля 2 з віссю 1. Клапанний пристрій напувалки складається з притискача 4, сідла 5, клапана 3, амортизатора 6 і корпусу 7. Гумовий амортизатор 6 діє на клапан 3 і щільно закриває вихідний отвір у гумовому сідлі 5. При цьому важіль 2, спираючись на кінець стержня клапана, що виступає назовні, піднімається над дном чаші 9. Поїлка наповнюється водою з водопровідної мережі при тиску 0,04…0,20 МПа.

Оскільки у чаші завжди залишається трохи води, тварина, намагаючись напитися, натискує на важіль і тим самим відкриває клапан. Вода під дією напору надходить у чашу напувалки через отвори у нарізній пробці – притискачі 4. Важіль 2 і клапан 3 під дією амортизатора повертається у попереднє положення, і надходження води у чашу напувалки припиняється. Деталі напувалки, крім сідла, амортизатора і осі, виготовлені з пластмаси.

Автоматичну напувалку АП-1 можна встановити у будь якому корівнику, де є водопровідна мережа або місткість для води. ЇЇ встановлюють на висоті 50–60 см від підлоги стійла і кріплять до вертикальної площини.

 

Рис. 2.3.16. Індивідуальна поїлка АП-1 для напування ВРХ:

1 – вісь; 2 – важіль; 3 – клапан; 4 – притискач; 5 – сідло;

6 – амортизатор; 7 – корпус; 8 – кільце; 9 – чаша

Групові поїлки АГК-4(рисунок 2.3.17) використовують для напування ВРХ при безприв’язному утриманні на вигульних майданчиках. Поїлка дозволяє одночасно обслуговувати чотири тварини. Корпус 1 напувалки виготовлений з листової сталі. Він має всередині теплову ізоляцію 10. Напувалка складається з напувальної чаші 2 з кришкою 3, камери підігріву повітря, камери з поплавковим клапанним механізмом 5, електронагрівника 9 (потужністю 0,8 кВт при напрузі 220В) і підвідної труби 11. У стінці корпусу передбачене вікно для підключення автонапувалки до водопровідної мережі, яка закривається монтажною кришкою з написом “Підведення води”. До дна чаші приварено стояк клапанно-поплавкового механізму і зливну трубку, що виходить за межі корпусу.

 

Рис. 2.3.17. Групова поїлка АГК -4А для напування ВРХ:

1 – корпус; 2 – чаша; 3 – кришка; 4 – клапан; 5 – поплавково-клапанний механізм; 6 – розподільник; 7 – регулятор температури; 8 – блок заземлення; 9 – електронагрівник; 10 – теплоізоляція; 11 – водопровідний трубопровід;

12 – утеплювальна труба

Клапанно-поплавковий механізм використовують для підтри­мання постійного рівня води у чаші. Підтримання температури води в межах 10…18°С здійснюєтьсятерморегулятором манометричного типу. Його використовують для вмикання нагрівника в діапазоні заданої температури.

Поїлка стаціонарна з самоочищенням ПСС-1 (рис. 2.3.18) призначена для напування свиней з одночасним очищенням від корму і бруду. Вона складається з чавунного корпуса з чашею, з’єднаного з водо­провідною мережею. Подача води в чашу здійснюється як і в автонапу­валці АП-1 за допомогою важільно-клапанного механізму.

Поїлка ПБС-1(рис. 2.3.19)призначена для напування свиней. Діє поїлка наступним чином. Твари­на захоплює ротом сосок з носком і притискає сосок. При натисканні на сосок 1 він переміщується до носка корпусу 2 і клапан 5 відкриває подачу води через зазор, що утворюється між корпусом і ним. В рот тварини вода потрапляє через сосок. При відпусканні соска клапан під дією амортизатора поверта­ється у вихідне положення.

В розглянутих поїлках автоматична подача води здійснюється за допомогою клапанних механізмів різних типів. В системах напування тварин з індивідуальними поїлками в зимовий період передбачають підігрів води. Для підігріву води в замкнутому контурі магістралі автонапування встановлюють проточні електроводонагрівачі з автоматичним регулюванням температури нагріву води. Рівномірність температури води в різних точках системи автонапування досягається за рахунок використання циркуляційних насосів з керуванням за температурою води в найбільш віддаленій точці.

Рис. 2.3.19. Соскова поїлка ПБС-1:

а – процес напування; б – будова поїлки; 1 – сосок; 2 – корпус;

3, 4 – ущільнювачі;5 – амортизатор; 6 – клапан; 7 – упор

Технологічний процес напування птахів має свої специфічні особливості, які обумовлені властивостями організму птахів та способом їх утримання.

При утриманні птахів в кліткових батареях використовують проточні жолобкові автопоїлки (рис. 2.3.20, а). Принцип керування такою системою полягає в автоматичному вмиканні і вимиканні електромагнітного клапана подачі води 1 на поїлки 3 за допомогою програмного пристрою. Дана система напування птахів має суттєві недоліки: витрати води в них в 3…3,5 рази перевищують споживання; значні затрати праці на очистку.

Групові чашкові (рис. 2.3.20, б) та непроточні жолобкові (рис. 2.3.20, в) поїлки використовують при утриманні птахів на підлозі та в кліткових батареях горизонтального типу. В даних поїлках управ­ління подачею води здійснюється регуляторами прямої дії з клапанним механізмом.

 

Рис. 2.3.20. Автопоїлки для птахів:

а – проточна жолобкова; б – групова чашкова; в – непроточна жолобкова;

1 – електромагнітний клапан; 2 – вентиль ручного регулювання; 3 – поїлки;

4 – трубопровід каналізації; 5 – шток; 6 – чаша; 7 – підвіска; 8 – клапанний механізм; 9 – шланг водогону; 10 – поплавкова камера; 11 – штанга;

12 – блок; 13 – барабан лебідки; 14 – огорожа для очистки

від кормів; 15 – жолоб поїлки

Ніпельні поїлки (рис. 2.3.21)використовують при різних умовах утримання птахів. В системах напування з ніпельними поїлками вода з водопровідної мережі подається в бачки. Рівень води в бачках підтримується поплавково-клапанними регуляторами рівня прямої. Через поліетиленові труби вода подається на магістраль з ніпельними поїлками. В магістралі напування надлишковий тиск води становить 0,34 МПа. Він залежить від рівня води в бачку і є однією із головних вимог нормальної роботи поїлок.

Робота поїлки полягає в тому, що за рахунок притирання фасок 3 клапанів 2 та 5 на кінці стержня клапана 5 зберігається крапля води. Коли птах клює її, відбувається дія на клапани 5 та 2 і це призводить швидкої появи нової краплі. Для усунення витрат води під ніпельними поїлками можуть встановлювати чаші.

 

Рис. 2.3.21. Ніпельна поїлка:

1 – труба; 2 – верхній клапан; 3 – фаски;

4 – корпус; 5 – нижній клапан

Питання для самоконтролю

1. Які автонапувалки використовують для напування ВРХ?

2. Принципи автоматизації автонапувалок для ВРХ.

3. Які автонапувалки використовують для напування свиней?

4. Принципи автоматизації автонапувалок для свиней.

5. Які автонапувалки використовують для напування птахів?

6. Принципи автоматизації автонапувалок для птахів.


ТЕСТИ

 

1. Як поділяються автонапувалки залежно від кількості поголів’я, що обслуговується?

A. Індивідуальні.

B. Індивідуальні і групові.

C. Стаціонарні й пересувні.

2. Який засіб автоматичного управління подачі води вико­ристовується в поїлках для тварин АП-1, ПСС-1?

A. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

B. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

C. Програмний пристрій.

3. Який засіб автоматичного управління подачі води викорис­то­вується в поїлці АГК-4А?

A. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

B. Програмний пристрій.

C. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

4. Яким способом здійснюється нагрів води у автонапувалці АГК-4А?

A. За допомогою змішування холодної води з гарячою.

B. За допомогою нагріву ТЕНами

C. За допомогою електродного нагріву.

5. Які засоби використовуються в системах автонапування для підігріву води?

A. Проточні електроводонагрівачі з регуляторами температури нагріву води.

B. Циркуляційні насоси з керуванням програмними пристроями.

C. Проточні електроводонагрівачі та циркуляційні насоси з регуляторами температури нагріву води.

6. Які засоби автоматичного управління подачі води викорис­товуються в проточних жолобкових поїлках пташників?

A. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

B. Програмний пристрій.

C. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

7. Які засоби автоматичного управління подачі води використовуються в непроточних жолобкових поїлках пташникі?

А. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

В. Програмний пристрій.

С. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

8. Які засоби автоматичного управління подачі води викорис­товуються в чашкових поїлках пташників?

А. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

В. Програмний пристрій.

С. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

 

 

2.4. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРИБИРАННЯ ГНОЮ ТА ПОСЛІДУ

 

2.4.1. Автоматизація установок для прибирання гною та посліду

Роботи по прибиранню і видаленню гною та посліду характе­ризуються значною трудомісткістю. Використання того чи іншого типу установок залежить, в основному, від способу утримання тварин та птахів. В процесі прибирання гною та посліду виконують наступні операції: очищення місць утримання тварин та птахів; прибирання з приміщення та вивантаження в транспортні засоби чи сховища; утилізація.

Технологія утилізації гною дозволяє зменшити забруднення повітря та ґрунту, передбачає отримання якісних органічних добрив, газоподібного палива (біогаз).

Для прибирання гною в тваринництві: з вигульних майдан­чи­ків; приміщень безвигульного утримання тварин на глибокій під­стилці, а також транспортування його з приміщень у гноєсховище або гноєплощадки використовують мобільні механізми: скрепери та бульдозери, причіпні тракторні візки, електрифіковані вагонетки. Для прибирання гною з корівників і свинарників використовують скребкові, скреперні транспортери, гідравлічні та пневматичні системи видалення гною.

Конвеєри скребкові гноєприбиральні типу КСГ (ТСН) отри­мали найбільше розповсюдження для прибирання гною з тварин­ницьких приміщень та видалення його в транспортні засоби. Їх використовують при утриманні великої рогатої худоби в стійлах та утримання свиней в станках.

Гноєприбиральний конвеєр КСГ-7-02 (ТСН-160А) може працювати з додатковим жолобом для ланцюга, якщо скребки розміщені над ланцюгом, і в каналах без додаткового жолобу, якщо скребки – під ланцюгом.

Технологія прибирання гною така. Згорнутий в канали гній скребками горизонтального конвеєру 1 (рис. 2.4.1) переміщується вздовж каналу потрапляючи на похилий конвеєр 2. Похилим конвеєром гній вивантажується на транспортні засоби. Прибирання гною повинно виконуватися не менше трьох разів на добу. При використанні конвеєру застосовувати соломисту підстилку довжиною більше 100 мм не рекомендується. Перед прибиранням гною необхідно пересвідчитись в відсутності сторонніх предметів в каналі, при необхідності зняти перехідні містки. В першу чергу вмикається похилий, а потім горизонтальний конвеєр (для усунення завалів похилого конвеєра). В зимовий період перед пуском конвеєра необхідно пересвідчитись у відсутності примерзань ланцюга і скребків похилого конвеєра, а після виключення горизонтального конвеєра похилий конвеєр повинен пропрацювати 2 – 3 хвилини вхолосту.

 

Рис. 2.4.1. Гноєприбиральний конвеєр КСГ-7-02:

1 – горизонтальний транспортер; 2 – похилий транспортер;

3 – ящик керування; 4 – мотор-редуктор горизонтального транспортера;

5 – натяжний пристрій; 6 – ланцюг з скребками; 7 – поворотний пристрій

Принципова електрична схема керування гноєприбиральним конвеєром КСГ-7-02 (рисунок 2.4.2) передбачає необхідну послідов­ність ввімкнення електродвигунів похилого М1 і горизонтального конвеєрів. Підготовка конвеєра до роботи здійснюється автоматичним вимикачем QF1, при ввімкненні якого загорається сигнальна лампа HL1. Кнопкою SB3 забезпечується ввімкнення котушки електро­магнітного пускача КМ1, силовими контактами якого подається напруга на двигун М1 похилого конвеєра. Допоміжний контакт КМ1.1 блокує кнопку пуск SB3 і готує до роботи коло магнітного пускача КМ2. Кнопкою SB4 вмикається котушка магнітного пускача КМ2, контактами КМ2 вмикається електродвигун М2 горизонтального конвеєра, а контактом КМ2.1 блокується кнопка пуск SB2. Зупинка електродвигунів конвеєрів здійснюється у зворотній послідовності кнопками SB1 та SB4 (кнопкою SB1 забезпечується вимкнення обох двигунів). Захист електродвигунів від коротких замикань здійснюється автоматичним вимикачем QF1, а від їх перегріву з будь-якої причини здійснюється пристроєм вбудованого температурного захисту F (УВТЗ). Захист кіл керування при виникненні коротких замикань здійснюється запобіжником FU1.

 

Рис. 2.4.2. Принципова електрична схема гноєприбирального конвеєра КСГ-7-02 (ТСН-160А) з захистом від примерзання скребків

 

Передбачений також пристрій захисту двигуна похилого кон­веєра в зимовий період. Вмикається він за допомогою перемикача SA, сигнальна лампочка HL сигналізує про цей режим. Якщо температура вище норми, контакт термореле SK замкнений і напруга з випрямляючого моста YD2-YD5 подається через діод YD1, резистор R і конденсатор С на управляючий електрод тиристора YS, який відкри­вається. Коли температура повітря стає нижче норми, контакт SK термореле розмикається і тиристор YS закривається, блокуючи вмикання пускача КМ1 похилого конвеєра.

Скреперні установки типу УС призначені для прибирання гною ВРХ з відкритих проходів при безприв’язно-боксовому утри­манні тварин, а також при утриманні свиней на щільовій підлозі.

При утриманні тварин на щільовій підлозі та для видалення гною з каналів можливе використання гідравлічних систем. Пневма­тичні системи використовують для транспортування гною в гноєсхо­вища.

Скреперна установка (рис. 2.4.3) складається з приводного механізму 4, поворотних пристроїв 1,скребків 3, 5, ланцюгового контуру 2 довжиною 170 м, щита керування.

 

Рис. 2.4.3. Скреперна установка типу УС-15:

1 – поворотний пристрій; 2 – ланцюговий; 3,5 – скребки;

4 – мотор-редуктор привідного механізму

 

Установка працює нормально за обмеженої кількості підстилко­вих матеріалів – торфу, подрібненої соломи, тирси – до 1кг на голову великої рогатої худоби на добу. Чистота прибирання залежить від якості бетонування гнойового каналу. Щоб скрепер міг прибирати крайні стійла, його робочі органи повинні виходити за межі стійла на 2,5–2,7м з таким розрахунком, щоб при робочому ході він відкривався перед стійлом. Щоб забезпечити повне скидання гною, скребок має доходити до поперечного каналу. Одночасно потрібно стежити за тим, щоб скребок не доходив до поворотного пристрою.

Схема керування скреперною установкою УС-1,5 має ручне і автоматичне керування, яке задається вимикачем SA. Коли вимикач SА вимкнений, то здійснюється ручний режим, а коли замкнений – автоматичний режим роботи установки.

В автоматичному режимі безконтактний шляховий вимикач В1 спрацьовує при вмиканні поперечного транспортера і подає напругу на проміжне реле К3, яке замикає свій контакт в колі котушок магнітного пускача КМ1 і КМ2. Скребки установки знаходяться в початковому положенні, при цьому спрацьовує безконтактний шляховий вимикач В2 і вмикає реле К2, який своїм замикаючим контактом подає напругу на котушку магнітного пускача КМ2, а розмикаючими, що знаходяться в колі котушки магнітного пускача КМ1, не дає можливості ввімкнутися. Він силовими контактами вмикає електродвигун установки. При досяганні скребками крайнього кінцевого положення спрацьовує безконтактний шляховий вимикач В3, який вмикає реле К1. Реле К1 розмикає розмикаючий контакт в колі котушки магнітного пускача КМ2, що приводить до вимикання електродвигуна, а замикаючим контактом в колі котушки магнітного пускача КМ1 подає на нього напругу керування. Це приводить до спрацювання силових контактів пускача і вмикання на реверс електродвигуна для руху скребків установки в зворотному напрямку.

У ручному режимі керування електродвигуном установки здій­снюється за допомогою пускових кнопок SВ2 або SВ3, а вимикання – за допомогою кнопки SВ1.

Живлення безконтактних шляхових вимикачів здійснюється пониженою напругою постійного струму, яка утворюється за допомогою трансформатора ТV і випрямлячів. Затримка на вимикання проміжних реле К1-К3 здійснюється діодами VD3-VD6, які шунтують їхні котушки.

В тваринницьких комплексах для зменшення затрат праці створюють лінії прибирання гною в приміщенні з декількома скребко­вими транспортерами. При керуванні такими лініями передбачають необхідну послідовність включення електродвигунів транспортерів, щоб уникнути завалів непрацюючого вивантажувального транспор­тера. Керування періодичністю та тривалістю роботи ліній прибирання гною виконують за допомогою програмних пристроїв.

 

 

Рис. 2.4.4. Електрична принципова схема керування скреперною установкою УС-15

 

Вибір того чи іншого способу прибирання посліду в пташниках залежить, в основному, від технології утримання, виду і віку птиці. Засоби механізації прибирання посліду можна класифікувати за мобільністю на стаціонарні та пересувні. До стаціонарних належать механізми, які входять до комплектів технологічного обладнання пташників і змонтовані як усередині, так і за їхніми межами. Вони призначені для прибирання посліду з місць утримання птиці і транспортування його до пересувних транспортних засобів або безпосередньо до місця утилізації. До пересувних належать бульдозери, тракторні причепи та спеціальні автомобілі.

Якщо птиця утримується в багатоярусних кліткових батареях, то послід прибирають з кожного ярусу канатно-скребковими установками і ними ж скидають на горизонтальні конвеєри.

Головними робочими органами канатно-скребкових установок є скребки, що закладаються по одному або по кілька на один ярус у між’ярусний простір. Скребки з’єднуються тросом у вигляді замкненого контуру і приводяться в рух від електроприводу.

Можливе прибирання посліду по ярусах кліткових батарей за допомогою стрічкових транспортерів, які розміщують між ярусами кліток. Для видалення посліду зі стрічки в кінці кліток встановлюють нерухомі скребки.

При утриманні птахів на підлозі використовують канатно-скребкові конвеєри, що встановлюють в спеціальні послідні канали, які розміщені під настилом.

Для транспортування посліду за межі приміщень застосовують похилі конвеєри, скребкові гноєнавантажувачі та інші пристрої.

Канатно-скребкові установки призначені для видалення посліду з каналів, розміщених вздовж пташника, при підлоговому утриманні птиці, а також при утриманні в одноярусних та каскадних кліткових батареях.

Рис. 2.4.5.а. Технологічна схема установки для прибирання

посліду типу МПС:

1 – поворотний пристрій; 2 – трос; 3 – скребковий візок; 4 – приводна станція установки; 5,7 – транспортер типу ТСН-3,0Б; 6 – кінцеві вимикачі

Схема канатно-скребкової установки типу МПС зображена на рисунку 2.4.5. Установки бувають одно- і двовізкові, тому залежно від кількості каналів у пташнику їх можна комплектувати для одно-, дво-, три-, чотири- та шестиканальних схем. Скребковий візок має раму з чотирма колесами і два скребки з канатом.

Приводна станція складається із зварної рами, на якій вста­новлені електродвигун, редуктор, приводний і натяжний барабан. Обертання від електродвигуна до редуктора передається клинопасо­вою передачею. Для натягання пасів електродвигун переміщують у поздовжніх пазах рами. Транспортер скребковий укомплектований скла­дальними одиницями серійних скребкових конвеєрів типу ТСН-3,0Б або ТСН-160А.

В автоматичному режимі програмне реле КТ вмикає магнітний пускач КМ1, який силовими контактами вмикає електродвигун скребкового механізму і пускачем КМ3 двигуни поперечного та вивантажувального транспортерів ТСН. При досяганні скребками кінцевого вимикача SQ1 він спрацьовує і своїми розмикаючим контактом вимикає магнітний пускач КМ1, а замикаючим контактом вмикає магнітний пускач КМ2 для реверсування двигуна скребкового механізму. Установка вимикається за допомогою кінцевого вимикача SQ2 при досяганні скребковим механізмом початкового положення.

В ручному режимі установка вмикається кнопкою SВ2 для руху механізму вперед, для руху в зворотному напрямку кнопкою SВ3. Зупинка здійснюється за допомогою кнопки SВ1.

 

Рис. 2.4.5.б. Принципова електрична схема установки

для прибирання посліду типу МПС

 

У системах, де відбувається об’єднання декількох технологіч­них операцій у загальну потокову лінію, найчастіше спільно проекту­ються лінії збирання посліду, видалення з приміщення та транспорту­вання в сховище. Для керування потоковими лініями прибирання посліду передбачають місцеве, дистанційне та автоматизоване керу­вання електроприводами машин і механізмів. Системи автоматизації повинні забезпечувати послідовність автоматичного і ручного вклю­чення машин і механізмів в порядку, зворотному напрямку руху посліду, щоб виключити завал установок і зупинку лінії в заданій послідовності у випадку аварійної зупинки однієї з установок; контроль і сигналізацію роботи всіх машин і механізмів.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Від чого залежить спосіб прибирання гною та посліду?

2. Які установки використовують для прибирання гною в приміщеннях ВРХ та принципи їх автоматизації?

3. Які установки використовують для прибирання гною в приміщеннях для утримання свиней та принципи їх автоматизації?

4. Які установки використовуються для прибирання посліду при клітковому утримані птиці та принципи їх автоматизації?

5. Які установки використовуються для прибирання посліду при утримані птиці на підлозі та принципи їх автоматизації?

ТЕСТИ

 

1. Для чого застосовують транспортер ТСН-160А?

A. Для прибирання гною в приміщеннях ВРХ і свинарниках.

B. Для прибирання гною в приміщеннях ВРХ і свинарниках та вивантаження його в транспортні засоби.

C. Для транспортування гною в гноєсховище.

2. Використовуючи принципову електричну схему ТСН-160А, вкажіть, чим забезпечується послідовність включення електродвигуна горизонтального транспортера після пуску похилого?

A. Кнопкою SB2.

B. Контактом електромагнітного пускача КМ1.2.

C. Електромагнітним пускачем КМ2.

3. Використовуючи принципову електричну схему ТСН-160А, вкажіть, для чого використовується пристрій F?

A. Для блокування вмикання пускача КМ1 похилого транспортера.

B. Для захисту електродвигунів транспортерів при виникненні коротких замикань.

C. Для захисту електродвигунів транспортерів від перегріву з будь-якої причини.

4. Для чого застосовують скреперні установки типу УС-15?

A. Для прибирання гною ВРХ з відкритих проходів при безприв’язно-боксовому утриманні тварин, а також при утриманні свиней на щільовій підлозі.

B. Для прибирання гною в приміщеннях ВРХ і свинарниках та вивантаження його в транспортні засоби.

C. Для транспортування гною в гноєсховище.

5. Використовуючи принципову електричну схему установ­ки УС-15, вкажіть, якими пристроями здійснюється автоматичне керування?

A. Безконтактним шляховим вимикачем.

B. Шляховими вимикачами.

C. Трьома безконтактними шляховими вимикачами.

6. Використовуючи принципову електричну схему уста­новки УС-15, вкажіть, яку функцію виконує кінцевий вимикач SQ1?

A. В автоматичному режимі здійснює керування реверсом.

B. В автоматичному режимі здійснює керування вимкненням електромагнітного пускача КМ1 при досягненні скребка до каналу.

C. В автоматичному режимі через реле К3 забезпечує аварійне вимкнення транспортера при перевищенні ходу скребків.

7. Які засоби автоматизації використовуються в канатно-скребковій установці типу МПС?

A. Програмне реле часу

B. Кінцеві вимикачі

C. Програмне реле часу та кінцеві вимикачі.


8. Для чого використовується програмне реле часу в канатно-скребковій установці типу МПС?

A. Для автоматичного вимикання установки за заданою програмою.

B. Для автоматичного вмикання установки за заданою програмою в заданий час доби.

C. Для автоматичного вмикання і вимикання установки за заданою програмою.

8. Для чого використовується кінцевий вимикач SQ2 в канатно-скребковій установці типу МПС?

A. Для автоматичного вимикання електродвигуна приводу скребкового механізму

B. Для автоматичного вимикання установки

C. Для автоматичного реверсу електродвигуна приводу скребкового механізму при досяганні скребками крайнього кінцевого положення

2.4.2. Автоматизація потокових ліній для

видалення гною та посліду

Установки по видаленню гною з використанням візків при­значені для прибирання гною в стійловому приміщенні, завантаження в транспортні візки та транспортування в гноєсховище.

Складається лінія з транспортера ТСН-3Б та візка, який рухається в гноєсховище по рельсі підвісної дороги.

Найпростіша технологічна лінія збирання і навантаження гною транспортерами типу ТСН-3Б у візки підвісної дороги може функціо­нувати як в ручному, так і автоматичному режимах (рис. 2.4.6).

В автоматичному режимі замикають тумблер SA або натискають кнопку SB5. Отримує живлення реле часу КТ1, що вмикає магнітні пускачі КМ3 та КМ4 похилого і горизонтального транспортерів відповідно.

Коли візок наповнений гноєм, спрацьовує ваговий пристрій і через кінцевий вимикач SQ3 вимикає реле часу КТ1. З витримкою часу, необхідною для очищення від гною, зупиняються спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери.

 

Рис. 2.4.6. Принципова схема керування лінією прибирання

гною з використанням візків

 

Одночасно отримує живлення реле часу КТ2, що з більшої, ніж у КТ1, витримкою часу вмикає магнітний пускач КМ1. Візок із гноєм рухається в сховище, де автоматично розвантажується і кінцевим вимикачем SQ1 реверсується. Повернення візка фіксується кінцевим вимикачем SQ2, що вмикає реле часу КТ1, і процес повторюється.

Коли збирання гною буде закінчено, та його надходження у візок припиниться, кінцевий вимикач SQ3 залишиться в попередньому положенні. Контакти КТ1:3 у колі KV замкнуться з витримкою, що перевищує тривалість циклу роботи установки, контакт KV1 вимкне установку з мережі.

Потокова лінія прибирання гною призначена для збирання гною та видалення його з приміщення, транспортування за допомогою поршневого насоса до гноєсховища.

 

Рис 2.4.7. Технологічна схема автоматизації

потокової лінії прибирання гною:

1 – поздовжні транспортери; 2 – поперечний транспортер;

3 – поршневий насос; 4 – гноєзбірник; 5 – гноєсховище

 

До складу потокової лінії входять три поздовжніх транспортери 1 (рис. 2.4.7), що прибирають гній із зони розміщення тварин, поперечний 2, який транспортує його до гноєзбірника 4, і поршневий насос 3, який перекачує гній до гноєсховища 5. Привод механізмів здійснюється від асинхронних електродвигунів M1-М5.

Схемою автоматизації передбачено ручне та автоматичне керування двигунами. При ручному керуванні двигуни вмикають і вимикають кнопками SB1-SB10 (рис. 2.4.8). В автоматичному режимі роботою механізмів керують програмні пристрої КТ1 і КТ5 та реле часу КТ2-КТ4. У встановлений час програмне реле КТ1 замикає контакт і вмикає реле часу КТ2, КТ3, КТ4. Реле КТ4 своїми контактами вмикає пускачі КМ1 двигуна поперечного транспортера і КМ2 двигуна першого поздовжнього транспортера.

Рис. 2.4.8. Принципова електрична схема автоматизації

потокової лінії прибирання гною

 

Через проміжок часу, достатній для прибирання гною першим поздовжнім транспортером, спрацьовує реле КТ2, яке вимикає пускач КМ2 і вмикає пускач КМ3 двигуна другого поздовжнього транспор­тера. По закінченні прибирання гною другим поздовжнім транспорте­ром спрацьовує реле часу КТ3, яке подає команду на вимикання другого і вмикання третього поздовжнього транспортера. Через час від початку вмикання програмний пристрій КТ1 розмикає свій контакт і вимикає реле часу КТ2-КТ4. Пускач KM4 вимикає двигун М4 третього транспортера. Через час, достатній для звільнення від гною попереч­ного транспортера, реле часу КТ4 вимикає пускач КМ1. Двигун поршневого насоса М5 вмикається і вимикається пускачем КМ5 за командами програмного пристрою КТ5.

Захист силових кіл і кіл керування здійснюється автоматичними вимикачами, захист електродвигунів від перевантажень – тепловими реле КК1–КК5.

Ри. 2.4.9. Схема збирання гною пневмотранспортом:

1 – ресивер; 2 – компресор; 3 – регулятор тиску; 4 – електроконтактний манометр; 5 – кінцеві вимикачі; 6 – гноєзбиральний канал; 7 – датчик рівня;

8 – гноєзбірник; 9 – трубопровід; 10 – затвор; 11 – повітряна заслінка

 

Пневматичне транспортування гною призначене для транс­портування гною з тваринницьких приміщень в гноєсховище за допомогою повітря. Система видалення гною з пневматичним транс­портуванням його в сховище наведена на рисунку 2.4.9. За цією технологією гній з каналу 6 переміщається спочатку подовжнім, а потім поперечним транспортером у гноєзбірник 5, що закривається після заповнення затвором 10. З ресивера 1 через повітряний клапан 11 у гноєзбірник подається стиснене повітря, який витісняє гній через трубопровід 12 у гноєсховище.

Схема системи керування передбачає автоматичний і ручний режими роботи гноєзбиральної установки (рис. 2.4.10). В автоматич­ному режимі перемикач режимів SA1 встановлюють у положення А, схема вмикається, і одержує живлення звукова сигналізація НА. Програмне реле часу КТ1 контактами КТ1:1 вмикає реле KV1. Контакт KV1:2 знімає звуковий сигнал, а KV1:3 вмикає магнітні пускачі КМ1, КМ2 і КМ3 поперечного і двох подовжніх транспортерів збирання гною.

Рис. 2.4.10. Принципова схема прибирання гною пневмотранспортуванням

 

Після спрацьовування датчика рівня SL1 вимикається магнітний пускач КМ1, гноєзбиральні транспортери I і II зупиняються. Одночасно вмикається клапан подачі повітря Y1 і магнітний пускач КМ4 керування компресором.

Коли тиск у гноєзбірнику досягне норми, вмикається реле KV2 і реле часу КТ2. З витримкою часу 2...5 с контакт КТ2:2 вмикає привод КМ6 затвора гноєзбірника, при цьому відкриється клапан подачі повітря, а КМ6 вимкнеться кінцевим вимикачем SQ2.

Після витиснення гною тиск у системі знизиться, замкнуться контакти SP2 і ввімкнеться магнітний пускач КМ5. Відкриється затвор гноєзбірника, а вентиль подачі повітря закриється.

У крайньому положенні електропривод затвора вимикається кінцевим вимикачем SQ1. Реле KV2 запобігає повторному закриттю заслінки гноєзбірника.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які автоматичні операції здійснюються в установці по вида­ленню гною з використанням візків?

2. Для чого призначена установка прибирання гною пневмо­транспортуванням?

3. Які автоматичні операції здійснюються в установці приби­рання гною пневмотранспортуванням?

4. Для чого призначена потокова лінія прибирання гною?

5. Якими пристроями здійснюється автоматичне керування в потоковій лінії прибирання гною?

ТЕСТИ

 

1. З чого складається лінія видаленню гною з використан­ням візків?

A. З транспортера ТСН-3Б та візка.

B. З транспортера ТСН-3Б та візка, який рухається в гноєсхо­вище по рельсі підвісної дороги.

C. З транспортера ТСН-3Б та гною, який рухається в гноєсхо­вище по рельсі підвісної дороги

2. В якій установці використовуються два реле часу, три кінцевих вимикачі?

A. В установці для прибирання гною ТСН-160А з захистом скребків від примерзання.

B. В установці прибирання гною пневмотранспортуванням.

C. В установці по видаленню гною з використанням візків.


3. В якій установці використовуються два реле часу, два кінцевих вимикачі та контактних датчики рівня, реле тиску?

A. В установці по видаленню гною з використанням візків.

B. В установці для прибирання гною ТСН-160А з захистом скребків від примерзання.

C. В установці прибирання гною пневмотранспортуванням.

4. За допомогою принципової електричної схеми установки по видаленню гною з використанням візків вкажіть, для чого використовується реле часу КТ1?

A. Реле часу КТ1 з витримкою часу, необхідною для очищення від гною, зупиняють спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери.

B. Реле часу КТ1 з витримкою часу вимикають спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери

C. Реле часу КТ1 з витримкою часу вмикають спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери

5. За допомогою принципової електричної схеми установки по видаленню гною з використанням візків вкажіть для чого використовується реле часу КТ2?

A. Реле часу КТ2 з витримкою часу вимикає магнітний пускач КМ1 приводу візка.

B. Реле часу КТ2 з витримкою часу вимикає магнітний пускач КМ2 приводу візка.

C. Реле часу КТ2 з витримкою часу вмикає магнітний пускач КМ1 приводу візка.

6. За допомогою принципової електричної схеми установки по видаленню гною з використанням візків вкажіть, для чого використовується кінцевий вимикач SQ1?

A. Для автоматичного реверсу електродвигуна візка в гноєсховищі.

B. Для автоматичної зупинки електродвигуна візка при поверненні його під завантажувальний транспортер гною.

C. Коли візок наповнений гноєм, спрацьовує ваговий пристрій і через кінцевий вимикач SQ1 вимикає реле часу КТ1 та вмикає КТ2.


7. Де розміщуються кінцеві вимикачі в установці по видаленню гною з використанням візків?

A. Кінцевий вимикач SQ1 знаходиться під візком – для вми­кання приводу візка при наявності гною, SQ2 на початку руху – під завантажувальним транспортером, SQ3 – на кінці руху візків в гноєсховищі

B. Кінцевий вимикач SQ1 знаходиться на початку руху – під завантажувальним транспортером, SQ2 – на кінці руху візків в гноєсховищі, SQ3 під візком – для вмикання приводу візка при наявності гною.

C. Кінцевий вимикач SQ1 знаходиться на кінці руху візків в гноєсховищі, SQ2 на початку руху – під завантажувальним транспортером, SQ3 під візком – для вмикання приводу візка при наявності гною.

8. Як працює система прибирання гною пневмотранспорту­ванням?

A. Гній переміщається у гноєзбірник, подається вода, що витісняє гній через трубопровід у гноєсховище.

B. Гній переміщається у гноєзбірник, який закривається після заповнення, подається стиснене повітря, що витісняє гній через трубопровід у гноєсховище.

C. Гній переміщається у гноєзбірник, який закривається після заповнення, подається розріджене повітря.

9. Використовуючи принципову електричну схему потокової лінії прибирання гною, вкажіть, яким пристроєм здійснюється автоматичне вмикання лінії?

A. У встановлений час програмне реле КТ1 замикає контакт і вмикає реле часу КТ2, КТ3, КТ4.

B. У встановлений час програмне реле КТ2, КТ3, КТ4 замикає контакт і вмикає лінію.

C. У встановлений час програмне реле КТ5 замикає контакт і вимикає реле часу КТ2, КТ3, КТ4.

 


2.5. АВТОМАТИЗАЦІЯ ДОЇЛЬНИХ УСТАНОВОК ТА МАШИН ПЕРВИННОЇ ОБРОБКИ МОЛОКА

2.5.1. Автоматизація доїльних установок

 

Залежно від способу утримання корів в зимовий і літній періоди, а також від прийнятої системи організації машинного доїння застосовують різні доїльні установки, які можна розділити на три основних типи: стаціонарні для доїння в стійлах (доїльні апарати переміщають від корови до корови); стаціонарні для доїння на площадках (корови переміщаються до доїльних апаратів); універсальні пересувні для доїння на пасовищах (корови переміщаються до доїльних апаратів).

Як об’єкт автоматизації доїльні установки – це складні технологічні системи, на яких реалізується цілий ряд взаємопов’язаних технологічних процесів і окремих операцій. Це підготовка вимені до доїння, стимуляція молоковіддачі, доїння, збір молока з попереднім очищенням та обліком, миття доїльної апаратури та ін.

Головним і найбільш складним та відповідальним є процес доїння. Його складність пов’язана з біологічною основою. Враховуючи фізіологічні особливості тварин було досліджено, що в процесі доїння корови молоковіддача проходить нерівномірно. Спочатку молоко­віддача зростає, а через 40…45 с досягає максимального значення. Потім протягом 3…4 хв проходить інтенсивна віддача, а подальша молоковіддача різко знижується.

Із машинних способів доїння в нинішній час використовуют, в основному, спосіб відсмоктування молока за допомогою вакууму (можливий спосіб механічного вижимання).

Будова та принцип дії доїльних апаратів інших типів мають незначні відмінності. Для механізації та автоматизації процесів доїння при утриманні корів на прив’язі використовують доїльні установки з доїнням у відра ДАС-2Б і АД-100Б, а також молокопровідні доїльні агрегати АДМ-8. Для обслуговування тварин при безприв’язному їх утриманні й доїнні в доїльних залах – доїльні установки “Тандем-автомат” УДА-8А, “Ялинка-автомат” УДА-16А та “Карусель” УДА-100. Доїння в літніх таборах та на пасовищах здійснюється доїльними установками УДС-3Б і ін.

Установка “Тандем-автомат” УДА-8А призначена для машин­ного доїння корів у доїльних станках (на 8 місць) з індивідуальним впуском тварин, транспортування молока в молочне відділення, його фільтрації та охолодження.

Установка “Ялинка-автомат” УДА-16А призначена для машинного доїння корів у групових доїльних станках і первинної обробки молока. Складається вона з двох секцій, кожна на вісім корів.

Установка “Карусель” УДА-100 призначена для машинного доїння корів на конвеєрі в індивідуальних станках, первинної обробки молока. Вона може обслуговувати до 800 голів. Пропускна здатність – 104 голови за год.

Установка УДС-3Б – це доїльний майданчик зі станками паралельно-прохідного типу, яка забезпечує доїння корів, збір молока та його охолодження, а також підкормку тварин.

Доїльні апарати установок машинного доїння корів уніфіковані. Як і в апараті АДУ управління змінним вакуумом в них здійснюється пульсатором (регулятор прямої дії). Підтримання параметрів вакууму вакуумнасосу виконується також регуляторами вакууму прямої дії. Отже, при доїнні у відра принципи керування доїльною установкою зводяться до забезпечення прямого пуску асинхронного двигуна вакуумнасосу та його захисту.

При доїнні в молокопровід та в індивідуальних і групових доїльних станках крім процесу доїння передбачають збір молока з попереднім очищенням та обліком, миття доїльної апаратури, годівлю тварин та інші технологічні операції. Це вимагає впровадження принципів програмного керування послідовністю та тривалістю здійснення операції, проведення індивідуального та групового обліку молока, контролю проходження процесів. Для прикладу детально розглянемо роботу доїльного автомату МД-Ф-1 та доїльного агрегату АДМ8А-1.

Доїльний маніпулятор МД-Ф-1 (рис. 2.5.1) призначений для підтримки доїльного апарата в неробочому положенні, полегшення надівання доїльних стаканів на вим’я корови і пристосування підвісної частини апарата до різних розмірів та форм вимені корів, автоматич­ного контролю інтенсивності виведення молока з вимені, автоматич­ного виконання машинного додоювання, відключення апарата від джерела вакууму, зняття стаканів з дійок і виведення апарата з-під корови. Виконавчий механізм маніпулятора підтримує підвісну частину доїльної апаратури при надіванні доїльних стаканів на вим’я корови, а також автоматично виконує операції за командами апарата керування. Автомат керування контролює інтенсивність молоковіддачі і подає сигнали на пневмоциліндри виконавчого механізму маніпулятора.

 

 

Рис. 2.5.1. Принципова конструктивна схема маніпулятора МД-Ф-1:

1 – циліндр додоювання; 2 – циліндр виведення доїльного апарата з-під корови; 3 – кран: 4 – пневмодатчик; 5 – головка; 6 – скоба; 7 – клапан;

8 – поплавок: 9 – калібрований отвір; 10 – затискач; 11 –- пульсатор;

12 – доїльний апарат; а і б штуцери підведення вакууму до циліндрів;

І – повітропровід чистого повітря; II – силовий вакуумпровід;

III – молокопровід; IV – технологічний вакуумпровід

 

Основним функціональним вузлом автомата керування є пневмодатчик 4. Працює пневмодатчик так: вихідне положення, коли головка 5 знаходиться на скобі 6 і молоко надходить до його камери, а виливається через калібрований отвір 9. Із збільшенням інтенсивності молоковіддачі поплавок 8 спливає і звільнює скобу 6, яка під дією власної маси перекидається і починається автоматичний контроль процесу доїння. Основна маса молока витікає через обвідний канал у молокопровід. При зменшенні інтенсивності молоковіддачі до 400 г/хв молоко виводиться лише через калібрований отвір 9, поплавок 8, з’єднана з ним головка опускається вниз, отвір каналу штуцера і головки з’єднується з постійним вакуумом циліндра додоювання, який через важіль маніпулятора відтягує доїльні стакани вниз, що забезпечує механічне додоювання. При інтенсивності молоковіддачі менше 200 г/хв, поплавок опускається ще нижче, клапан 7 відключає доїльні стакани від молокопроводу, у піддійкові камери через отвори в колекторі надходить атмосферний тиск, канал штуцера 6 головки підключає до циліндрів зняття і піднімання маніпулятора вакуумметричний тиск. Доїльні стакани знімаються і виводяться з-під корови. Кран 3 призначений для примусового включення підйому й підтримання доїльних стаканів при надіванні їх на вим’я. Встановлю­ється маніпулятор на вертикальному стояку станка або на додатково змонтованій опорі.

Доїльний агрегат АДМ-8А-1 призначений для машинного доїння корів в стійлах, транспортування видоєного молока в молочне відділення, групового обліку видоєного молока від 50 корів, фільтрації, охолодження і збору його в резервуар для зберігання. Для охолодження і зберігання молока рекомендується використовувати в комплекті з агрегатом: резервуари-охолоджувачі; холодильну установ­ку. Для отримання гарячої води рекомендується використовувати електроводонагрівачі ємністю 400 л.

Загальний вигляд розміщення доїльного агрегату показано на рис 2.5.2. Доїльний агрегат складається з скляного молокопроводу і вакуумпроводу, встановлених над стійлами корівника. Доїльні апарати з’єднуються з молокопроводом та вакуумпроводом за допо­могою молочно-вакуумних кранів. В приміщенні молочної змонтована сис­тема первинної обробки молока та система промивки агрегату.

 

Рис. 2.5.2. Розміщення обладнання доїльного агрегату АДМ-8:

1– вакуумпровод; 2 – перемикач; 3 – молокопровод; 4 – пристрій підйому; 5 – пробка колекторної труби; 6 – молочний кран; 7 – пристрій промивки;

8 – пристрій УЗМ-1; 9 – доїльна апаратура; 10 – апарат промивки;

11 –молокоприймач; 12 – молочний насос;13 – молочний фільтр;

14 – дозатор; 15 – охолоджувач; 16 – шафа запасних частин;

17 – вакуумна установка; 18 – електроводонагрівач

 

Робота доїльного агрегату складається з наступних етапів: підготовка доїльного агрегату до доїння; підготовка вимені корів до доїння і установка доїльних апаратів; доїння; замір молока, надоєного від кожної корови (при контрольному доїнні); транспортування молока в молочне відділення; замір видоєного молока від групи корів; фільтрація молока; охолодження молока; подача молока до резервуара для зберігання; промивка і дизінфікування доїльного агрегату.

Підготовка доїльного агрегату до доїння включає переддоїльне полоскання та переддоїльну сушку агрегату. Під час переддоїльного полоскання відбувається пуск холодної води в бак, регулювання рівня рідини, полоскання доїльних апаратів та молокопроводів. Вода при цьому проходить по шляху через нижній відсмоктувальний патрубок на доїльні апарати через молокопровід і за допомогою молочного насоса і крана циркуляційної промивки в каналізацію. Переддоїльна сушка агрегату здійснюється через перемикач шляхом введення в молокопровід губки, яка забезпечує видалення залишків води. Операції полоскання і сушки здійснюються під дією вакууму.

Підготовка вимені корів до доїння і установка доїльних апаратів здійснюється оператором в такій послідовності: доїльні апарати під’єд­нують до молочно-вакуумних кранів; перевіряють роботу доїльних апаратів; проводять підготовку вимені; установлюють доїльний апарат на вим’я корови.

Доїннякорів здійснюється у відповідному режимі роботи доїльного агрегату. Доїння побудоване на принципі відсмоктування молока доїльним апаратом з цистерни соска корови під дією вакууму, створеного в системі трубопроводів вакуумними насосами. Молоко з доїльного апарата направляється в пристрій зоотехнічного обліку (при контрольному доїнні) чи безпосередньо в молокопровід. По молокопроводу воно транспортується в молочне відділення. Необхідне розрідження в системі забезпечується одним вакуумним насосом і вакуумним регулятором.

Принципова електрична схема керування доїльним агрегатом АДМ-8А-1 (рис. 2.5.3) забезпечує управління: переддоїльною підготовкою агрегату до роботи (полоскання, сушка); доїнням та подальшою подачею молока у резервуари для зберігання; післядоїль­ною промивкою агрегату (полоскання, циркуляція, полоскання, сушка). Подача напруги на принципову електричну схему управління агрегатом здійснюється автоматичним вимикачем QF. Управління вакуумним насосом М2 в процесі роботи здійснюється кнопками S2.1 та S2.2, молочним насосом М1 – блоком SMM 301/0, автомат промивки – блоком SRM 421. Підготовка до роботи блоків SMM 301/0 та SRM 421 виконується відповідно вимикачами SA1та SA2.

 

 

Рис. 2.5.3. Принципова електрична схема доїльного агрегату АДМ – 8А-1

 

Робота блока управління автоматом промивки виконується в два етапи: промивка перед доїнням; промивка після доїння, які в свою чергу також поділяються на етапи згідно з програмою командного пристрою автомата промивки (рис. 2.5.4).

 

Рис. 2.5.4. Програми командного пристрою доїльного агрегату АДМ – 8А-1

 

Запуск автомата промивки здійснюється натисканням кнопки S9. При цьому через контакти 24 і 23 пускача К1 запускається двигун М привода командних дисків. Пускач блокується через контакти 34 і 33 та контакти 1 і 4 кінцевого вимикача S2. Після повороту валика програмних дисків до поділки 23 перший диск (зі сторони двигуна) перемикає кінцевий вимикач S1. При цьому двигун живиться додатково через контакти 1 і 2 кінцевого вимикача S1. При поділці 25 другого диска кінцевим вимикачем S2 обезживлюється пускач К1. Двигун продовжує працювати до поділки 32 першого диску, де відбувається його вимкнення кінцевим вимикачем S1. Програма зупиняється до наступного пуску кнопкою S9 при післядоїльному митті. Кінцеві вимикачі S3, S5, S7 призначені для управління електро­пневматичними вентилями Y1, Y2, Y3, які видають пневмо­сигнал на виконавчі органи відповідно циркуляції води, подачі холодної та гарячої води. Кінцевий вимикач S6 служить для дистанційного управління молочним насосом в кінці промивки, а S4 забезпечує роботу кола живлення пускача вакуумного насоса КМ2. S8 залиша­ється не задіяним, тобто резервним.

Молоко при доїнні (мийний розчин при промивці) з молоко­проводу поступає в молокозбірник і накопичуюється в ньому. По мірі заповнення молокозбірника поплавок з магнітом підіймається і діє на контакти Max (рис. 2.5.3) і подається сигнал на управління та вмикає магнітний пускач КМ1 електродвигуна молоч­ного насоса М1. При зниженні рівня молока в молокозбірнику до Min поплавковий датчик здійснює відключення електромагнітного пускача КМ1 електродвигуна молочного насоса.

Датчик включення молочного насоса працює таким чином, щоб певна порція молока завжди знаходилася в молокозбірнику, забез­печуючи при цьому неможливість потрапляння повітря в молочний насос. Ручне керування молочним насосом здійснюється натисканням кнопки S1 блока SMM 301/0. Молочний насос в даному випадку працює, поки кнопка S1 знаходиться в замкненому стані. Живлення плати управління здійснюється від блока живлення, виконаного на трансформаторі Т1.

Питання для самоконтролю

1. Технологічні основи доїння корів.

2. Принцип дії дво- і тритактних доїльних апаратів.

3. Залежно від чого застосовують різні способи доїння корів?

4. Які операції на доїльних установках підлягають автомати­зації?

5. Які автоматизовані операції виконує маніпулятор автомата МД-Ф-1?

6. Призначення доїльного агрегату АДМ-8А-1 та принципи його автоматизації?

ТЕСТИ

 

1. При роботі двотактного доїльного апарата в такт стискан­ня відбувається?

A. Відсмоктування молока з вимені корови.

B. Стимуляція молоковіддачі.

C. Відпочинок корови.

2. При прив’язному утриманні корів в стійлах використо­вують:

A. Доїльні установки з доїнням у відра та молокопроводи.

B. Універсальні пересувні доїльні установки.

C. Доїльні агрегати з доїнням у молокопроводи.

3. Об’єм автоматизації автомата МД-Ф-1в процесі доїння.

A. Автоматичний контроль інтенсивності виведення молока з вимені, автоматичне виконання машинного додоювання, відключення апарата від джерела вакууму, зняття стаканів з дійок і виведення апарата з-під корови.

B. Автоматичне вимикання електроклапана подачі вакууму по закінченні молоковіддачі коровою за допомогою датчика – уловлювача молока.

C. Автоматичне вмикання електроклапана подачі вакууму при інтенсивній молоковіддачі.

4. Призначення доїльного агрегату АДМ-8А1.

A. Для машинного доїння корів в доїльних залах, групового обліку видоєного молока, фільтрації, охолодження і збору його в резервуар для зберігання.

B. Для машинного доїння корів в стійлах, транспортування видо­єного молока в молочне відділення, групового обліку видоєного молока, фільтрації, охолодження і збору його в резервуар для зберігання.

C. Для машинного доїння корів в літніх таборах та майданчи­ках, групового обліку видоєного молока, фільтрації, охолодження і збору його в резервуар для зберігання.


5. Використовуючи принципову електричну схему доїльного агрегату АДМ-8А1, вкажіть принцип дії датчика рівня молока у молокозбірнику.

A. В молокозбірнику використовується поплавково-клапанний датчик рівня.

B. В молокозбірнику використовується поплавково-герконний датчик рівня.

C. В молокозбірнику використовується електродний датчик рівня.

6. Використовуючи принципову електричну схему доїльного агрегату АДМ-8А1, вкажіть призначення блоку SMM 301/0.

A. Для керування молочним насосом при транспортуванні молока в резервуар для його зберігання.

B. Для керування етапами роботи доїльного агрегату: переддоїльна підготовка молокопроводу, доїння; післядоїльна обробка молокопроводу.

C. Для керування вакуумнасосом на всіх етапах роботи доїль­ного агрегату.

7. Використовуючи принципову електричну схему доїльного агрегату АДМ-8А1, вкажіть, чим забезпечується керування етапа­ми роботи доїльного агрегату.

A. Програмним пристроєм автомата промивки.

B. Перемикачами SA1, SA2.

C. Датчиками рівня молока в молокозбірнику.

2.5.2. Автоматизація первинної обробки молока

 

Молоко, особливо свіжонадоєне (при температурі 35...36°С), є сприятливим середовищем для розвитку будь-яких шкідливих і корисних мікроорганізмів. Бактеріальне забруднення молока залежить від умов утримання тварин, способу доїння, чистоти приміщень, апаратури тощо. Кількість мікроорганізмів у молоці збільшується навіть при нетривалому його зберіганні. Щоб запобігти збільшенню кількості мікроорганізмів, особливо молочнокислих, слід швидко видалити молоко з корівника, очистити і охолодити його (до температури 4...6 °С) і зберігати при низькій температурі, а також впровадити додержання санітарно-гігієнічних правил утримання доїльних апаратів і доїння – в окремих випадках – теплову обробку (пастеризацію).

Первинна обробка молока, яку проводять для поліпшення санітарно-гігієнічних властивостей молока, підвищення його стійкості при транспортуванні і зберіганні, полягає в очищенні молока від сторонніх домішок (фільтрування), охолодженні і пастеризації.

Для очищення молока використовують фільтри та відцентрові молокоочисники. Пастеризація молока може бути тривалою, що проходить в спеціальних ваннах, та швидкісною, що проходить в проточних пластинчастих апаратах. Для охолодження молока в молочних відділеннях тваринницьких ферм використовують водо­охолоджувальні установки АВ-30, УВ-10, ТХУ-14, які працюють з резервуарами-охолодниками молока та проточними пластинчастими охолоджувачами.

Автоматизована пастеризаційна установка ОПФ-1 призна­че­на для відцентрової очистки (видалення механічних і частково бактеріальних домішок), пастиризації (нагрів молока з метою стерилізації), витримки молока і його охолодження.

В автоматизованій пластинчатій пастеризаційно-охолоджу­вальній установці (рис. 2.5.5) робочий процес проходить наступним чином. З молокозбірника молоко надходить в урівнювальний бак 1. Насосом 2 молоко подається в секцїю І пластинчатого апарата (секцію рекуперації), де воно нагрівається за рахунок теплообміну з горячим молоком, що йде від секції пастеризації через витримувач 5. Нагріте до 37…40°С молоко направляється в молокоочисник 4, а звідти подається в ІІ секцію рекуперації, де проходить його донагрів пастеризованим молоком. З другої секції молоко переходить в секцію ІІІ пастеризації, де за рахунок теплообміну з гарячою водою нагрівається до температури 76 чи 90°С (в установці ОПФ-1-300).

Після секції пастеризації молоко проходить через витримувач в І і ІІ секції рекуперації, де віддає частину тепла холодному молоку і його температура знижується до 20...25°С. Далі це молоко послідовно проходить секції охолодження IV та V, де його температура знижу­ється до 5…8°С залежно від початкової температури охолоджуючої води.

Рис. 2.5.5. Технологічна схема пастеризатора ОПФ-1:

1 – урівнювальний бак; 2 – молочний насос; 3 – пластинчатий апарат;

4 – молокоочисник; 5 – витримувач; 6 – водяний насос; 7 – бойлер;

8 – інжектор; 9 – електрогідравлічний клапан; 10 – перепускний

клапан; І – перша секція рекуперації; ІІ – друга секція рекуперації;

ІІІ – секція пастеризації; ІV, V – cекції охолодження

 

Холодне молоко направляється в танки для зберігання. Витримувач в установці служить для посилення пастеризаційного ефекту. Гаряча вода готується в бойлері 7. Вона нагрівається паром, що надходить в систему циркуляції гарячої води через інжектор 8 паропроводу котельної установки. При зниженні температури молока, що виходить із секції пастеризації, перепускним клапаном молоко направляється в вирівнювальний бак на повторну пастеризацію. Регулювання подачі пару здійснюється автоматично електрогідравліч­ним клапаном залежно від температури пастеризованого молока.

Згідно з принциповою електричною схемою (рис. 2.5.6) підго­товка установки до роботи здійснюється за допомогою ввідного вимикача QS. При цьому загорається сигнальна лампа HL1, яка сигналізує про подачу напруги на пульт керування. Вимикачем SA1 готується до роботи логометрична установка Р, яка призначена для контролю температури охолодженого молока. Перемикачами SA2, SA3 задається ручний чи автоматичний режим керування пастеризацією молока, а перемикачем SA4 в ручному режимі здійснюється керування кількістю пари, що подається для забезпечення необхідної температури пастеризації.

Рис. 2.5.6. Принципова електрична схема установки ОПФ-1

 

В автоматичному режимі керування за допомогою кнопкових постів SB1-SB6 вмикаються електродвигуни молочного насоса, насоса гарячої води та молокоочисника. Кнопкою SB7 вмикаються кола сигналізації режимів пастеризації. В початковий момент, коли темпе­ра­тура молока на виході з секції пастеризації менше 76 (90)°С термо­регулятор А1 типу МСР-1-01 своїм замикаючим контактом подає напругу на котушку проміжного реле KL2 і електромагніт Y1 перепускного клапана.

Молоко з секції пастеризації направляється на урівнювальний бак на повторну пастеризацію. При цьому в колах сигналізації блоку­ється котушка проміжного реле KL1 і сигнальна лампа НL5 сигналізує про подачу молока на допастеризацію. Після первинного циклу пастери­зації, якщо температура молока відповідатиме нормі, А1 вим­кне реле KL2 та Y1,молоко з секції пастеризації через витри­мувач буде направлене в секції ІІ, І і далі через секції охолодження ІV, V в молочний танк.







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 983. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.054 сек.) русская версия | украинская версия