Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Грошовий ринок




План вивчення теми

1. Суть ринку фінансових послуг та його ознаки.

2.Функції ринку фінансових послуг.

3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види.

 

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сутності ринку фінансових послуг, вмінь застосування норм чинного законодавства з питань діяльності учасників ринку фінансових послуг; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел, здатність застосовувати знання з питань технологій функціонування ринку фінансових послуг та його учасників на практиці, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Суть ринку фінансових послуг та його ознаки

Тема знайомить студента з предметом дисципліни - ринком фінансових послуг, котрий являє собою специфічну сферу економічних відносин, що забезпечує акумулювання та перерозподіл вільного капіталу в економіці країни за допомогою надання та споживання фінансових послуг. Згідно з українськимзаконодавством до ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських, страхових, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

У процесі опанування матеріалу слід зрозуміти таке:

- фінансові фонди, що обертаються на ринку, досить різноманітні за своїм змістом, призначенням і використанням. Звідси - відокремлені сфери фінансового ринку: грошовий ринок та ринок капіталів, ринок цінних паперів та ринок банківських позик;.

- джерелом фінансових фондів є заощадження, тобто грошові кошти, які постійно вивільняються у процесах виробництва та обігу;

- заощадження акумулюються численними фінансовими інститутами з метою перетворення їх на позиковий капітал для наступного інвестування у фінансові активи або надання послуг;

- фінансові фонди обертаються на фінансовому ринку за допомогою фінансових інструментів;

- із сутності та функцій кожної зі сфер фінансового ринку випливає специфічність фінансових інструментів, які на них використовуються.

При вивченні питань теми студенти повинні усвідомлювати, що об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

Розвинута ринкова економіка передбачає функціонування багатьох ринків. Одним з таких ринків є ринок фінансових послуг.

Завдання ринку фінансових послуг полягає в акумуляції та перерозподілі капіталу, наявного в суспільстві, для інвестування його в економіку країни та забезпеченні найбільш повного задоволення потреб споживачів у фінансових послугах за їх обсягом, структурою та якістю.

Функціонування ринку фінансових послуг забезпечує кругообіг фінансових ресурсів у суспільстві.

Головними суб'єктамитакого кругообігу є власники та позичальники вільного капіталу. У процесі господарювання в одних суб'єктів ринку виникає потреба в коштах для розширення господарської діяльності або задоволення споживчих потреб, одночасно в інших - накопичуються заощадження, що можуть бути використані для інвестицій. Зазначені суб'єкти реалізують свої наміри на ринку шляхом проведення фінансових операцій за посередництва фінансових установ.

Функціонування ринку фінансових послуг забезпечується діяльністю фінансового сектора економіки. Фінансові установи забезпечують реалізацію широкого переліку фінансових операцій в інтересах своїх клієнтів.

Учасниками ринку фінансових послуг є оференти та споживачі фінансових послуг.

Оферентами фінансових послуг є фінансові установи та суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність з реалізації фінансових послуг. Фінансовими установами в Україні є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові та факторингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг

Споживачами фінансових послуг є юридичні та фізичні особи, державні органи, що звертаються до посередництва фінансових установ з метою реалізації своїх намірів на ринку Такими намірами можуть бути здійснення ефективних вкладень капіталу та підвищення їх доходності, залучення вільних фінансових ресурсів, проведення операцій купівлі - продажу фінансових активів, страхування та мінімізація фінансових ризиків тощо. Споживачами фінансових послуг можуть бути самі фінансові установи, що одержують фінансові послуги від інших професійних учасників ринку.

Об'єктом ринку фінансових послуг є різноманітні фінансові операції, що реалізуються професійними учасниками ринку в інтересах клієнтів. Такі операції відповідно до законодавства України є фінансовими послугами.

Ринок фінансових послуг характеризується певними специфічними рисами (ознаками), що відрізняють його від інших ринків, і обумовлюються складом його учасників, особливостями його об'єкта та інфраструктури.

2. Функції ринку фінансових послуг

Суть ринку фінансових послуг розкривається в його функціях.

Основними функціями ринку фінансових послуг є такі:

- Акумуляція вільного капіталу у суспільстві та його перерозподіл з метою інвестування в економіку країни. Завдяки наданню фінансових послуг з акумуляції та розміщення капіталу тимчасово вільні грошові ресурси перетворюються в позиковий капітал, який забезпечує свій приріст, розширене відтворення економіки та задоволення споживчих потреб населення.

- Фінансове забезпечення діяльності держави та суб'єктів господарювання. Діяльність фінансових посередників, що пов'язана і організацією випуску та розміщенням фінансових активів, сприяє залученню капіталу для реалізації державних програм та фінансування діяльності суб'єктів господарювання. Функціонування ринку фінансових послуг забезпечує потребу суб'єктів економічної діяльності у додаткових фінансових ресурсах, що надаються фінансовими установами на принципах платності, строковості. повернення та цільового характеру використання.

- Розміщення заощаджень, наявних у суспільстві, у доходних активах. Формування прибутку заощаджувачів та інвесторів на вкладений капітал та захист заощаджень від інфляційного знецінення забезпечується посередниками шляхом надання депозитних, страхових, довірчих послуг, послуг зі спільного інвестування та недержавного пенсійного забезпечення.

- Реалізація інвестиційних намірів учасників ринку. Завдяки реалізації фінансовими установами торговельних, комісійних, довірчих, консультаційних послуг, послуг з обміну валют учасники ринку реалізують свої інвестиційні наміри на фінансовому ринку щодо забезпечення надійності, прибутковості та ліквідності вкладень.

- Мінімізація фінансових ризиків суб'єктів ринку. Страхові, гарантійні, довірчі, консультаційні та інші фінансові послуги забезпечують обмеження фінансових ризиків при здійсненні господарської діяльності та проведенні інвестиційних операцій з фінансовими активами.

Реалізація вартості та споживчої вартості фінансових активів - завдяки функціонуванню інфраструктури ринку фінансових послуг забезпечується обіг фінансових активів на біржах та в позабіржових торгівельно-інформаційних системах і визначення їхньої ринкової ціни (вартості) та здатності забезпечувати приріст капіталу(споживчої вартості)

3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види

Фінансові послуги – це сукупність різноманітних інструментів мобілізації й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічної діяльності та потреб населення, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування.

Згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважають такі послуги:

· випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

· довірче управління фінансовими активами;

· діяльність з обміну валют;

· залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

· фінансовий лізинг;

· надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

· надання гарантій та поручительств;

· переказ грошей;

· послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

· торгівля цінними паперами;

· факторинг та інші операції.

Суть фінансової послуги проявляється у виконанні фінансовою установою конкретних дій з фінансовими активами в інтересах клієнта та переважно за його рахунок.

Фінансові послуги можуть бути поділені на окремі види за певними ознаками класифікації.

Залежно від суб'єктів ринку – одержувачів фінансових послуг розрізняють послуги, що надаються юридичним, фізичним особам та державним органам.

За економічним змістом фінансові послуги поділяються на такі групи:

· кредитні послуги;

· депозитні послуги;

· торговельні та конверсійні послуги;

· розрахункові послуги;

· комісійні послуги;

· агентські послуги;

· страхові послуги;

· гарантійні послуги;

· довірчі послуги;

· послуги з недержавного пенсійного забезпечення.

За ознакою стягнення фінансовими установами плати за проведення фінансових операцій розрізняють платні і безоплатні фінансові послуги.

Залежно від ступеня поширення фінансових послуг на ринку виділяють: традиційні види фінансових послуг, новітні види фінансових послуг.

Питання для самоконтролю

1. Сутність понять «фінансова послуга» і «ринок фінансових послуг».

2. Призначення і завдання ринку фінансових послуг.

3. Функції ринку фінансових послуг.

4. Види фінансових послуг.

5. Фінансові активи та фінансові інструменти, їх класифікація.

6. Суб’єкти ринку фінансових послуг.

Завдання до самостійної роботи

1. Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1. Поняття ринку фінансових послуг та його завдання.

2. Ознаки ринку фінансових послуг.

3. Функції ринку фінансових послуг в економіці країни.

4. Суть фінансової послуги та її види.

5. Ознаки фінансової послуги.

6. Класифікація фінансових послуг

7. Порівняння термінів «фінансова послуга» і «фінансова операція».

8. Принципи функціонування розвинутого ринку фінансових послуг.

9. Основні проблеми функціонування ринку фінансових послуг в Україні.

10. Чинники, що впливають на розвиток ринку фінансових послуг.

2. Тестові завдання

2.1. Серед нижченаведених оберіть найбільш повне визначення ринку фінансових послуг:

а) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші та їх взаємне врівноваження;

б) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, пов'язаних з наданням фінансових послуг з метою фінансового забезпечення процесу виробництва, здійснення інвестування та страхування;

в) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем фінансових активів;

г) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, що забезпечує рух позикового капіталу під дією попиту і пропозицій на нього на умовах платності і повернення.

2.2. Головне завдання ринку фінансових послуг полягає в:

а) обслуговуванні процесів випуску та обігу цінних паперів;

б) прискоренні емісії фінансових активів;

в) забезпеченні "переливання" вільного капіталу від заощаджувачів до позичальників з метою створення фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності;

д) визначенні ціни інвестиційного капіталу.

2.3. Ринок фінансових послуг виник з появою:

а) грошей;

б) товарних відносин;

в) фінансів;

г) ринкового господарства.

 

2.4. За принципами організації в складі ринку фінансових послуг виділяють:

а) ринок цінних паперів;

б) валютний ринок;

в) ринок позикового капіталу;

г) стихійний ринок.

2.5. Об'єктами ринку фінансових послуг є:

а) нерухомість;

б) фінансові активи;

в) фінансові послуги;

г) цінні папери.

 

 

Термінологічний словник ключових понять

Ринок фінансових послуг, фінансові послуги, фінансові операції, фінансові активи, оференти фінансових послуг, ознаки ринку фінансових послуг, принципи ринку фінансових послуг, проблеми функціонування ринку фінансових послуг.

Рекомендована література

Основна література

[ 2,13,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 5,10,16,18,21,22]

 

Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг

План вивчення теми

1.Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції.

2.Умови створення та діяльності фінансових установ.

 

Навчальні цілі

 

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо діяльності суб’єктів ринку фінансових послуг, здатність охарактеризувати учасників ринку фінансових та їх функції; здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів, здатність застосовувати знання з питань технологій функціонування ринку фінансових послуг та його учасників на практиці, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, здатність працювати автономно; здатність до ініціативи і підприємництва.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1.Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції

При вивченні першого питання студенти повинні чітко усвідомлювати принципи класифікації учасників ринку фінансових послуг.

Треба звернути увагу на те, що професійна діяльність на фінансовому ринку є підприємницькою діяльністю, спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансових інструментів, а також на організаційне, інформаційне, технічне, консультаційне та інше обслуговування купівлі-продажу фінансових ресурсів. Фінансовими посередниками в Україні можуть бути лише юридичні особи.

Суб’єкти (учасники) ринку фінансових послуг – фінансові установи та суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні або фізичні особи), які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Суб’єктами ринку фінансових послуг можуть бути:

- практично кожний індивідуум - фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності;

- групи громадян (партнерів);

- трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Пріоритетними чинниками при виборі фінансової установи, яка здатна задовольнити потреби споживачів шляхом надання їм фінансових послуг, є надійність посередника; позитивний досвід його діяльності на ринку, підтверджений відповідними офіційними даними; прийнятний рівень оцінки вартості фінансових послуг; належний набір і достатня прибутковість фінансових продуктів; індивідуальний підхід до клієнта; можливість отримання супутніх фінансових послуг тощо.

Класифікація учасників ринку може бути здійснена за такими ознаками:

1) Залежно від ролі на ринку фінансових послуг виділяють оферентів і споживачів.

2) За формою в складі учасників ринку фінансових послуг представлені:

· домашні господарства;

· суб'єкти господарювання (підприємства всіх форм власності, господарські товариства та фізичні особи-підприємці);

· держава в особі загальнодержавних та місцевих органів влади та управління.

3) За функціями учасників ринку можна поділити на емітентів:

· індивідуальних інвесторів;

· інституційних інвесторів;

· фінансових посередників;

· інститути інфраструктури ринку.

4) Залежно від видів та особливостей надання фінансових послуг у складі оферентів таких послуг виділяють кредиторів, страховиків, управителів майном та цінними паперами, гарантів, торговців фінансовими активами, зберігачів цінних паперів тощо.

За цією ж ознакою в складі споживачів фінансових послуг можна виділити позичальників, вкладників капіталу, страхувальників, довірителів майна та цінних паперів, покупців та продавців фінансових активів.

5)Залежно від виду фінансової установи в складі оферентів фінансових послуг виділяють банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, лізингові, факторингові компанії, брокерські контори. торговців цінними паперами, компанії з управління активами, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, страхові та фінансові компанії тощо.

6) Залежно від приналежності до певної країни учасників ринку поділяють на внутрішніх і зовнішніх.

Внутрішніми учасниками є фізичні особи – резиденти, юридичні особи, що зареєстровані відповідно до національного законодавства, а також загальнодержавні та місцеві органи влади та управління.

Зовнішніми учасниками на ринку фінансових послуг є фізичні особи -іноземці, юридичні особи, що зареєстровані відповідно до законодавства іншої держави, а також іноземні держави. Зовнішніми учасниками ринку фінансових послуг України можуть бути як оференти (окремі види), так і споживачі фінансових послуг з врахуванням обмежень, визна­чених національним законодавством.

2. Умови створення та діяльності фінансових установ

Основними оферентами фінансових послуг є фінансові установи.

Фінансовими установами вважаються юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька видів фінансових послуг та внесені до реєстру фінансових установ, що ведеться уповноваженим державним органом. Реалізація фінансових послуг для фінансових установ є виключним видом діяльності.

Фінансові установи в Україні функціонують як у формі банків, так і у формі небанківських фінансових установ.

Залежно від видів фінансових послуг, що надаються фінансовими установами, вони можуть діяти як універсальні та спеціалізовані.

Юридична особа набуває статусу фінансової установи після державної реєстрації і внесення інформації про неї до відповідного реєстру фінансових установ. Ведення Державного реєстру банків забезпечує Національний банк України. Державного реєстру небанківських фінансових установ (за винятком професійних учасників фондового ринку) – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного реєстру професійних учасників фондового ринку – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Фінансові установи створюються у відповідних організаційно-правових формах, що регламентуються законодавством Зокрема, банки вУкраїні можуть створюватись у формі акціонерних товариств та приватних банків, довірчі товариства - у формі товариств з додатковою відповідальністю, корпоративні інвестиційні фонди - у формі відкритих акціонерних товариств, ломбарди можуть діяти як державні підприємства або повні господарські товариства.

Основними цілями створення об'єднань фінансових установ є:

· концентрація капіталу;

· підвищення ліквідності та платоспроможності;

· розподіл кредитного та інших видів фінансового ризику між учасниками об'єднання;

· координація діяльності та централізація функцій фінансових установ;

· нагляд за діяльністю учасників об єднання.

Об'єднання фінансових установ може набути статусу саморегулівної організації учасників ринку у випадку його реєстрації уповноваженим державним органом.

Найбільш поширеними в Україні об'єднаннями фінансових установ є банківські корпорації, банківські та фінансові холдингові групи, об'єднані кредитні спілки. Учасниками банківської корпорації та банківської холдингової групи можуть бути виключно банки. До складу фінансової холдингової групи можуть входити фінансові установи різної спеціалізації, серед яких щонайменше має бути один банк. Об'єднані кредитні спілки формуються за рахунок об'єднання діяльності та кредитних ресурсів декількох кредитних спілок (не менше десяти) з метою забезпечення взаємного кредитування та підвищення їх фінансової стабільності

Поряд зі створенням професійних об єднань фінансові установи можуть створювати неприбуткові асоціації Такі асоціації не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а мають на меті захист та представлення інтересів своїх членів, розвиток міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну, розробку рекомендацій щодо фінансової діяльності тощо. У формі неприбуткових асоціацій діють Асоціація українських банків. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Національна асоціація недержавних пенсійних фондів України і адміністраторів недержавних пенсійних фондів. Національна асоціація кредитних спілок України тощо.

Питання для самоконтролю

1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх види.

2. Ознаки класифікації суб'єктів ринку фінансових послуг.

3. Види оферентів фінансових послуг.

4. Поняття фінансової установи та її види.

5. Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

6. Характеристика намірів діяльності оферентів фінансових послуг.

7.Характеристика намірів споживачів фінансових послуг.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1) Роль та функції держави як учасника ринку фінансових послуг.

2) Інвестиційний капітал: характеристика і джерела.

3) Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.

4) Механізм утворення та розміщення заощаджень в економіці ринкового типу.

5) Формування ринкової ціни грошового капіталу.

6) Проблеми здійснення фінансових інвестицій в Україні.

7) Діяльність фінансових посередників щодо залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів.

8) Принципи створення та функціонування фінансових установ.

9) Діяльність фінансових установ щодо запобіганню легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

10) Законодавче забезпечення діяльності з моніторингу

2.Тестові завдання

2.1. Оберіть найбільш повне визначення терміну «оференти фінансових послуг»:

а) фінансові установи, що надають фінансові послуги на платній основі;

б) банківські та небанківські фінансові установи, які одержані дозвіл уповноважених державних органів на здійснення певних фінансових операцій;

в) банківські та небанківські фінансові установи, а також суб'єкти господарювання, які одержати дозвіл уповноважених державних органів на здійснення певних фінансових операцій;

г) фінансові установи та суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг.

2.2. Споживачами фінансових послуг в Україні можуть бути:

а) фінансові установи;

б) державні органи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) всі відповіді є правильними.

2.3. За функціональною ознакою в складі учасників ринку фінансових послуг виділяють:

а) емітентів фінансових активів;

б) індивідуальних та інституційних інвесторів;

в) інститути інфраструктури ринку;

г) всі відповіді є правильними.

2.4. За інституційною ознакою в складі у часників ринку фінансових послуг представлені:

а) кредитні спілки;

б) страхові компанії;

в) пайові та корпоративні інвестиційні фонди;

г) всі відповіді є правильними.

2.5. Наданням фінансових послуг, за умови виконання вимог законодавства, можуть займатись:

а) суб'єкти господарювання, що мають укладені агентські угоди з уповноваженими банками на відкриття пунктів обміну валюти;

б) суб'єкти господарювання, що надають послуги з фінансового лізингу на регулярній основі;

в) суб'єкти господарювання, що систематично натають позики фінансовими активами;

г) всі відповіді є правильними.

 

Термінологічний словник ключових понять

Учасники ринку фінансових послуг, домашні господарства, емітенти, інвестори, інституційні інфраструктури ринку, фінансові установи, державна реєстрація, ліцензування, заощаджувані, поточні заощадження, заощадження на купівлю товарів тривалого використання, заощадження на непередбачений випадок та старість, ринкова процентна ставка, прямий дохід оферента фінансової послуги, опосередкований дохід оферента фінансової послуги, договір на надання фінансової послуги.

Рекомендована література

Основна література

[ 2,13,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 5,9,10,12,19,21,22]

 

Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва

План вивчення теми

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки.

2. Типи фінансових посередників.

3. Функції фінансових посередників.

4. Роль банків у фінансовому посередництві.

 

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сутності фінансового посередництва та його значення для функціонування економік, вмінь застосування норм чинного законодавства з питань функціонування фінансових посередників; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел, здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки

Тема знайомить студента з діяльність фінансових посередників на ринку фінансових послуг визначає його сутність та значення для функціонування економіки.

Фінансове посередництво це діяльність з акумуляції та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси. Господарський кодекс України визначає фінансове посередництво як діяльність, що пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і на розвиток економіки.

Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообігу капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні.

Фінансові посередники є інституційними інвесторами фінансового ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювані інвестування за рахунок власних і залучених коштів.

Значення діяльності фінансових посередників знаходить своє безпосереднє вираження у процесах фінансування суб'єктів економічної діяльності. Така діяльність сприяє підвищенню ефективності функціонування економіки та її розширеному відтворенню.

Передача капіталу від заощаджувачів до позичальників може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку. Проте цей механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов'язана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо

2. Типи фінансових посередників

У сучасних умовах найбільшого поширення набули такі моделі структурної організації фінансового сектору країни:

· ринково орієнтована модель;

· банківсько- орієнтована модель;

· змішана модель.

Відповідно до ринково орієнтованої моделі фінансові посередники поділяються на такі три типи:

1) депозитні інститути;

2) ощадні установи контрактного типу;

3) інвестиційні посередники.

До депозитних інститутів у країнах, де функціонує ринково орієнтована модель фінансового посередництва, належать комерційні банки, позиково-ощадні асоціації, трастові компанії, взаємоощадні банки, кредитні спілки.

Ощадні установи контрактного типузалучають довготермінові заощадження населення на контрактній основі. До ощадних установ контрактного типу належать страхові компанії, що надають послуги зі страхування життя та забезпечують інші види страхового захисту, й недержавні пенсійні фонди, які займаються додатковим пенсійним забезпеченням громадян.

Інвестиційні посередники спеціалізуються на проведенні інвестиційних операцій з фінансовими активами, нерухомістю тощо. Головне призначення цих установ полягає в допомозі учасникам фінансового ринку - власникам заощаджень у здійсненні інвестицій.

У структурі банківсько-орієнтованої моделі організації фінансового посередництва виділяють такі типи професійних учасників ринку:

· банківські установи;

· небанківські фінансові установи.

Фінансове посередництво за такою моделлю може бути поділене на банківське посередництво, якому належить ключова роль на ринку, і небанківське фінансове посередництво.

 

3. Функції фінансових посередників

Основними функціями фінансових посередників є такі:

1) Акумуляція коштів населення та нагромаджень суб'єктів господарювання

2) Забезпечення ефективного перерозподілу капіталу між підприємствами, галузями та сферами економіки, регіонами країни та світу.

3) Досягнення ефективних інвестицій учасниками ринку.

4) Забезпечення альтернативних банківському кредиту способів фінансування суб'єктів економічної діяльності та споживчих потреб громадян.

5) Перерозподіл та зниження фінансових ризиків.

6) Сприяння розвитку фінансового ринку та його інфраструктури.

Окремим фінансовим посередникам притаманні й інші характерні лише для них функції. Для банків це емісійна функція, для страхових компаній – забезпечення страхового захисту.

Функції фінансових посередників знаходять свій вираз у формах їх діяльності на ринку фінансових послуг. Найбільш поширеними серед них є такі:

· залучення коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні рахунки;

· кредитування населення та суб'єктів господарювання;

· здійснення фінансових вкладень від імені та за рахунок інвесторів;

· довірче управління фондами клієнтів;

· здійснення операцій з інструментами грошового ринку та валют­ними цінностями;

· касово-розрахункове обслуговування суб'єктів господарювання та забезпечення переказів грошових коштів;

· надання гарантій та поручительств;

· страхування;

· забезпечення кредитної взаємодопомоги;

· надання консультаційних та інформаційних послуг.

4. Роль банків у фінансовому посередництві

Банки є основним видом фінансових посередників, що забезпечують реалізацію найбільшого переліку фінансових операцій, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих їх видах.

Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні функції: трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна функція банків полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками. Трансформація грошових потоків може бути забезпечена шляхом їх регіональної трансформації, трансформації сум, трансформації строків, валютної трансформації та трансформації ризиків.

Регіональною трансформацією досягається збалансування пропозиції та попиту на додаткові фінансові ресурси за регіонами, тобто банками здійснюється залучення коштів у регіонах з надлишковими обсягами заощаджень, і розміщення їх у регіонах, де вільних коштів бракує.

Трансформація сум забезпечує узгодження грошових потоків за сумами, шляхом надання банками великих кредитів за рахунок залучення на депозитні рахунки невеликих вкладень багатьох заощаджувачів.

Трансформація грошових потоків за строками досягається за рахунок узгодження обсягів довгострокових вимог та короткострокових зобов'язань банків шляхом надання ними довгострокових кредитів за рахунок короткострокових депозитів або навпаки.

Валютна трансформація забезпечує конверсію грошових потоків, що виражені в одній грошовій одиниці, в грошові потоки - в іншій грошовій одиниці. З мстою реалізації валютної трансформації банки залучають грошові кошти в одній валюті, а розміщують в іншій.

Трансформація ризиків клієнтів банківських установ досягається банками за рахунок застосування внутрішніх і зовнішніх механізмів обмеження ризиків, серед яких розподіл ризиків. хеджування. диверсифікація, страхування тощо.

Реалізація банками трансформаційної функції сприяє прискоренню обороту капіталу в процесі відтворення, збільшенню обсягів та підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна функція банків полягає в емісії ними та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів. Емісійна функція виконується як центральними банками, що здійснюють емісію грошових засобів, так і комерційними банками, що емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора Якщо окремі види трансформації грошових потоків можуть бути забезпечені небанківськими фінансовими установами, то емісійна функція є притаманною виключно банкам.

Реалізація функцій банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій (надання банківських послуг), що поділяються на традиційні і нетрадиційні. Традиційними банківськими операціями є залучення коштів на депозити, кредитування юридичних та фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, створення нових платіжних засобів, проведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банків.

Поряд з вдосконаленням традиційних банківських операцій банки все більше уваги починають приділяти розвитку нетрадиційних видів банківської діяльності.

У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції з довірчого управління власністю клієнтів. Управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, лізингові, факторингові, депозитарні операції, послуги з розміщення цінних паперів на ринку тощо.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «фінансове посередництво».

2. Охарактеризуйте особливості різних моделей організації фінансового посередництва.

3. Сформулюйте переваги та недоліки конкретних підходів до класифікації фінансових посередників.

4. Поясніть особливості функціонування ринків за відсутності фінансових посередників.

5. Розкрийте зміст функцій фінансових посередників.

6. Охарактеризуйте форми діяльності фінансових посередників.

7. Охарактеризуйте типи фінансового посередництва.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1. Економічний зміст і призначення фінансового посередництва.

2. Еволюція розвитку фінансового посередництва.

3. Місце і роль фінансового посередництва в організації ринкового механізму господарювання.

4. Механізм перерозподілу капіталу за участю фінансових посередників.

5. Роль банків у фінансовому посередництві.

6. Практика небанківського фінансового посередництва.

7. Проблеми розвитку фінансового посередництва на ринку фінансових послуг в Україні.

8. Оцінка впливу фінансового посередництва на подолання наслідків фінансової кризи.

2.Тестові завдання

 

2.1. Фінансовими посередниками в Україні є:

а) банківські установи;

б) фондові та валютні біржі;

в) реєстратори прав власності на цінні папери;

г) депозитарні установи.

2.2. Формами діяльності посередників на ринку фінансових послуг є:

а) реєстрація прав власності на цінні папери;

б) акумуляція заощаджень населення;

в) котирування цінних паперів на біржі;

г) депозитарна діяльність з цінними паперами.

2.3. Для залучення заощаджень фінансові посередники здійснюють:

а) розміщення на ринку цінних паперів позичальників;

б) випуск власних фінансових активів;

в) викуп цінних паперів позичальників з метою їх подальшого перепродажу;

г) всі відповіді є вірними.

2.4. До ощадних установ контрактного типу належать:

а) кредитні спілки;

б) страхові компанії;

в)банки;

г) інвестиційні фонди

2.5. Пряме фінансування забезпечується шляхом передачі вільного капіталу:

а) від банку до позичальника;

б) від кредитної спілки до позичальника;

г) від власника коштів до позичальника;

д) від інвестиційного фонду до позичальника.

Термінологічний словник ключових понять

Фінансові посередники, фінансове посередництво, пряме фінансування опосередковане фінансування, банківське посередництво, небанківське посередництво, ринково-орієнтована модель фінансового посередництва, змішана модель фінансового посередництва, депозитні інститути, ощадні установи контрактного типу, інвестиційні посередники.

Рекомендована література

Основна література

[2,3,6,13,15,18,19,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 4,5,6,7,8,10,12,16,17,19,21,22]

 

Змістовий модуль 2. Характеристика сегментів ринку фінансових послуг

 

 

Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг

План вивчення теми

1.Характеристика інституційної структури ринку фінансових послуг.

2. Діяльність банків як оферентів фінансових послуг.

3. Особливості функціонування небанківських кредитних установ.

 

Навчальні цілі

Цілями вивчення даної теми є: закріплення, поглиблення знань щодо інституційної структури ринку фінансових послуг, вмінь застосування норм чинного законодавства з питань діяльності банків як оферентів фінансових послуг; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел, здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.

 

 

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

 

 

1.Характеристика інституційної структури ринку фінансових послуг

Під час вивчення даної теми студенти повині ознайомитися з інституційною структурою ринку фінансових послуг, а саме з діяльністю банків та небанківських фінансових установ як оферентів фінансових послуг, вміти визначити особливості їх діяльності. Для закріплення теми вміти дати відповіді на питання для самоконтролю і вирішити тестові завдання.

Інституційна структура ринку фінансових послуг це сукупність окремих складових ринку фінансових послуг, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ.

Оферентами на ринку банківських послуг є Національний банк України, вітчизняні та іноземні універсальні та спеціалізовані банки.

Ринок фінансових послуг небанківських установ поділяється на окремі складові (сегменти ринку) залежно від складу інституційних учасників небанківського фінансового сектора.

Залежно від виду фінансових установ у складі такого ринку виділяють:

· ринок фінансових послуг кредитних спілок;

· ринок фінансових послуг ломбардів;

· ринок фінансових послуг компаній з управління активами ;

· ринок фінансових послуг торговців цінними паперами;

· ринок фінансових послуг страхових компаній;

· ринок фінансових послуг недержавних пенсійних фондів;

· ринок фінансових послуг, інститутів спільного інвестування;

· ринок фінансових послуг фінансових компаній;

· ринок фінансових послуг довірчих товариств;

· ринок фінансових послуг суб'єктів господарювання, що за своїм статусом не є фінансовими установами.

Особливості функціонування зазначених ринків обумовлені законодавчим та нормативно-правовим регулюванням діяльності професійних учасників таких ринків - банківських і небанківських фінансових установ.

У зв'язку з тим, що окремі види фінансових послух можуть надаватись декількома видами фінансових установ, та залежно від особливостей самих фінансових операцій, що є в основі фінансової послуги, в складі ринку фінансових послуг набувають активного розвитку:

· ринок кредитних послуг;

· ринок депозитних послуг;

· ринок розрахункових послуг;

· ринок страхових послуг;

· ринок послуг з недержавного пенсійного забезпечення;

· ринок послуг зі спільного інвестування;

· ринок довірчих послуг;

· ринок гарантійних послуг;

· ринок торговельних та конверсійних послуг;

· ринок послуг, з управління активами інституційних інвесторів та інші.

Серед зазначених ринків в Україні найбільш розвинутими є ринки кредитних, депозитних, розрахункових, страхових та торговельних послуг.

2. Діяльність банків як оферентів фінансових послуг

 

Згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкритгя і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

За умови отримання ліцензії банки можуть здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку та провадити діяльність з недержавного пенсійного забезпечення.

Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Переважна більшість банківських операцій реалізується в інтересах клієнтів, і тому є фінансовими (банківськими) послугами Фінансові послуги є в складі активних і пасивних операцій банків. Споживачами банківських послуг поряд з фізичними та юридичними особами, органами державної виконавчої влади можуть виступати інші банківські установи - резиденти та нерезиденти України. Основними видами банківських операцій в сучасних умовах є депозитні, розрахункові, кредитні та гарантійні.

Банки мають право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ на підставі клопотання банку та передбачених законодавством документів. Після отримання банківської ліцензії банківські установи повинні протягом усього терміну її дії дотримуватись ліцензійних умов банківської діяльності, зокрема розміру регулятивного капіталу.

На підставі банківської ліцензії банки мають право надавати такі фінансові послуги:

· приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб;

· забезпечення відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів та банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних документів та зарахування коштів на них;

· надання кредитів;

· здійснення організації купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

· надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

· придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

· лізинг;

· відповідальне зберігання цінностей;

· купівля-продаж та обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів: випуск банківських платіжних карток та їх обслуговування тощо.

Супутніми послугами банків, що надаються клієнтам, є консультаційні та інформаційні послуги щодо особливостей та механізму реалізації банківських операцій.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України, банки додатково можуть провадити такі види фінансових операцій, що є фінансовими послугами:

· операції з валютними цінностями:

· неторговельні операції з валютними цінностями;

· ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

· ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

· ведення кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у грошовій одиниці України;

· залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

· залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

· операції з банківськими металами на валютному ринку України;

· операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

· організація купівлі-продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

· андеррайтинг;

· здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

· перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

· операції за дорученням клієнтів:

· з інструментами грошового ринку;

· з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

· з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

· довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

· депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

 

3. Особливості функціонування небанківських кредитних установ

 

Згідно з українським законодавством небанківськими кредитними установами є кредитні спілки та ломбарди.

Діяльність кредитних спілок в Україні регламентується Законом України “Про кредитні спілки” від 20 грудня 2001 року’. Відповідно до цього закону кредитна спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка провадить наступні види діяльності:

· надає кредити своїм членам, а також селянським господарствам та приватним підприємствам, які знаходяться у власності членів кредитної спілки;

· залучає на договірних засадах внески своїх членів на депозитні рахунки;

· розміщує тимчасово вільні кошті на депозитних рахунках в устано­вах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян;

· здійснює інвестування в державні цінні папери та паї кооперативних банків;

· залучає на договірній основі кредити банків та об’єднаних кредитних спілок для здійснення кредитування своїх членів;

· виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами та інше.

Серед зазначених видів фінансових операцій до фінансових послуг належать кредитні, депозитні та гарантійні операції кредитної спілки.

Конкуренцію кредитним спілкам на ринку споживчого мікрокредитування складають ломбарди.

Ломбарди - фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна на визначений строк та під процент. Ломбарди можуть створюватись державними підприємствами та повними господарськими товариствами

До фінансових послуг ломбарду належать:

· надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

· надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Специфіка кредитної діяльності ломбарду обумовлює необхідність надання ним супутніх послуг, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання.

До супутніх послуг ломбарду належать:

· оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов договору;

· надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

· реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов договору.

Діяльність ломбардів з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «інституційна структура ринку фінансових послуг».

2. Охарактеризуйте склад інституційних учасників ринку фінансових послуг.

3. Розкрийте зміст діяльності оферентів на ринку банківських послуг.

4. Розкрийте зміст діяльності оферентів на ринку послуг небанківських фінансових установ.

5. Назвіть і охарактеризуйте учасників ринку цінних паперів як оферентів ринку фінансових послуг.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для індивідуальної роботи

1. Проблеми розвитку банківської системи в Україні.

2. Проблеми розвитку в Україні інституту небанківського посередництва.

3. Практика та проблеми надання фінансових послуг кредитними спілками.

4. Проблеми здійснення спільного інвестування в Україні.

5. Аналіз практики створення та функціонування недержавних пенсійних фондів.

2.Тестові завдання

 

2.1. Кредитна спілка має право:

а) випускати облігації і векселі;

б) розміщувати тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах Ощадного банку;

в) здійснювати вкладення в акції;

г) купувати боргові зобов'язання банківських установ.

 

2.2. Довірчі товариства в Україні мають право:

а) залучати грошові кошти населення;

б) здійснювати представницьку діяльність з цінними паперами;

в) випускати акції з метою збільшення стату тного капіталу;

г) всі відповіді є правильними.

 

2.3. Відповідно до законодавства України ломбарди є:

а) ощадними установами контрактного типу;

б) інвестиційними посередниками;

в) небанківськими фінансовими установами;

г) парабанками.

 

2.4.Фінансові компанії в Україні мають право надавати:

а) лізингові послуги;

б) факторингові послуги;

в) позики фінансовими активами;

г) всі відповіді є вірними.

 

2.5. В Україні банки можуть бути утворені у формі:

а) відкритого акціонерного товариства;

б) закритого акціонерного товариства;

в) товариства з обмеженою відповідальністю;

г) всі відповіді є вірними.

 

Термінологічний словник ключових понять

 

Інституційна структура ринку фінансових послуг, ринок банківських послуг, ринок фінансових послуг небанківськихустанов, універсальні та спеціалізовані банки, кредитні спілки, кредитні установи, ломбарди, довірчі товариства, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, компанії з управління активами, торговці цінними паперами, страховики, страхові посередники, фінансові компанії.

 

Рекомендована література

Основна література

[2,3,6,13,15,18,19,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 4,5,6,7,8,10,12,16,17,19,21,22]

 

Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг

План вивчення теми

1. Загальна характеристика сегментарної структури ринку фінансових послуг.

2. Грошовий ринок.

3. Фондовий ринок.

4. Ринок позик.

5. Валютний ринок.

6. Страховий ринок.

Навчальні цілі

 

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сегментарної структури ринку фінансових послуг; вмінь застосування норм чинного законодавства з питань функціонування ринку фінансових послуг; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел; здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів; аналізувати структуру ринку фінансових послуг з точки зору його значення в процесі трансформації фінансових засобів в інвестиційні ресурси; здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення; вміння чітко виражати свої думки, мати свій погляд на проблему і вміння відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються ринку фінансових послуг.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Загальна характеристика сегментарної структури ринку фінансових послуг

Сегментарна структура ринку фінансових послуг – система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак.

Поділ ринку фінансових послуг на окремі складові (сегменти) може бути здійснений за такими ознаками.

За сферою поширення виділяють міжнародний і внутрішні ринки з фінансових послуг. Міжнародний ринок фінансових послуг забезпечує рух фінансових активів та втіленого в них капіталу в межах світового простору, внутрішні - лише в межах конкретних регіонів світу. Внутрішні ринки фінансових послуг в свою чергу поділяються на національні та регіональні ринки.

Міжнародний ринок фінансових послуг характеризується високою ефективністю функціонування, що забезпечує швидке переміщення інвестиційного капіталу в цілях розвитку світової економіки, максимальне охоплення фінансовими послугами потреб заощаджувачів, позичальників фінансових ресурсів та суб'єктів економічної діяльності. Функціонування міжнародного ринку фінансових послуг забезпечує валютне, кредитне, розрахункове обслуговування міжнародної торгівлі, іноземних інвестицій, урядових запозичень тощо.

Оферентами фінансових послуг на міжнародному ринку виступають транснаціональні банки, високоліквідні брокерські контори, страхові компанії, провідні фондові біржі світу та інші потужні фінансові установи.

Національні ринки фінансових послуг обслуговують потреби функціонування та розвитку економік окремих країн. У випадку нерівномірного розвитку цих ринків по території країни виділяють регіональні ринки (сегменти ринку) фінансових послуг, що характеризуються специфікою попиту та пропозиції фінансових операцій, ступенем конкуренції між фінансовими установами, особливостями функціонування та розвитку інфраструктурних установ тощо.

За принципами організації ринок фінансових послуг можна поділити на організований і стихійний. Організований ринок функціонує за певними правилами, що визначаються фінансовими установами - оферентами фінансових послуг та національним законодавством. Фінансові установи одержують ліцензії на здійснення професійної діяльності з надання фінансових послуг від уповноважених державних органів.

Окремі види разових операцій з фінансовими активами (валютні, інвестиційні) можуть бути здійснені за умови одержання ліцензій на їх проведення.

Стихійний ринок являє сферу надання фінансових послуг поза організованим ринком. У межах стихійного ринку реалізуються операції з обміну валютних цінностей, з надання коштів у позику, що здійснюються особами (як правило, фізичними), які не мають на таку діяльність відповідного дозволу.

Залежно від учасників у складі ринку фінансових послуг можна виділити ринок резидентів і ринок нерезидентів. Учасниками ринку резидентів є громадяни України, суб’єкти господарювання - резиденти, а також державні органи України. Оферентами фінансових послуг на ринку резидентів є фінансові установи та суб’єкти господарювання, що зареєстровані та здійснюють діяльність на території країни відповідно до законодавства України.

Учасниками ринку нерезидентів є фізичні та юридичні особи - інших держав, які користуються послугами фінансових установ в Україні, а також іноземні фінансові установи, що здійснюють діяльність на території України відповідно до вимог українського законодавства.

За видами фінансових активів, стосовно яких надаються фінансові послуги, в складі ринку фінансових послуг виділяють: грошовий ринок; фондовий ринок; ринок позик;валютний ринок; ринок банківських металів; страховий ринок.

Реалізація фінансових послуг забезпечується шляхом проведення фінансових операцій з інструментами зазначених ринків в цілях клієнтів фінансових установ.

Грошовий ринок

 

Грошовий ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.

Основними учасниками грошового ринку є суб'єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткотермінових позикових коштах, заощаджувачі, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу.

У процесі функціонування грошовий ринок виконує наступні функції.

1.Акумуляція грошових заощаджень населення, нагромаджень підприємств і держави.

2. Забезпечення ліквідності короткострокових фінансових вкладень.

3.Забезпечення доходності короткострокових фінансових вкладень.

4. Обслуговування товарного обігу за допомогою комерційного кредиту.

5.Регулювання ліквідності фінансових установ.

6.Забезпечення касового виконання державного бюджету.

Товаром, тобто об'єктом купівлі - продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах.

Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.

Завдання грошового ринку обумовлюють специфічні властивості його інструментів.

Існують особливості використання інструментів грошового ринку.

Векселі і чеки використовуються як засоби платежу та для оформлення комерційного кредиту, що надається одними суб'єктами господарювання іншим у формі відстрочки платежу за поставленими товарами, виконаними роботами або наданими послугами.

Короткострокові облігації, фінансові векселі, ощадні (депозитні) сертифікати банків та банківські депозитні вклади є засобами нагромадження.

Банківські акцепти є засобом гарантування оплати платіжних доку­ментів. що оформляються відповідними написами на них.

Особливості інструментів грошового ринку зумовлюють поділ ринку на такі складові: обліковий ринок, депозитний ринок та міжбанківський ринок.

Обліковий ринок це частина грошового ринку, яка забезпечує перерозподіл грошових ресурсів шляхом купівлі-продажу векселів до настання терміну їх погашення.

Депозитний ринок являє частину грошового ринку, що забезпечує залучення на визначений термін вільних коштів фізичних, юридичних осіб і держави на депозитні рахунки фінансових установ з метою зберігання і нагромадження.

Міжбанківський ринок як частина грошового ринку забезпечує залучення і розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів банківських установ, переважно у формі міжбанківських депозитів.

Акумулювання та перерозподіл капіталу на грошовому ринку забезпечується за допомогою його ціни. Ціна грошового капіталу визначається у формі процентної ставки шляхом врівноваження попиту і пропозиції грошового капіталу на ринку.

Таким чином, грошовий ринок, функціонуючи на об'єктивних ринкових засадах, створює можливість суб’єктам ринку здійснювати нагромадження грошових коштів за поточною процентною ставкою та забезпечує перерозподіл та використання акумульованих грошових коштів суб’єктами економічних відносин у короткому періоді.

 







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 1541. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.055 сек.) русская версия | украинская версия