Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Завдання 1. Прочитайте уважно уривок тексту. Визначте стиль




викладу. Випишіть із тексту спеціальну лексику, поясніть її функції.

Пошуки українським народом своєї національно-культурної ідентичності, ціннісних орієнтирів, необхідність знаходження адекватної відповіді на виклики світової глобалізації та експансії низькопробної західної масової культури спонукають до нового наукового осмислення багатьох історичних подій, мистецьких і культурних явищ минулого. Феноменальним явищем не лише української, а й світової науки, яке потребує комплексного дослідження, є Математично-природописно-лікарська секція Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові (1893-1940) (далі МПЛС НТШ). Ця самобутня організація вчених зацікавила істориків науки ще на початку ХХ ст. Однак особливо інтерес до неї зріс у другій половині ХХ століття. Проте існуючі дослідження МПЛС НТШ, здійснені переважно класичними істориками, без залучення природознавчого й медичного інструментарію, позбавлені контекстів тогочасної суспільно-політичної ситуації та розвитку математичної, природничої і медичної науки Галичини, Буковини, Наддніпрянської України, європейських країн, мають здебільшого науково-популярний характер, фрагментарний, безсистемний, недостовірний виклад окремих фактів.

 

 

Завдання 2. Прочитайте уважно уривок тексту. Знайдіть і випишіть терміни, поділивши їх на групи (загальнонаукові, міжгалузеві, вузькоспеціальні), обґрунтуйте свою думку.

Федералізм М. Грушевського утверджувався як ідеологія вирішення «українського питання», виступивши історіософською моделлю вітчизняної історії кінця ХІХ – початку ХХ ст. та політичною основою розвитку національно-визвольного руху. Особливістю української ідеї в усвідомленні М. Грушевського була її дихотомія як основа його політичних поглядів.

Сповідуючи історіософську традицію української народницької історіографії та політичної думки ХІХ ст. про наявність української ідеї, М. Грушевський у своїй історичній концепції та політичній публіцистиці на початку ХХ ст. вивів дві вихідні точки у розумінні історичного шляху української нації.

Першим концептом у творчій спадщині вченого є козацька ідея, яка окремо не моделюється, а виділяється лише в контексті звернення до історії козацтва як найбільш повної реалізації української політичної традиції. Ця ідея містила історичне право українського народу на національно-територіальну автономію, тим самим визначалося, що в історії України відсутня єдина державно-політична традиція, проте є перманентний історичний розвиток українського народу. Така інтерпретація не акцентувала право українців на побудову власної держави, але обґрунтовувала етнічний характер їх окремішності.

 


Виклад проблемного питання з української мови.

Частиномовний статус слів категорії стану (предикативів) та модальних слів

 

План.

1. Історія дослідження предикативів.

2. Сучасний погляд на слова категорії стану як предикативні прислівники.

3. Погляди вчених на модальні слова.

4. Трактування модальних слів як модальних прислівників.

 

Література.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г.Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр.. мови. – К.: Пульсари, 2004.

СУЛМ: Морфологія /За ред. І.К.Білодіда.- К., 1969.

 

***

Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. – М., 1972.

Щерба Л.В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. – М., 1958.

 

У традиційній граматиці слова категорії стану визначають як невідмінювану частину мови, що охоплює слова зі значенням стану, які виступають головним членом у безособовому реченні. Частиномовний статус слів категорії стану згодом було спростовано, бо вони не протиставляються іншим класам слів ні за своєю семантикою, ні за набором морфологічних категорій, ні за синтаксичною функцією. Їх ще кваліфікували як „незмінні безособово-предикативні слова”, „присудкові слова”, виокремлювали і в особливий розряд прислівників – предикативних прислівників, які відрізняються від прислівників інших лексико-семантичних груп своєю семантикою стану та синтаксичною функцією.

Останнім часом в українському мовознавстві їх визначають як аналітичні дієслова. Цей статус підтверджує семантика предикативних слів, властиві їм морфологічні категорії, виконувана в реченні синтаксична функція, а також їхні семантико-синтаксичні особливості. Як і власне дієслова, предикативні слова поділяються на дві групи: 1) самостійні предикативні слова, які виконують функцію співвідносного з присудком головного члена односкладного речення разом зі зв’язковим компонентом, але без допомоги інших повнозначних слів; 2) слова модальної семантики, що в позиції цього члена речення поєднуються переважно з інфінітивом, утворюючи складений інфінітивний головний член односкладного інфінітивного речення, який, окрім значення стану, виражає ще й значення потенційної дії. Морфологічні категорії часу і способу виражаються у них не синтетично, а аналітично, тобто за допомогою форм морфеми-звязки бути і напівзв’язок ставати, стати, робитися, зробитися.

Модальні слова - лексико-граматичний клас незмінних слів, що виражають ставлення мовця до висловленої ним думки. Їх виділив в окремий лексико-граматичний розряд слів і докладно описав на матеріалі російської мови В.Виноградов. М.с. містять оцінку явищ дійсності та їх зв’язків з погляду ймовірності, можливості тощо. У реченні основною синтаксичною функцією модальних слів є функція вставного слова з модальним значенням. У деяких граматичних описах української мови такі слова віднесено до модальних прислівників, які виражають ставлення мовця до змісту всього речення, але ні граматичною ні семантично не пов’язані з якимсь із його членів. За цим визначенням модальні прислівники становлять частину вставних слів.

Обсяг модальних прислівників досі чітко не окреслено. Визначено тільки власне-модальні прислівники (вони не мають інших синтаксичних функцій) : по-перше, по-друге, по-третє тощо.

Модальні прислівники корелюють з дієслівними присудками за типом модальності. На рівні гіпотетичної модальності (значення невпевненості, припущення, можливості) еквівалентами дієслівних присудків на зразок припускати, гадати, сумніватися і под. є модальні прислівники може, можливо, певно, напевне, напевно, ймовірно, очевидно, видно та ін.

Модальне значення констатації, впевненості, достовірності дієслівних присудків сказати, констатувати, запевнити, ствердити виражають модальні прислівники безумовно, безперечно, безсумнівно, справді, природно, звичайно та ін.

Значення суб’єктивної оцінки передають модальні прислівники по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-вашому тощо. Вони співвідносяться з дієслівним присудком вважати.


***

Тема. Стилістичні засоби синтаксису.

Мета: розширювати знання учнів про стилістичні засоби синтаксису й основні стилістичні фігури;"навчити аналізувати стилістичні особливості, які виникають у процесі реконструювання синтаксичних одиниць, і користуватися синтаксичними синонімами у мовленні;- удосконалювати граматико-стилістичні вміння вибирати з ряду співвідносних синтаксичних конструкцій найдоцільніші, відповідні до умов мовленнєвої комунікації; удосконалювати вміння доречно вживати стилістичні фігури у власному мовленні; підвищувати рівень мовленнєво-комунікативних умінь старшокласників; розвивати компетентність самоосвіти і саморозвитку.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: таблиця стилістичних фігур, схема «Знати, уміти, цінувати», комп’ютер.

Хід уроку

I. Оголошення теми і мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань і навичок учнів.

1. Що ми вкладаємо в поняття стилістичний синтаксис?

Учень. Стилістичний синтаксис ґрунтується на вивчені й аналізі співвідносних (або взаємозамінних) синтаксичних конструкцій, що використовуються як у межах одного стилю, так і в різних функціональних стилях мовлення.

2.0сновним синтаксичним засобом стилістики є синтаксичні синоніми. Серед поданих пар синтаксичних конструкцій визначити, які з них н|ґ можна вважати синонімами. Використати такі умовні позначення:

= речення виступають синтаксичними синонімами;

речення не є синтаксичними синонімами.

Зробити висновок, які синтаксичні одиниці можуть бути синонімічними.

Учитель. - Шановні одинадцятикласники! Сьогодні ви на просто учні, а дослідники.

 

1. Дослідження - зіставлення
Згадайте народні уявлення про будову світу. Ви б згадайте народні уявлення про будову світу.
Упродовж усього історичного розвитку людина охопила своєю свідомістю якнайширшу картину світу. Упродовж усього історичного розвитку свідомістю людини охоплення якнайширшу картину світу.
Своєрідні погляди народу на різні явища природи. Своєрідні погляди народу на такі явища природи, як вітер, дощ,веселка, хмара, роса.
Люблю я наші степи. Та чи можна не любити наші степи ?
За Дніпром, за борами далеко, стоять хмари внизу. Над самими борами видніються високі й важкі чорні гребені Альп.
У всіх землеробських народів можна віднайти сліди культу матері - землі. У всіх народів,що займалися землеробством, можна віднайти сліди культу матері - землі.
Тимко роздумував про життя, хвилюючим почуттям милуючись свіжістю зеленого роздолля. Тимко роздумував про життя, коли хвилюючим почуттям милувався свіжістю зеленого роздолля.

 

2. Дослідження - творче спостереження Дослідити творче використання називних речень у художньому стилі, їхню емоційно - експресивну функцію.

1. Київ... місто, оспіване багатьма письменниками, композиторами і художниками. (П. Полочко)

2. Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр, весь білою черемхою залитий. (М. Рильський).

3. Акації. Бджолині дзвони. Пшениці колихливий лан. І маків полотно червоне, рвучке і ніжне...(Д. Павличко).

4. Весна і сонце, і пісні... Що є краще в рідній стороні? (В. Сосюра).

5. Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор. (П. Тичина).

6. Тиша. Не колихнеться найтонша гілочка. (А. Шиян).

Прочитати тексти. Чи однотипні за будовою речення в межах одного тексту? Свою думку обґрунтувати.


 

 


1. А що за ранок у степи! От зайнялася зоря. Почало дніти. Небо ясніє. От і горобці зацвірінькали. Потягло свіжим, ранковим вітерцем. Ген-ген з-за гори випливає червоне сонце. Неначе кров'ю облило кругом степ. Зелено - сивий колір трави, перейшов у червоно - зелений. Сонце йде повагом угору. Вслід йому міняється колір степу. (За О. Кониським).

2. Люблю я зелені степи нашої Вкраїни! Широкі вони, як море; довгі; як небо; безкраї, як воля. Хороші - прехороші вони на весні! Зелений килим - море безкрає. Серце б'ється вільніше; чуєш, як по твоїх жилах перебігає - переливається степове повітря легке, свіже, у пивне... Наче душа твоя під впливом того повітря розкривається, щоб напитися кохання і любить,


 

 


любить ... (За О. Кониським). 3. Дослідження - стилістичні реконструювання.

Перебудувати прості речення на різні види складних (складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові). Визначити смислові відношення між частинами складних речень.

 

 

1. Навесні в українських степах по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки.

2. В останні дні перед виходом валок із сіл викочувались величезні вози у неблизьку подорож.

3. Наприкінці сезону чумаки поверталися додому вкрай стомлені й виснажені дорогами, (за М. Слабошпицьким).

Довести, що побудовані конструкції є синтаксичними синонімами. Зразок.

Просте речення Складносурядне речення Складнопідрядне речення Безсполучникове складне речення
Навесні в українських степах по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. В українські степи приходила весна, і по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Коли в українські степи приходила весна, починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. В українські степи приходила весна - по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки.

 


4. Дослідження пошук.

 

Прочитати уважно речення. Визначити, які стилістичні фігури в них використано. Виписати номери речень у відповідно колонку таблиці.

1. Отака була сім'я у царя, у Плаксія. Цілі дні сиділи, голосили, та сопіли, та стогнали, та ревли, сльози відрами лили. (В. Симоненко)

2. Слово може врятувати людину, слово може і вбити.(Нар. творчість)

3. Немає необхідності ненавидіти кожну чужу сім'ю, тому що любиш свою. Немає необхідності ненавидіти, тому що ти патріот. (Д. Лих).

4. І стеляться обрії милі, і вечір в ясній долині, і карії очі, і рученьки білії ночами насняться мені. (А. Малишко).

5. Що ж ти таке тут, пилино світова, царю земний - чоловіче? Коли твій розум не збагне того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягне його краю, скажи ж мені, що ти таке з своїми високими думками, з своїм гордовитим розумом? Куди ти пнешся з ними, куди лізеш?.. (П. Мирний).

6. Дай тобі, Боже, усього... усього за те...( Б. Грінченко).

7. Вона прийшла непрохана й неждана, і я її зустрінути не зумів.

(В. Симоненко).

8. Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога за неї

душу погублю. (Т. Шевченко).

9. Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о СИНІЙ!

Осанна осені, о сум! Осанна. (Л. Костенко).

10. Найменший шелест або стук - і моє серце падає і завмирає.

(М. Коцюбинський).

Довести, що ці фігури впливають на стилістичне забарвлення змісту

висловлювання. Показати, як саме.

1 .Риторичне запитання 2. Анафора 3. Паралелізм. 4.Повтор підсилювальний. 5.Полісинде тон (багато сполучниковість)
6. Градація 7. Антитеза 8. Обрив. (Замовчування) 9. Плеоназм. ІО.Еліпсие. (пропуск слова)

 

5. Дослідження - творче конструювання.

Пояснити значення фразеологізмів. Кожен із них увести до самостійно складених речень. Замінити, де можна, фразеологізми на синонімічні слова чи словосполучення.

Як сніг на голову; ловити гав; підкласти свиню; як кіт наплакав; бабине літо.

IV. Підсумок.

- Яку роль у стилістиці відіграють синтаксичні засоби?

- Яке мовлення вважається образним виразним та емоційним?

- Яку роль у мові відіграють стилістичні фігури?

V. Домашнє завдання.

Виписати з художніх творів приклади вживання різноманітних стилістичних засобів синтаксису, стилістичних фігур.

 

 


Тестові завдання для оцінювання навчальних досягнень із синтаксису простого речення.

1. Основна синтаксична одиниця, яка служить для мовленнєвого спілкування і є будівельним матеріалом для тексту, це:
а) слово;
б) словосполучення;
в) речення;
г) складне синтаксичне ціле.

2. Назвіть сполучники, що передають єднальні відношення в складносурядних реченнях.
а) та, і, й, ні... ні, ані... ані;
б) і, й, та, чи, ні... ні;
в) ні... ні, але, не тільки, а й;
г) і, та, або, хоч, та.

3. Граматичну основу речення становлять:
а) відношення змісту речення до дійсності;
б) предикативність та інтонація повідомлення;
в) спосіб вираження смислових і граматичних зв'язків;
г) наявність емоції мовця.

4. Речення, що складається тільки з головних членів речення, це:
а) неповне речення;
б) односкладне речення;
в) непоширене речення;
г) поширене речення.

5. Граматично не зв'язані з членами речення:
а) підмет і присудок;
б) додаток і означення;
в) означення та обставина;
г) звертання та вставні слова.

6. Які сполучники передають розділові відношення в складносурядних реченнях?
а) та, і, й, ні... ні, ані... ані;
б) і, але, зате, проте, однак;
в) та, ні... ні, чи, хоч... хоч;
г) або, чи, або... або, чи... чи, то... то.

7. Які сполучники передають протиставні відношення в складносурядних реченнях?
а) то... то, не то... не то, і, й, та;
б) не то... не то, чи то... чи то, але, хоч... хоч;
в) а, але, проте, однак, зате;
г) а, але, проте, ні... ні, ані... ані.

8. Односкладним називається таке речення, в якому є:
а) одна граматична основа;
б) тільки підмет;
в) тільки присудок;
г) або підмет, або присудок.

9. Речення, у якому є тільки одна граматична основа, називається:
а) простим;
б) складним;
в) односкладним;
г) ускладненим.

10. За метою висловлювання речення поділяються на:

а) розповідні, питальні, окличні;
б) розповідні, окличні, спонукальні;
в) розповідні, питальні, спонукальні;
г) питальні, спонукальні, окличні.

11. За емоційним забарвленням речення поділяються на:

а) окличні та неокличні;
б) розповідні та окличні;
в) окличні та питальні;
г) розповідні та питальні.

12. На які типи поділяються речення за будовою?
а) повні, неповні;
б) двоскладні, односкладні;
в) поширені, непоширені;
г) прості, прості ускладнені, складні.

13. Якими засобами оформляється питальне значення в питальних реченнях?
а) питальна інтонація, частки;
б) питальні займенники, питальні частки;
в) порядок слів, частки, вигуки;
г) питальна інтонація, порядок слів, питальні слова.

14. На які типи поділяються речення за наявністю другорядних членів?
а) розповідні, питальні, спонукальні;
б) односкладні, двоскладні;
в) поширені, непоширені;
г) повні, неповні.

15. У якому рядку названо всі типи односкладних речень?
а) означено-особові, окличні, неозначено-особові, називні;
б) означено-особові, неозначено-особові, ускладнені, узагальнене особові;
в) називні, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособовії повні;
г) означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, без особові, називні.

16. Однорідними називаються такі члени речення, які:
а) виконують однакові функції в реченні;
б) залежать від одного слова у реченні;
в) характеризують предмет з однієї сторони;
г) виконують однакові функції в реченні та залежать від одного слова.

17. У якому рядку всі словосполучення іменникові?
а) будь-що із запропонованого, вивчений напам'ять, другий день;
б) троє з п'яти, намальований фломастерами, квітки нагідок;
в) цікава виставка, чесна гра, великі врожаї;
г) шість днів, дехто з присутніх, розумніший від усіх.

18. У якому рядку всі словосполучення іменникові?
а) пишний цвіт, руки матері, тиха пісня;
б) знання про природу, сказати слово, дуже сильно;
в) чийсь голос, підносити під соусом, батьківська хата;
г) висадити в повітря, шестеро студентів, бісики пускати.

19. У якому рядку всі словосполучення іменникові?
а) дуже добре, ведмеже вушко, танули у безодні;
б) білі вітрила, лава кущів, сторінка зошита;
в) хитається з краю в край, дуже приємно, співати пісню;
г) приїхати через місяць, тривожні роки, дозволити говорити.

20. У якому рядку всі словосполучення іменникові?
а) дивитися за рухом машин, частувати чаєм, гарно сказано;
б) за двома зайцями, дивитися вовком, працював швидко;
в) тиха година, осінній дощ, натруджені руки;
г) навчався в училищі, робочий стіл, виконання плану.

21. У якому рядку всі словосполучення прикметникові?
а) рідне місто, яскраве сонце, червона калина;
б) дуже відомий, надзвичайно цікавий, потрібний людям;
в) думати про справу, спілий аґрус, обсипаючи промінням;
г) смачний обід, вся країна, моє життя.

22. У якому рядку всі словосполучення прикметникові?
а) невеликий на зріст, гарна на вроду, червоний від морозу;
б) густий туман, безмежні поля, руки вчительки;
в) мрія про море, наша молодість, високі кущі;
г) пасує до обличчя, стоять дерева, квітучі луги.

23. У якому рядку всі словосполучення прикметникові?
а) веселий на вдачу, чорний від горя, міцніший за сталь;
б) долина річки, читати книжку, великий камінь;
в) верби схилились, директор вирішив, приїхали вчора;
г) забезпечує захист, тихий ранок, короткий день.

24. У якому рядку всі словосполучення займенникові?

а) щось цікаве, хтось із них, нікого з гостей;
б) поїзд прибуває, розмова про наболіле, залишитися без нічого;
в) крик брата, щось блідо-рожеве, злива радості;
г) молоде лоша, котрийсь хлопець, чимало учнів.

25. У якому рядку всі словосполучення дієслівні?
а) перший тиждень, бігти стежкою, промерз до кісток;
б) веселе товариство, вимитий дощем, писати листа;
в) збирати овочі, високо вгорі, святкові дні;
г) готувати завдання, вирішити питання, чекаючи зустрічі.

26. У якому рядку всі словосполучення дієслівні?
а) побачити диво, не зважаючи на дощ, розмова з товаришем;
б) прийти вчасно, короткий день, готовий допомогти;
в) прийти ввечері, відліт птахів, погожий день;
г) пропонує співпрацю, прочитавши записку, переміг усіх.

27. У котрому рядку поєднання слів не є словосполученням?
а) цікава розповідь;
б) зарубати на носі;
в) ліси і гори;
г) рожева сукня.

28. У котрому рядку поєднання слів не є словосполученням:
а) сестра вміє шити;
б) хмаринки розповзлися;
в) дитячий плач;
г) довга лава.

29. У котрому рядку поєднання слів не є словосполученням?
а) місяць і сонце;
б) сонце світить;
в) братова кімната;
г) засніжені дерева.

30. У котрому рядку поєднання слів не є словосполученням?

а) лісові хащі;
б) сонце припікає;
в) смачні груші;
г) понад берегом.


Система запитань для студентів на практичному занятті з курсу «Вступ до мовознавства».

Т е м а: Мова і мислення. Мова і мовлення. Функції мови.

 

П и т а н н я:
1. Що таке мислення? Що таке свідомість? Охарактеризуйте діалектичну єдність мови і мислення в процесі їх виникнення і розвитку.
2. Типи мислення. В чому помилковість "гіпотези Сепіра – Уорфа"?
3. Поясніть характер взаємозв'язків між мовою і мовленням.
4. Коли і чому факти мовлення стають фактами мови? Укажіть на спільне і відмінне, що характерні для існуючого мовлення і писемної мови; мовлення усного літературного і діалектного. Поняття "внутрішнє мовлення", його типи.
5. Назвіть основну функцію мови. Які структурні елементи мови виконують комунікативну функцію? Поясніть прикладами положення про те, що мова виконує мислеоформлюючу функцію.
6. Укажіть основні, характерні риси, властиві функціям мови: репрезентативній, акумулятивній, емоційній, експресивній, імпресивній. Чи виявляються ці функції постійно в процесі використання мови? Наведіть приклади використання факультативних функцій мови.
7. Назвіть основні розділи мовознавства в їх ієрархічній послідовності та базові терміни в кожному з них. Основні одиниці мови та їх функції.


Інтерактивний метод навчання риторики.

Тема. Риторика як наука і мистецтво слова.
Мета:ознайомити студентів із поняттям «риторика», показати значення ораторського мистецтва у житті сучасної людини; формувати комунікативні вміння, збагачувати активний словник дітей; ви­ховувати відповідальне ставлення до власного мовлення.
Обладнання:роздатковий матеріал (картки з інформацією про ри­торику як науку, мистецтво та комунікацію), інструкція про виконання інтерактивної вправи.

І. Мотивація навчальної діяльності.
1. Вступне слово викладача. «Мозковий штурм».

- Епіграфом до нашого уроку будуть слова Ван-Дайка «Чимало ска­рбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем». А Наполеон свого часу сказав: «Хто не вміє говорити, кар'єри не зробить». Чи дійсно «слово» володіє такою великою силою?
Записуються на дошці аргументи до позитивної та негативної відповіді.
II. Оголошення, представлення теми та очікуваних результа­тів .
1. Слово вчителя.
- А ось про що свідчать нам приклади з історії:
1. Легенда розповідає, що Спарта програвала у другій Месенській війні і попросила в Афін допомоги. Афіни послали Тіртея. Коли кри­вий шкільний учитель Тіртей ледве зійшов з колісниці, спартанці зо­всім підупали духом - не такої допомоги чекали. Проте як став Тіртей промовляти своїми піснями до спартанців, вони вщент розгромили во­рога.

 

2. Інша легенда також нагадує, яку роль виконувало живе слово в Давній Греції. У війні з сусідкою Мегарою афіни втратили острів Саламін. Не змігши повернути острів, афіняни заборонили навіть згадку про нього під страхом смерті. Тоді молодий Солон [майбутній батько афінської демократії] склав елегії - 100 вишуканих віршів про острів і, прикинувшись божевільним, прочитав їх на площі перед народом. Со­ромно стало афінянам, вони призначили Солона керівником воїнів, відбили острів, а потім відсудили в суді.

 

3. Чотирнадцять років безперервно панував Перикл в Афінах - і цим він, видатний оратор, значною мірою завдячував силі дії свого могутнього слова. Про це, наприклад, свідчить «Надгробне слово», виго­лошене ним під час поховання афінян, які загинули у перший рік Пе­лопоннеської війни (431-404 pp. до н. е.). Він промовляв перед матеря­ми і вдовами загиблих - винуватець смерті їх близьких. Він говорив про патріотичні почуття афінських громадян, які відстоюють свою свободу і незалежність, свій демократичний лад, підкреслював етичне значення демократичної влади. Промова збудила ентузіазм у народу так, що матері і вдови урочисто несли Перикла по місту, осипали кві­тами, із захопленням цілували кінці його одягу.


4. «Слово - найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніж­ною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і го­стрим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне - приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти триво­гу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихну­ти на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто ка­жучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину» (В. Сухомлинський).
Сьогодні ми розпочинаємо розмову про вміння (чи знання), як го­ворити красиво, правильно і переконливо.

2. Представлення теми та очікуваних результатів.
Очікувані результати:учні повинні зрозуміти суть поняття «риторика», її значення в житті сучасної людини, оперувати основними термінами з теорії риторики; оволодіти навичками роботи в групах,розвивати вміння дискутувати.
ІII. Надання необхідної інформації.
1. Слово вчителя.
- Нині настав час відродження національної культурної спадщини, зокрема й риторичної, чарівного народного золотослова, в якому від­бито дивосвіт українського менталітету й світовідчуття, який подару­вав світу титанів думки, слова, духу - Тараса Шевченка, Григорія Ско­вороду, Петра Могилу, Феофана Прокоповича та інших просвітителів-гуманістів.
Класичні науки (філософія, логіка, риторика...) з найдавніших ча­сів були основоположними загальноосвітніми дисциплінами, бо слугу­вали вихованню всебічно і гармонійно розвиненої людини. Батько ри­торики, видатний оратор Давнього Риму Цицерон писав: «Краща у сві­ті мета - стати хорошою людиною». Тому в давньому світі існували чисельні школи філософії, риторики, ораторського мистецтва, де обда­рована молодь оволодівала секретами класичних наук на користь собі і державі.

Риторика універсальна, вона потрібна в усіх галузях професійного навчання, в усіх сферах суспільного життя, бо суспільство омовлене - немає суспільства без мови. Актуальність риторики як лінгвістичної науки зумовлюється універсальністю й феноменальністю самої мови, адже мова підносить людину над світом природи, виділяє її як інтелек­туальний феномен, який здатний пізнавати, освоювати і творити світ. Мова дає можливість людині реалізувати себе як духовну особистість. Знецінення мови знецінює її носіїв - мовців, знецінює націю і її духов­ну культуру.

- Яке ж значення риторики у житті сучасної людини?
Учитель в античні часи стояв поруч з оратором, філософом, по­етом, віщуном, царем, був провісником правди, служив істині, добру, красі; вмів сам і вчив інших тлумачити текст, блискуче володів мисте­цтвом риторики; міг захистити істину, майстерно врахувати заперечен­ня опонента, ясно і чітко пояснити свою точку зору, володів сократівським методом запитань, коли учень стає співрозмовником, а розмова з ним відкриває істину.
Ми постійно стикаємося з невмінням вести діалог, дебати, дискусії на найвищих громадських рівнях, зокрема й на радіо, телебаченні, з не­спроможністю будувати монолог у різних жанрах, написати невелику проблемну статтю, скласти діловий документ; «мовленнєві муки» ора­торів на урочисто-ритуальних заходах та в інших життєвих ситуаціях справляють гнітюче враження на аудиторію.
Універсальність риторики полягає у її необхідності людині будь-якої професії, навіть незалежно від того, чи пов'язана її професійна ді­яльність з умінням спілкуватися, говорити, бо уміння управляти своїм мисленням і мовленням, як правило, дає можливість людині повніше реалізувати себе, свої здібності. Це основа професіоналізму.
Риторика розвиває в людині культуру мислення, мовлення, поведінки, спілкування.

 

- Так що ж таке риторика? Щоб дати відповідь на це питання, опрацюємо матеріал в групах і дійдемо спільного висновку.

2. Роздатковий матеріал.
Картка 1
Риторика як наука

Риторика - наука про закони підготовки і проголошення промови з метою впливу на аудиторію.

Виділяють такі роди і жанри у красномовстві:

 

  1. академічне - лекція (вузівська, шкільна, науково-популярна), нау­кова доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення;
  2. судове - прокурорська (звинувачувальна) та адвокатська (захис­на) промови, самозахисна промова;
  3. соціально-політичне - звітна доповідь на конференції (з'їзді, збо­рах, засіданні), парламентська та мітингова промови, військово-патріотична промова, політичний огляд;
  4. соціально-побутове - ювілейна, вітальна, застільна, надмогильна (поминальна) промови, виступ на прийомі;
  5. церковно-богословське (духовне) - церковна проповідь, промова на соборі, офіційне звернення до пастви.


Навчальний курс риторики складається з трьох частин:

 

  1. історія риторики - показує особливості зародження і розвитку ри­торики в історії людства;
  2. теоретична риторика - вивчає закони риторики;
  3. практична риторика - розглядає зміст, композицію, стиль виступу, образ оратора, психологію аудиторії і т. д.

Риторика - комплексна наука, її місце на стику ряду наук:

 

  1. філософія - наука, яка вивчає загальні закони розвитку суспільс­тва, природи, а риторика - закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності.
  2. логіка як наука вивчає закони мислення, а риторика - вербальне мислення.
  3. психологія як наука вивчає почуттєво-емоційну сферу життєдія­льності людини, а риторика виявляє інтерес до чуттєво-емоційної сторони, яка впливає на вербальне мислення;
  4. етику і риторику цікавлять моральні закони;
  5. сценічна майстерність - риторика використовує елементи сценіч­ної майстерності, роботу над вимовою, голосом, мовленнєвим диханням.

 







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 450. Нарушение авторских прав

codlug.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия